Вчені випадково створили ембріон миші з шістьма лапами і без статевих органів (фото)
Вчені випадково створили ембріон миші з шістьма лапами і без статевих органів, показавши, як зміни в ДНК можуть мати значний вплив на розвиток.
Про це пише Metro, – передає ТСН.
Команда з Наукового інституту Гюльбенкяна в Оейраші, Португалія, досліджувала, як певний білок працює на середніх стадіях росту ембріона.
Ембріони починаються як просто пучок однакових клітин. У міру свого розвитку клітини спеціалізуються і починають формувати різні частини тіла, як правило, починаючи від голови і рухаючись назад до хвоста – так, навіть у людей в перші дні є хвіст, але він зникає приблизно у вісім тижнів.
Вчені вже знали, що у більшості чотириногих ссавців зовнішні статеві органи (пеніс або клітор) і задні кінцівки розвиваються з одних і тих же ранніх структур.
Команда під керівництвом біолога розвитку Мойзеса Малло зосередилася на одному конкретному білку-рецепторі, Tgfbr1.
Цей білок, який офіційно називається бета-рецептор трансформувального фактору росту I, бере участь в експресії генів – по суті, допомагаючи вирішити, які з них де активувати, вирішуючи, якою має стати кожна клітина, наприклад, клітиною крові, м'язовою тканиною або нервовою клітиною.
У цьому дослідженні вчені інактивували Tgfbr1 в ембріонах мишей приблизно на середині розвитку, щоб побачити, як це впливає на розвиток спинного мозку.
Вони виявили ембріон, у якого замість статевих органів розвинулися додаткові кінцівки, а деякі органи росли поза тілом.
Схоже, що без цього білка в дію вступали інші гени, які наказували клітинам рости в ноги, а не в геніталії.
Це було не зовсім те, чого очікувала команда. Однак тепер вони сподіваються, що подальші дослідження дозволять їм визначити, чи може Tgfbr1 та його родичі впливати на ДНК в інших системах – наприклад, за метастатичного раку.
У статті, опублікованій в журналі Nature Communications, вони зазначають: «Ідентифікація механізмів і визначення того, чи діють вони також в інших фізіологічних і патологічних процесах, що контролюються членами родини [Tgfbr1], може мати далекосяжні наслідки для нашого розуміння морфогенетичних процесів і хвороб».
Методи лікування раку, які існують, вже націлені на ДНК пухлин, а це означає, що краще розуміння того, як вони працюють, може допомогти створити нові, більш ефективні варіанти.
Вчені також з'ясовують, чи не стоїть цей білок за загадковим геміпенісом – вилоподібним подвійним пенісом, який спостерігається у деяких змій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
