«Наші очі – в небі»: волинський оператор дронів рятує життя на передовій (відео)
Українські безпілотники – «очі» військовослужбовців, котрі допомагають виявляти ворога, рятують життя і наближають перемогу.
Про роботу з дронами в зоні бойових дій Суспільне поспілкувалося з оператором БпЛА, авіамеханіком волинського підрозділу безпілотних авіаційних систем «Геліос» Нацгвардії Ростиславом на позивний «Байка».
– Звідки ви і як потрапили у підрозділ?
– Я з Волині. З того місця, «де розвертаються білі ворони». Наразі служу в Луцьку, в підрозділі «Геліос». З початку повномасштабного вторгнення вирішив, що треба йти. Спочатку працювали з маленькими семидюймовими дронами, зараз – на більших.
– Коли ви вирішили стати військовим?
– З початку повномасштабного вторгнення. На другий день, 25-го, зібрався з думками, дістався до військової частини в Луцьку. Отримав зброю, базові навички. Потім почалась служба по охороні державних об'єктів. Виконував спеціальні завдання. Паралельно зі службою в нас були навчання – практикувалися, постійно вдосконалювалися до 2023 року.
Потім почався перехід до роботи з дронами: двоє побратимів купили тренувальний Mavic, запросили на політ – підняли його на 100–130 метрів. Ми бачили весь горизонт. Я тоді зрозумів – це вирішення. На фронті це такий неабиякий крок. Дрон може пошкодитись, але збережеться чиєсь життя.
Маєте приклади успішних операцій?
– Так. Цього року брали участь у бойових діях на Донецькому напрямку. Це командна робота: знаходили піхотинців і ворожу техніку. Був випадок у лісі: виявив рух трьох одиниць ворога, помітив дивні дії та маскування. Підійшов ближче, збільшив зум: один працював, двоє лежали під деревом. Артилерія вийшла на позиції ворога – почалася пожежа.
Ми виявили ймовірний вхід у бліндаж або накриття, керівник вивів оптику. Пілот оптики зателефонував: «Байка, куди ми маємо летіти?» Я відповів: «Так і так, ти лети, а ми придумаємо». Він зайшов у ліс, коригували вліво-вправо – секунд 20 польоту серед дерев. Потім мої товариші: «О, так, ми його бачимо» – вразили ціль. Було виявлено й знищено ворожий АГС.
– В чому особливість підрозділу «Геліос»?
– У нас багато різної техніки – від малих «пташок» до більших БпЛА. Ми волинський підрозділ, молодіжний «свіжак», можна сказати. Нам бракує мотивованих. Ми їх чекаємо.
– Які найчастіше завдання ви виконуєте? Розвідка, коригування вогню?
– Ми постійно спостерігаємо: дрон у небі – або ми, або другий екіпаж. Один екіпаж може тримати загальний нагляд по передньому краю, другий – знижує висоту й шукає безпосередньо місця, де може ховатися ворог. Шукаємо непримітні місця, непримітні речі. Після спостереження можемо коригувати вогонь – бачимо, як працює наша артилерія, і ворог розбігається.
– Які дії, коли виявляєте ціль?
– Залежно від обстановки приймаємо рішення. Якщо ціль на відкритій поверхні – знаємо, що не втратимо її з поля зору. Можемо повернутися, налаштувати дрон, спорядити його боєприпасами й відпрацювати самі. Можемо спостерігати й коригувати роботу наступного екіпажу. Якщо бачимо, що можемо вразити – вражаємо. Споряджаємо Mavic боєприпасом: прилетів, відпрацював і повернувся. Якщо Mavic не впорався – працює FPV. Єдина різниця, що Mavic повернеться, а FPV – ні.
– Які дрони ви використовуєте і чи є різниця між ними у завданнях, які вони виконують?
– Так, є. Маємо ударні дрони й розвідувальні – для близької та глибокої дистанції. Переважно для розвідки використовуємо Mavic, Mavic 3T – він оснащений нічною камерою і вистачає приблизно на 7 км: за 7 км видно рух людини чи техніки. Також маємо ударні дрони різних розмірів – сім, вісім, десять дюймів лопасті – чим більша лопать, тим більше вантажу може нести і тим далі летить.
Це інженерія: прогнозуємо результат – якщо хочемо великий «бум», то це на коротку дистанцію через вагу боєприпаса. Mavic стабілізований: запустив двигуни – висить, дає широкий кадр. FPV вимогливіший до пілота, треба відчувати – витонченість у керуванні.
– Що ще використовуєте?
– Є й більші "пташки", а також наземні роботизовані комплекси – від евакуації людей до платформи, на яку можна вчепити кулемет.
– Чи траплялися випадки, коли дрони рятували життя?
– Так. Це було 2024-го, на Запорізькому напрямку. Вечірній час, наші позиції повідомили про звуки та російську мову – ми відразу відреагували. Підтвердила розвідка: два піхотинця наближалися до наших позицій – дрон це виявив і ми уникли великих втрат. Ми прийняли рішення відразу готувати дрон до скидання боєприпасів по ворогу. Повернули «пташку», спорядили її і вирішили відпрацювати.
Скид відбувся невдало. Ворог почав підбиратися ще ближче до наших позицій – ми побачили й почули вибух. Ми спостерігали зверху і чули збоку, бо були недалеко від наших. Той вибух нас порадував. Хлопці, які зайшли на позицію, поставили на вхід «клеймор» для безпеки. Там був один військовослужбовець, який проходить службу з нами. Він спрацював – два ворожі піхотинця більше не з’явилися. Якщо чесно, це вражає. Вони йшли цілеспрямовано. Минає день, і ми маємо очікувати, що хтось буде рухатися по нашому сектору – зазвичай вони ходять двійками, і двійками ми їх і вражаємо.
– Помічали якісь особливості поведінки російських військових, коли їх помітили?
– Після відпрацювання по ворогу помічали, що вони можуть колоти собі якусь ін’єкцію, можливо знеболювальне. Дехто встає і йде, дехто повзає від великої крововтрати. Іноді беруть гранату під бронезахист – перший вибух – наше відпрацювання, другий – від них самих.
– Пригадуєте перший бойовий виліт?
– Пам’ятаю. Нас привезли на позицію під ротацію – я не до кінця усвідомлював серйозність. Зліва по полю неодноразово «лягав Град» – за ніч 100–103 рази. Була жахлива ніч, втрат не було. Першого свого ворога я зустрів теж із неба. Іде такий худий, ледь сунувся. Перед цим хлопці працювали – замінували територію, замінували стежки. І по цій стежці він іде – ловить першу міну. Завдання міни – затрьохсотити. Він трьохсотиться, і ладно б, якби він розвертався й намагався тікати, а ні – він рухається далі, ловить другу міну. Знову рухається далі. Він ледь-ледь добирався до тієї посадки – до ймовірного укриття. Потім ловить третю міну – і все, вже більше не ліз. Так хочеться, щоб ніхто більше не ліз сюди, в нашу державу, у нашу країну.
– Скажіть, будь ласка, ви працюєте на природі і там часом є і тварини, коти, собаки, і рослини. Як ви з цим даєте раду?
– На одній позиції перед вильотом нас зустрічали козулі на галявині посеред лісу. Скрізь вибухи, світло, спалахи, а вони не тікали. Якось треба було поправити антену – побачили дві невідомі рослини в Національному парку; захотілося зберегти, ми їх огородили. Попри те, що собаки й коти – друзі людини, вони можуть і допомогти, і нашкодити. Кіт приходить до людини, її годують. Той кіт не буде постійно на позиції: він мандрує, кудись іде, повертається. Ми спостерігали на ворожій стороні – знаходили кота; якщо ситуація дозволяла, могли 15–20 хвилин за ним стежити: він іде у бліндаж до ворога, до того, хто його годує. Тоді ми вже знаємо, де вони. Дорозвідка з'ясовує, скільки їх там, і в подальшому ми відпрацьовуємо.
– Коли навколо небезпека, що вам допомагає тримати бойовий дух?
