«Гіршої за московита тварюки у природі не існує»: історія воїна «Мацика», колишнього забійника худоби
100 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ розповіла чергову історію свого воїна з позивним «Мацик» – волинянина Віктора, який із перших днів повномасштабної війни став на захист країни.
Свій позивний боєць отримав ще в дитинстві – через жартівливу пісеньку, яку колись наспівував. Усміхаючись, згадує, як друзі прозвали його «Мациком» і це ім’я з ним залишилося.
Віктор родом із села Котів Луцького району. Попри те, що строкової служби не проходив, уже 25 лютого 2022 року він добровольцем прийшов до тодішнього батальйону тероборони Луцького району 50 об 100 обр ТрО. Саме цей підрозділ першим із «Сталевої Сотки» пройшов бойове хрещення, обороняючи північно-західні підступи до Києва у березні – квітні 2022 року.
Навесні 2023-го Віктор разом із бригадою вирушив виконувати завдання на схід України. Як командир піхотного відділення він воював у Серебрянському лісі, на Покровському, Торецькому та Костянтинівському напрямках. Сьогодні «Мацик» – командир бойової машини 3 механізованого батальйону й боєць із величезним фронтовим досвідом.
До війни чоловік 14 років працював забійником худоби. Каже, що й тварин йому завжди було шкода. Але щодо російських окупантів – жодних сентиментів:
«Гіршої за московита тварюки у природі не існує… Їх ніколи не вважав друзями, а тепер і поготів», – ділиться Віктор.
Попри роки на передовій, «Мацик» тримається завдяки молитві, умінню контролювати себе і, найбільше, думкам про рідних. Його чекають 74-річна мама Надія Олексіївна, дружина Наталя та діти – 17-річна Аліна і 10-річний Денис.
У бригаді наголошують: кожен охочий може долучитися до лав «Сталевої Сотки». Адже захист України – справа тих, хто розуміє, що нашу державу ніхто, крім нас, не вбереже.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.