Другий Великдень великої війни: луцький священник відповідає на важливі питання
Великий піст, який у православних християн розпочався 27 лютого, добігає кінця, і українці готуються святкувати світле Христове Воскресіння. Вже другий рік поспіль Україна зустрічає Великдень в умовах повномасштабної війни. Рік важких втрат і болю позначився на житті кожного. Справедливо, що багато українців так і не змогли належно підготувати серця до найсвітлішого християнського свята – забути про горе, пробачити.
Саме тому журналісти сайту новин Луцька та Волині «Конкурент» порозмовляли з кліриком луцького Свято-Троїцького кафедрального собору протоієреєм Віталієм Собко і отримали відповіді на питання, які цікавлять багатьох. Про те, як і коли святкувати Великдень, та чи пробачить нам Бог ненависть до русні – читайте далі.
Чому ми не святкуємо Великдень за новим календарем, як святкували Різдво?
Цього року ми святкуємо Пасху за тим же календарем, що і завжди. Річ у тім, що календар православної церкви складається з «нерухомих» свят і «рухомих». Нерухомі – це ті свята, які прив'язані до певного числа місяця, і щороку ми святкуємо їх одного і того ж числа. Нерухомі свята прив'язані до Пасхи, і тому щороку ми святкуємо їх у різні дні.
Коли ми говоримо про Юліанський календар, чи Новоюліанський календар – то зміни стосуються насамперед нерухомих свят. А Пасха як раніше вичислялася – так вичислятиметься і зараз.
Методологія вичислення дати святкування Великодня в загальному однакова між парвославною церквою і римсько-католицькою, але все ж таки, має певні відмінності, які впливають на те, що ми святкуємо у різні дати. Зараз на найвищому рівні між православною і католицькою церквами тривають дискусії, консультації, щоб вирішити, як можна було би зробити так, щоб ці обчислення були однаковими для всіх християн.
Віталій СобкоЯк підготуватися до Великодня?
Великий піст і є великим підготовчим періодом до Великодня. Є духовна частина підготовки і матеріальна. Духовна частина – це праця над своїм життям, над власною совістю, очищення душі від тягарів гріхів. Це обмеження заради цього і в їжі також, щоб можна було більше вивільнити духовний бік життя людини. Бо якщо не обмежувати тілесний – це більше тягне людину до земного. Тому з давніх давен піст був важливим заходом підготовки до Великодня.
До цього також додається частіша молитва, частіше перебування у храмах на службі божій. Важливо приділяти більше уваги нашим ближнім – робити добрі справи, спілкуватися з рідними, потребючими. Бути милосердними.
Важливо під час Великого посту приступити до таких великих таїнств, як сповідь, причастя.
Що робити, якщо не можеш пробачити ворогу?
Війна виносить на поверхню дуже багато зла, гніву і ненависті. Треба розуміти, що коли ми говоримо про Боже – ми говоримо про вічні духовні цінності. Господь передбачає, що для людини є благом, а що її руйнує, знищує. Тому якщо ми говоримо про ненависть до ворога – важливо розуміти, що в першу чергу це негативно впливає на саму людну, яка відчуває ненависть.
Коли ми говоримо про Великий піст і наш шлях до Бога – важливо бачити, що нас формує, а що руйнує. І хай у нас не одразу вийде звільнити серця від ненависті, але якось поетапно, поступово ми це маємо робити. Це не завжди вдається, але не варто опускати рук. Слід боротися за свою душу.
Якщо ми говоримо про війну в Україні, ми кажемо, що це наша боротьба за існування. За те, щоб Україна була. То коли ми говоримо про духовні речі – про піст, Великдень, духовний шлях – це теж боротьба за спасіння душі. Тому треба бачити, що веде нас до загибелі, а що навпаки зціляє душу і веде до Бога та вічного життя. Ці речі треба розуміти.
Ненависть до ворога зараз – це гріх? Чи може Бог переглянути свої погляди на ненависть у контексті ненависті до русні?
Це ті питання, які ставлять нам наші парафіяни, в тому числі під час сповіді.
Дуже важливо розуміти, що є біле, а що чорне. Зрозуміло, що у певні періоди життя людини дуже важко буває робити все так, як би хотілося. Буває так, що людина не готова зробити те, що має. Але от візьмемо до прикладу бруд. Коли людина забруднює свій одяг, тіло, це може відбуватися з різних причин: через специфіку роботи, унаслідок необережності тощо. Може статися в певний момент так, що людина вважатиме, ніби це нормально. Що не потрібно митися, прати свій одяг тощо. Тому що це частина життєдіяльності. Так можна думати, але все одно людина, якщо намагається не втрачати здорового глузду, розуміє, що бруд – це те, від чого потрібно очищати свою одежу, своє тіло, робити це регулярно. І якщо цього не робити – можуть спочатку виникнути дрібні неприємності в житті, а потім і серйозніші. Безвідносно до ворога, оце почуття ненависті — це бруд, якого треба в перспективі позбавитися, і чим швидше – тим краще.
