Як отримати публікації у світових медіа: у центрі Дія.Бізнес у Луцьку виступила відома піарниця Юлія Петрик (відео)

У Луцьку в центр для підприємців Дія.Бізнес завітала Юлія Петрик – спеціалістка у сфері PR, яка за плечима має понад 10 років досвіду у міжнародному піарі, а в діджитал піарі – близько 15 років.

Вона очолює PR в IT-компанії MacPaw, застосунки якої встановлені на кожному п’ятому компютері від Apple у світі. Пані Юлія є авторкою курсів Product PR та Global PR. На початку великої війни вона разом з іншими фахівцями PR-сфери заснували медіапроєкт PR Army, який протистоїть росії на інформаційному фронті: вони запустили власне медіа, організували понад 70 відеоінтерв'ю, випустили майже сотню історій та допомогли звільнити трьох військовополонених.

Юлія читає лекції у Projector Institute, який за вісім років випустив понад 15 тисяч студентів. Вона заснувала Tech PR School, де навчає міжнародному піару технологічні компанії та стартаперів. Крім того, піарниця є авторкою телеграм-каналу про міжнародний PR – PR_pub, де розкриває цікаві теми у сфері Public Relations (PR).

Журналісти сайту новин Луцька та Волині «Конкурент» завітали на лекцію до Юлії та зафіксували найцікавіші поради та цитати спікерки.

Що треба знати кожному піарнику про західні медіа?

До уваги потрібно брати бізнес-модель медіа, тобто дивитися, на чому воно заробляє. Наприклад, є ЗМІ, які просять гроші за свій контент: купуєш підписку – читаєш тексти. До таких потрібен спеціальний підхід, адже тоді редактору треба пропонувати такі теми, за які люди будуть готові платити.

Варто досліджувати екосистему медіа. У нього може бути декілька супутніх продуктів: подкасти, івенти чи розсилки, які теж можна використати.

Що таке #PRfails?

«Як кажуть мої колеги, цей хештег – страшний сон піарника. Ніхто не хоче побачити поруч з ним своє ім’я, адже це уже клеймо на усій кар'єрі», – каже Юлія Петрик.

Цей хештег використовують журналісти, аби позначити невдалі чи недоречні пропозиції піарників. Як приклад фахівчиня навела випадок із Сарою Перез, журналісткою топового видання TechCrunch, яке пише про сферу IT. Їй на пошту надійшла пропозиція від піарника, яка не відповідає тематиці, на яку та пише, тому Сара й відповіла, що інформація для неї нецікава. Тоді піарник вирішив запитати, кому можна надіслати відповідні матеріали. На це журналістка відповіла:

«Йдіть та почитайте інформацію в інтернеті про те, хто і про що пише», – йдеться у її відповіді.

Журналісти не мають виконувати роботу замість піарників, адже саме останні мають досліджувати інформацію про те, на які теми пише той чи інший працівник медіа, та пропонувати свої теми для відповідних фахівців.

Як «пітчити» теми журналістам?

«Пітчити теми» – коротко та переконливо презентувати свої ідеї. Уся комунікація має відбуватися через емейли. Ні в якому разі не через телеграм, вайбер чи месенджер у фейсбуці. Журналісти можуть передати особисті контакти, але це вже інтимніше спілкування.

Якщо ви не в активній стадії підготовки новини, починайте з підписок на релевантних журналістів і на релевантні медіа. Певний час я всім радила твітер, але зараз Ілон Маск зіпсувався, тому усі почали переходити в інші застосунки, проте поки цю соцмережу не варто видаляти.

Де межа між звичайним пошуком інформації та сталкінгом?

Наприклад, один журналіст написав, що обожнює шекспірівські сонети. Ну і «пітчила» його сонетом. Перефразувала один і він відписав, що йому сподобалось, я йому пропонувала зустріч, але той був дуже зайнятий. Потрібно тримати баланс між сталкінгом (нав'язлива увага людини, розцінюється як форма домагання, переслідування й стеження за нею, – ред.) та здоровою цікавістю. Коли ви напишете журналістці, що бачили її доньку на літньому майданчику сьогодні ввечері, то це буде не дуже окей. Проте якщо зазначите, що «вам як мамі підлітка може бути цікавий цей продукт», то це інша справа.

Є популярний подкаст «Кава з журналістом», куди запрошують відомих медійників та ставлять їм одні й ті ж запитання. Це теж класне джерело інформації.

Неформальне спілкування з медіа: чи варто запрошувати західних журналістів на вечерю?

Я багато разів намагалась кликати журналістів на вечері, бо думала, що це був гарний привід, аби поспілкуватися та запропонувати їм свої ідеї. Проте на свої запрошення не отримала жодної схвальної відповіді. Найкращий варіант – запросити на каву. Кава, як мені пояснили згодом, – безпечніший варіант і у фінансовому плані, й в плані часу.

Поки ви кавуєте з журналістом, зазвичай це відбувається десь на прогулянці, то маєте час, щоб «запітчити» інформацію медійнику, тоді людина вам каже, що їй цікаво, надішли деталі на пошту. Але це ще нічого не гарантує. Була історія, коли журналістка поділилася контактами, казала надіслати усі деталі, але на листи не відповідала.

Як шукати цікавий інфопривід у нецікавих новинах?

Ми презентували, що наш застосунок «CleanMyMac» доступний на нових комп'ютерах Apple. Це не дуже приваблива новина для журналістів. Але згодом з’явилася інформація, що ці комп’ютери заражає вірус «Silver Sparrow», хоча техніка від компанії вважається однією з найбезпечніших, а тут в день продажу її заражає вірусна програма. Тоді я запитала у техвідділу, чи може наш продукт розпізнати шкідливу програму та сповіщати про це користувача. І от ми додаємо, що застосунок знаходить вірусну програму.

Так ми отримали хвилю нових публікацій. Про це написали набагато більше медій, адже інформація була важливою.

Яку інформацію важливо пам'ятати про колег з інших медіа?

Усім рекомендую вести CRM-системи (база, в якій зберігають важливі дані, – ред.). Оскільки піарники працюють не з одним журналістом, то запам'ятати контакти кожного – майже неможливо. Для цього можна створити окремий документ, де можна зазначити основні анкетні дані: прізвище, електронну скриньку, на якій посаді у ЗМІ працює та на які теми пише.

Список цим не обмежується, тому можете вказувати все, що вважаєте для вас важливим. Важливий нюанс: іноземні журналісти не дають свої телефони. Для них це – найвищий пілотаж довіри. В українських реаліях це – нормальна практика, але іноземці діляться номером, коли у них дуже великий ступінь довіри до тебе. Крім того, не факт, що вони відповідатимуть.

Події та івенти – це важливо

Усі живі контакти, які я отримувала на заходах, переростали у міцні партнерські стосунки чи навіть дружбу. Не шкодуйте грошей на поїздки піарників. Відправляйте їх на конференції чи ходіть самі, якщо вам комфортно спілкуватися з пресою. У Штатах зараз популярні автографсесії. Багато журналістів пишуть свої книжки. На івенті її можна буде купити, підійти та взяти автограф, а поки медійник підписує її, можна швиденько обмінятися контактами та запропонувати свої ідеї.

PR і банани: що між ними спільного?

Є дослідження, що в офісі на одній тарілці лежали апельсини та банани. Першими розійшлись банани, бо їх легше їсти на робочому місці. Тому вам треба з вашої історії для журналістів створити «банан», щоб було зрозуміло, де лежать додаткові фотографії, де можна завантажити додаткові скриншоти.Текст має бути структурований та мати заклик до дії, аби медійник розумів, що з текстом варто робити далі.

Абсолютно нормальна практика на заході надсилати журналістам інформацію декілька разів. Не відповіли з першого разу – можна відправити лист ще декілька разів. Після першої тиші не варто розчаровуватися. Коли у вас буде структурована та вичерпна інформація, журналісти самі будуть до вас повертатися, бо з таким піарником зручно працювати.

Ще такий невеликий лайфхак: ми почали надсилати журналістам листи подяки після нашої співпраці. Їм багато пишуть робочих листів, тому отримати теплий емейл зі словами вдячності буде приємно.

Нагадаємо: Дія.Бізнес у Луцьку підготувала підбірку заходів на вересень, куди запрошують власників малого та середнього бізнесу і тих, хто хоче відкрити свою справу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Лицарські бої у Луцьку: які ціни та розваги (фото)
• У «Дії» наступного тижня з'являться чотири сервіси: які саме
• На підтримку ЗСУ: у Луцьку відбувся забіг у вишиванках (фото)