Зібрали тонну меду: 22-річна волинянка доглядає пасіку замість батька, який зник на війні (фото, відео)
22-річна Вікторія Панасюк з Нововолинська – донька військовослужбовця Олександра, який зник безвісти на війні. Дівчина разом з хлопцем продовжують справу батька та доглядають пасіку у селі Черчичі на Волині.
Суспільному Вікторія розповіла: дбає про бджіл з часу, коли тато пішов добровольцем у військо на початку повномасштабного вторгнення.
«Пасіка спочатку мене не цікавила, можу так сказати. Займався лише батько. Але коли тато пішов воювати, почали вже самостійно нею опікуватися я із хлопцем», – зізнається дівчина.
Вікторія розповідає: її тато почав займатися бджолярством у 2006 році з двох вуликів біля будинку у місті Володимир. А коли масштаби збільшилися, пасіку перевіз до дідусевої хати у селі Черчичі Володимирського району. Це місце, за словами дівчини, знакове для їхньої родини.
«Тут пройшло дитинство мого дідуся. Потім сюди тато з братом приїжджав. Як я була геть маленька, тато почав займатися бджолами і я сюди часто теж приїжджала. Зараз в будинку ніхто не живе. Усі ці вулики ще робив мій тато. До повномасштабної війни він, окрім бджіл, займався меблями, був столяром по дереву», – каже донька пасічника.
Пасіка, в якій налічується орієнтовно 60 сімей, розташована неподалік лісу. Нині вулики з бджолами, за словами дівчини, готують до зимівлі.
«Ми бджіл підкормлюємо. Але тільки медом, ніякого цукру, сиропу і так далі. Тобто, віддаємо їхнє творіння їм назад. Обробляємо їх від кліща, тому що кліщ – це найгірше може бути для бджіл, бо вони їх просто з'їдають. І потім утеплюємо сам вулик», – розповідає Вікторія.
За словами доньки пасічника, цього року урожай меду був вдалим – зібрали орієнтовно тонну меду.
«У руках в мене мед – акація різнотрав’я. Цей мед викачується орієнтовно у червні-липні. Цього року він такий жовтуватий трішечки, але дуже смачний. Він майже не кристалізується, тобто, такий дуже кремоподібний і ніжненький», – каже Вікторія.
Дівчина додає: освоїла ремесло бджільництва та поєднує з основною роботою менеджерки, щоб зберегти пасіку до повернення тата Олександра з війни. Інформацію про те, де воював, коли й за яких обставин він зник, не розголошує задля безпеки. Але усією родиною чекають його повернення додому.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.