В Україну повернулась забута хвороба – медики б’ють на сполох
В Україну повернулася хвороба, яка була поширена в Першу світову війну.
Про це повідомляє The Telegraph.
Українські медики розповіли, що фіксуються випадки газової гангрени.
Це захворювання колись було тісно пов’язане з окопами Першої світової війни. Бактеріальна інфекція, яка руйнує м’язову тканину зі смертельною швидкістю, знову з’явилася в Україні через суворі реалії сучасної позиційної війни.
Як поділилися з виданням медики, війна з використанням безпілотників зробила евакуацію поранених солдатів майже неможливою.
В результаті, це призвело до поширення інфекцій, які відійшли колись в історію. При чому, кількість таких випадків зростає з тривожною швидкістю. Як зазначається, таких затримок з евакуацією поранених не було, мабуть, з часів Другої світової війни, а може й раніше.
Тому медики зустрічають паталогії, яких раніше ніколи не бачили.
Газова гангрена – це важке інфекційне захворювання м’язів, спричинене переважно бактеріями Clostridium. Названа вона так через бульбашки газу, які утворюються під шкірою.
Такі випадки часто виникають після глибоких поранень або вибухових травм, коли поранених не вдається швидко доправити до шпиталю.
«Ми маємо людей, які по кілька тижнів перебувають на підземних пунктах стабілізації, і ми лише підтримуємо їх живими», – розповів Алекс.
На Заході ця інфекція вважалася практично ліквідованою завдяки своєчасним операціям, антибіотикам і належній хірургічній обробці ран. Проте в умовах бойових дій в Україні навіть базове лікування іноді недоступне, пише obozrevatel.
Складне лікування
Лікарка з Лондона, мікробіолог Ліндсі Едвардс, пояснила, що газова гангрена є однією з найнебезпечніших інфекцій, і без лікування смертність сягає майже 100%.
«Основою терапії є негайне видалення уражених тканин та великі дози антибіотиків, але в польових умовах зробити це практично неможливо», – сказала вона.
Зазвичай у клініках проводять лабораторні аналізи, щоб визначити, які антибіотики ефективні. Проте на передовій такі дослідження неможливі – це створює додаткові ризики для поранених.
Проблему поглиблює зростання антибіотикорезистентності. За словами фахівців, через широке і нерегульоване використання ліків в умовах війни бактерії стають дедалі стійкішими, а лікування ускладнюється.
Історичне коріння хвороби
Газова гангрена стала відомою саме під час Першої світової війни, коли солдати воювали у вологих окопах і на полях, насичених гноєм – ідеальному середовищі для бактерій Clostridium. Глибокі рани від куль і уламків сприяли швидкому поширенню інфекції, а відсутність антибіотиків робила лікування майже неможливим.
«Тоді це була справжня катастрофа – будь-яке поранення могло закінчитися смертю від інфекції», – пояснив ортопед Аластейр Бівен із британського військового шпиталю. «Сьогодні ми маємо інші технології, але для їх ефективного застосування потрібна стабільна логістика та можливість евакуації. В Україні з цим величезні труднощі».
Життя під землеючерез дрони
Через постійні атаки дронів військові медики змушені працювати під землею.
«Якщо вийдеш назовні – тебе вб’є дрон. Це не перебільшення», – розповів британський медик Алекс.
За його словами, більшість поранених отримують допомогу у підвалах і бункерах покинутих будівель – єдиних місцях, куди не долітають безпілотники.
Один із медиків, який нещодавно повернувся з такого імпровізованого шпиталю, зізнався, що не бачив неба майже три тижні – настільки небезпечно виходити назовні. Але ці підземні пункти, каже Алекс, зовсім не пристосовані для складних операцій чи боротьби з інфекціями, які викликають газову гангрену.
«Там проводять лише так звану хірургію контролю ушкоджень – усувають найнебезпечніші травми протягом перших 24–48 годин», – пояснив він.
Проте більшість таких приміщень нестерильні, а підвезення ліків і обладнання майже неможливе, адже колони постійно потрапляють під обстріли.
Неможливість евакуації поранених
Медики розповідають, що поранені іноді залишаються на стабілізаційних пунктах по кілька тижнів, просто виживаючи.
«Ми маємо людей, які вже давно поранені, сидять під землею, і ми лише намагаємося підтримувати їх живими», – сказав Алекс.
Його колега, військовий лікар Аластейр Бівен, наголосив: чим довше затримується евакуація, тим менше шансів на відновлення.
«Час працює проти нас. Коли тканини відмирають, ризик інфекції лише зростає», – сказав він.
За словами Алексa, зараз у шпиталях є команди хірургів, готові негайно рятувати поранених, але вони змушені годинами чекати, поки пацієнтів доставлять. На момент розмови з журналістами евакуації затримувались щонайменше на вісім годин.
«Ми бачимо все більше людей, які могли б вижити, – ампутації, випадки, де достатньо переливання крові, – але вони просто не доживають. Їх не встигають евакуювати, і вони гинуть просто на місці», – додав він.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.