Як писали Леся Українка, Улас Самчук, Володимир Лис: волинсько-поліський діалект в художній літературі

Четвер, 18 травня 2023, 23:04

Говорам північного наріччя пощастило менше ніж іншим діалектам: вони мало представлені в українській культурі. Якби не п'єса Лесі Українки «Лісова пісня», яка вже понад 100 років в репертуарі українських театрів.

Також важливу роль у формуванні літературної норми на основі живого народного мовлення Волині відіграв письменник Улас Самчук. А наш сучасник Володимир Лис у своїх книгах найбільш системно та повно передав специфіку говірки волинського Полісся. Про це пише Суспільне.

 

Жителі Волині, Житомирщини, Рівненщини та Чернігівщини та Волині говорять давнім наріччям. Тутешні діалектизми іноді складні для сучасного сприйняття, унікальні в українській мові та ще пам'ятають літери ę, ě, ѣ з найдавніших слов'янських абеток.

Є думка, що північне наріччя так добре збереглося передусім через географічні особливості, наприклад непрохідні болота. На півночі України їх так багато, як і місцевих назв трясовини: несцьока, вокна, цмоковине, бочка, трасовичина.

У таких краях дуже люблять селитися лелеки, яких тут називають бузько, гайстер, чорногуз, бусол.

Північне наріччя поділяється на три діалекти: східнополіський (лівобережнополіський), середньополіський (правобережнополіський), західнополіський (волинсько-поліський). Ось на пошуки мовних скарбів і відправимося у Волинське Полісся.

Говори Волині дуже розрізнені та не збігаються з територією Волинської області, як назва обласного центру Луцьк не збігається з назвою області. В цьому краї зустрічаються не тільки різні діалекти, а навіть різні наріччя.

«Кожне селце – інше словце», – так кажуть самі жителі Волині. Юрій Шевельов не визнавав свого часу волинський говір як окремий діалект, а називає його перехідним.

Але з живою мовою завжди так: мови взаємопрониканні з сусідніх областей та країн, наріччя легко можуть нашаровуватися одне на одне, не кажучи вже про говори. Тому тема діалектів ─ це завжди або ґрунт для запеклих лінгвістичних сварок, або поле для насолоди мовним різноманіттям. Вибір за вами.

Юрій Громик, професор та проректор Волинського національного університету імені Лесі Українки розповідає:

─ Основна відмінність західнополіського діалекту від двох інших поліських пов’язана зі специфікою його формування: місцеві говірки ілюструють нашарування на північноукраїнську основу рис південно-західних українських діалектів (причина – активні міграційні процеси в напрямку з півдня на північ). Тому в межах північного наріччя тільки в західнополіських говірках трапляються, наприклад, такі фонетичні явища, як:

  • заступлення звука [а] після м’яких приголосних, зокрема історично м’яких шиплячих, варіантом [е]: єма, єблико, тєжко, дєкую, щєстє, шєпка, дивчєта;
  • реалізація наголошеного [е] у варіанті [а]: стажка, царква, дариво; виразна (хоч і неповсюдна) тенденція до так званого "укання": гулува, мулуко;
  • вимова ненаголошеного [е] чітко як [и]: биреза, читвер, дериво;
  • у словозміні – деякі виразно архаїчні явища, скажімо, добре збережені сліди двоїни, як-от: дві селі, дві вербі, два стола, голима рукіма, малима дітьма, днєма, полєма;
  • давні словоформи на зразок на плечох, на очох, по людьох, людьом, дітьом;
  • архаїчні інфінітиви печи, стричи, бічи або гібридні пекчи, стригчи, бігчи тощо; на лексичному рівні – розмаїті полонізми.

Водночас західнополіський діалект не однорідний і включає три великі говіркові групи: волинсько-поліські говірки (центр та північ Волинської і північний захід Рівненської областей); берестейсько-пінські говірки (південь на центр Берестейської області Республіки Білорусь); підляські говірки (південно-східна частина Підляського та північно-східна частина Люблінського воєводств Республіки Польщі).

Між цими трьома ареалами чимало відмінностей: скажімо, у волинсько-поліських та в більшості берестейсько-пінських говірок немає дифтонгів на місці давніх наголошених голосних *о, *е, *ě: він, стил, жинка, муст, щутка, піч, сєм, ліс, колєно, а в підляських говірках дифтонги добре збережено: стуол, муост, жуонка, піеч, сіем, ліес, коліено; у підляському ареалі помічено значно більше полонізмів, ніж у двох інших говіркових групах.

 

У XXI десь на Західному Поліссі можна досі почути від бабусі: «шоб тебе Перун побив» або «шоб тебе Шум забрав». А коли на людей дрімоти нападають в житі ховаються мавки, а в болоті русалки, які вдень обертаються на маки та волошки. Якщо не вірите, то перечитайте Лесю Українку, яка народилася та виросла на Волині. Письменниця майстерно використовувала західнополіські діалектизми у художній літературі, щоб передати багатство народного мовлення. Вона не копіювала говір поліщуків, а просто додавала декілька яскравих штрихів у тексти за допомогою говіркових слів.

Її драма-феєрія «Лісова пісня» – ода Волині. З самого прологу ми занурюємося в атмосферу предковічного лісу з тихводним озером, вкритим очеретом: «Містина вся дика, таємнича, але не понура, – повна ніжної, задумливої поліської краси». Звісно, що тут водяться русалка, Мавка, лісовик, потерчата, перелесник та інші персонажі української міфології та демонології. І ще там "уїдливо хававкають пущики", – тобто видають приглушені звуки птахи сичі, які водяться в дрімучому лісі – пущі. Мати головного героя Лукаша має "чорний пояс" по сварках з невісткою: "Упадоньку! Нездарисько! Нездолисько! Нехтолице!"

"Ні, я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!" – ці слова Леся Українка вклала у вуста Мавки з “Лісової пісні”, і вони виявилися пророчими.

Понад 100 років «Лісова пісня» за п’єсою Лесі Українки незмінно входить до репертуару українських театрів. Наприклад, у 2023 році українська режисерка Ольга Турутя-Прасолова поставила «Лісову пісню» в місті Брага в Португалії.

 

Український 3D анімаційний фільм «Мавка. Лісова пісня», який вийшов у прокат в 2023 році, в перший тижень обійшов по кассовим зброрам в Україні "Аватар: Шлях води". А право на показ цього мультфільму придбали понад 20 країн.

Також у вільний доступ Держкіно виклало онлайн фільм Віктора Івченка "Лісова пісня", створений у 1961 році на кіностудії імені Олександра Довженка. Актриса Раїса Недашківська, яка виконала роль Мавки, вважає, що «Лісова пісня» – це шедевр, у якому закладена наша цивілізація, душа України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: