Найважче на війні – втрачати бойових побратимів, – волинський тероборонівець на псевдо «Лукич»

Пан Сергій служить у Камінь-Каширському батальйоні Волинської бригади тероборони на посаді начальника групи сил підтримки. 

За псевдо чоловікові служить його по батькові – «Лукич», на честь тата Лукаша Андріановича, пишуть на фейсбук-сторінці 100-ї Окремої бригади територіальної оборони.

Свого часу Сергій Лукич закінчив природничо-географічний факультет тоді ще Луцького педагогічного інституту. І впродовж 32 років працював вчителем географії та хімії в одній із сільських шкіл на півночі Волині. З цієї посади і мобілізувався до ЗСУ після широкомасштабного вторгнення.

На «Лукича» з Перемогою чекають на Волині дружина, донька, трирічний онук Максимко.

А ось син пана Сергія також захищає Батьківщину – служить у 14 окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого:

«Коли він повідомив нам з дружиною про своє рішення добровольцем йти до військкомату, я сказав тільки одне: «Значить, сину, ми правильно тебе виховали…»», – каже Сергій. 

Як жартує «Лукич», сфера його компетенції у батальйоні поширюється від звичайного цвяха – до мінних загороджень, фортифікаційних споруд, а також радіаційного, хімічного та біологічного захисту.

Сергій Лукич стверджує, що найважче на війні – втрачати бойових побратимів.

А ще запевняє, що точно знає, чим закінчиться війна: «Поза всяким сумнівом – Перемога буде за нами!». 

Нагадаємо: бійці Волинської бригади територіальної оборони розповіли про свої бойові будні на фронті. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

• Брови говорять самі за себе: на Сході воює стрілець з Волинської тероборони на псевдо «Мазда»
• Волинські тероборонівці поділилися спогадами про запеклі бої річної давнини
• У Луцьку школярі збирали гроші на медичний автомобіль для воїнів 100-ї бригади ТрО (фото)