– Ну, я ж «Байка». Я починаю думати про хороше, планувати, що буду їсти. Хочу український борщ, хочу вареники зі сметаною, хочу постригтися. Я не думаю про погане. Був випадок, коли я був старшим групи, заводив людей. Ну, це насправді треба тримати планку, щоб не показувати, що тобі страшно. Усе переводили в гумор, у якийсь жарт.
– Що вам допомагає там? Музику слухаєте, чи немає такої можливості?
– Як хто. У нас це в певній мірі – робочий процес. Якщо обстановка контрольована, повністю готовий екіпаж: один літає, один допомагає, інший... Ну, там буквально по годинах розбиваємо. Ми підходили до роботи з комфортом, навіть визначали, скільки годин відпочивати: 8 годин працюєш, 8 – відпочиваєш. Робили собі графік.
– Наскільки важлива командна робота у вашій справі?
– Дуже важлива. Я думаю, як і скрізь, командна робота – це найголовніше, що є. Ті люди, які зараз у команді, усі дуже важливі, мало кого можна замінити, бо для цього потрібно готуватися. Оператор дрона, який розвідує, знаходить ціль – це один екіпаж. Другий екіпаж – FPV, який може відпрацьовувати по ньому. Для забезпечення роботи цих двох позицій потрібен зв’язківець, щоб скоординувати. Той самий зв’язківець попередить водія, щоб щось довести, банально запланувати. У нас іде використання дронів, боєприпасів, банально – води, пального тощо. Ці ресурси не безкінечні, і завдання водія – здійснити доставку.
У нас є вислів: «Наші очі – в небі, ваша безпека – на землі». Є десять пунктів, на які ми орієнтуємося: це розвідка, оператор БпЛА, технік БпЛА, сапер БпЛА, водій-шумахер, зв’язківець, інструктор, який навчає, лідерство. За кожним стоїть два-три пункти, у яких ми можемо розвиватися. У нас немає таких, хто може замінити всіх і скрізь. У кожного – свій діапазон роботи й своя відповідальність.
– Що для вас означає слово «побратим»?
– Побратим – це все. Це підтримка, це врівноваження. Ми не залізні: в якийсь момент я можу розгубитися, а в якийсь – потрібна буде моя підтримка. Це комплектуюча. Як дрон і пульт – єдині, так само я і побратим. Знову ж таки – командна робота.
– Ким ви були до війни?
– Робив різні речі. Найбільше з того, що робив, мені подобалося – будувати сцени. Дуже припала до душі ця робота. Я подорожував, побував по всій країні. Завдяки роботі побував також у 2019 році в Маріуполі. Уже тоді відчувалося, що щось не так. У нас були перевірки: підходили наші українські воїни, перевіряли нас. Ми ж були не місцеві.
– Що у вас змінила війна?
– Я думаю, насамперед погляди, цінності. Також, якщо спостерігати за тим, що відбувається в повсякденному житті... Іноді навіть можна посміятися: люди з таких банальних побутових проблем можуть зробити трагедію. Не туди енергію спрямовують. Ми повинні об’єднуватись, разом іти до спільної мети – вибити ворога з нашої землі.
– Як ви сприймаєте підтримку цивільних і волонтерів?
– Від себе, від свого підрозділу дуже хочу подякувати людям, які не стоять осторонь, які приділяють свою увагу, свій час, допомагають нам. Ми ж робимо все це задля спільної мети. Дякую людям, дякую волонтерам, дякую управлінню Національної гвардії.
– Що вам допомагає триматися? Рідні, побратими?
– Маю побратимів багато, бо вже значний час проходжу військову службу. Знайшов тут друзів, гарних колег. Маю родину, хочу подякувати батькам за підтримку.
– Що для вас означає перемога?
– Я думаю, насамперед це буде такий видих. Ми дочекаємося того часу, коли зможемо жити далі – незалежні, без присутності ворога, без цієї нечисті. Це буде новий виклик. Це буде адаптація до цивільного життя. Це буде нагода забути те, що зараз відбувається. І водночас – це відкриє нові можливості. Я зможу подорожувати: може, в Крим заїду, може, десь у Європу. Такі плани є.
– Про що мрієте після перемоги?
– Подорожі, хобі, зайнятися чимось своїм, виділити час для себе.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.