Реакція на несправедливість, на те зло, яке завдають нам, вона нормальна. Людина гнівається, може бути категоричною. Але важливо це направляти в правильне русло. Знищувати ворога, загарбника, потрібно. І ніхто не каже, що якщо ти любиш Бога, ти повинен здатися. Очищати землю від загарбника потрібно. Але коли ми намагаємося звільнитися від звіра, боремося зі звіром, не варто самому ставати звіром.
Це може бути дуже нелегко, якщо людина духовно не є стійкою. Це не образа, ми в більшості є доволі духовно слабкими. Люди, які духовно сильні, вони воюють з ворогом і звільняють землю не тому, що вони його ненавидять, а тому, що вони дуже сильно люблять свою землю, своїх рідних, близьких, і це їх мотивує. А до ворога вони ставляться таким чином, що як ми ставимося до людей біснуватих. Нам шкода, що вони такі. Ми повинні прагнути і просити в Бога, щоб вороги отямилися, прозріли, усвідомили свої гріхи, щоб вони покаялися. Тобто ми, по великому рахунку, не смерті їм повинні бажати. А щоб вони змінилися і зібралися звідси геть.
Віталій СобкоЩо робити, якщо зараз нам важко бажати ворогу прозріння, і простіше бажати смерті?
В духовному житті значно простіше було би всього не робити: не ходити до церкви, не молитися, не дотримуватися посту, грішити. Це все значно легше. Духовна боротьба в тому і полягає, що це складно, що ми йдемо крізь терни до зірок. Через хресну дорогу ми йдемо до воскресіння. І наша країна так само проходить хресну дорогу для того, щоб воскреснути. Легко нічого не дається. Те, що цінне, те, що вартісне, те, що важливе, те, що ми любимо – це все треба вистраждати.
Як би це не було важко, має бути усвідомлення, що є правильно. Може сьогодні людина зробити крок в цьому напрямку? Дуже добре. Слід рухатися поступово. Якщо ви не можете зараз пробачити ворогу – треба навіть звернутися до Бога з молитвою, щоб Господь показав шлях. Одній людині щось дається дуже швидко і легко. Інша людина може десятками років до цього йти. Це духовний шлях Це все дуже складно. Але наш орієнтир – Боже Слово. Тому що воно не руйнує, воно будує. Воно веде нас до зцілення. І треба бачити, що на цьому шляху є ліками, а що на цьому шляху є отрутою.
Що робити, якщо ви з об'єктивних причин не могли дотримуватися посту?
Коли ми говоримо слово «піст», то поверхове розуміння і перше розуміння – це, звичайно, частина, яка стосується обмежень в їжі. Але піст – це дуже багатогранне явище, і воно охоплює всі сторони життя людини. Є чимало людей, які матеріальну частину, як от обмеження в їжі, не можуть повністю дотримати. Ці речі узгоджуються зі священником, і кожна людина залежно від обставин свого життя підбирає «індивідуальний» піст. І священник тут як сімейний лікар шукає до всіх особливий підхід.
Бо комусь треба послабити обмеження в їжі, але натомість можна прочитати більше молитов, приходити частіше на службу Божу, більше опомагати ближнім.
От як наші воїни зараз. Вони перебувають в екстремальних умовах, але в будь-яких умовах у людини є вибір, місце для якогось подвигу духовного, чи місце навпаки для того, щоб людина проявила слабкість і згрішила. Наші воїни зараз мають чи не найбільшу можливість для Великопостового подвигу. Вони можуть бути на захисті, у своєму побуті допомогти другові, врятувати, зробити у піст те, чого не робили в звичайний час своєї служби. Хоча їм дуже важко, але вони хочуть заради своєї душі ще більше зробити, і заради всіх нас. Вони беруть приклад в цьому, як і ми всі, з Христа. Тому що Христос віддав своє життя на хресті за всіх нас.
Як святкувати Великдень людям, які пережили втрату? Що це свято для них має означати?
Великдень – це свято свят, це свято перемоги над злом, перемоги над смертю. Те, що Христос воскрес із мертвих, означає, що ми всі воскреснемо. І що ми всі маємо шанс на спасіння. В нашому житті бувають великі трагедії. Але слід розуміти, що ніякі скорботи, які були, є чи будуть, не можуть переважити радості Світлого Христового Воскресіння. Тому що з нього випливає наше майбутнє.
Життя земне тимчасове, і ми всі помремо. Рано чи пізно, в різний спосіб, але ми всі помремо. І тому для християн значно важливіше питання майбутнього життя. Тимчасове життя земне швидко пройде, а от яким буде майбутнє життя, залежить від того, як ми живемо, як ми відгукуємося на те, що каже нам Господь.
Треба розуміти висоту і вагу радості Пасхи Господньої і, бажаючи воскресіння нам, бажаючи воскресіння полеглим воїнам, бажаючи воскресіння Україні, треба святкувати з такими ось думками. Як би це не було важко, але це треба робити і заради себе, і заради полеглих, і заради України.
Завдання ворога – нас деморалізувати, щоб ми постійно були в депресії, переймалися, щоб це нас вганяло у відчай, в зневіру. І тому, навіть я так скажу по-світськи, на зло ворогові ми маємо бути духовно сильними і нічого нас не повинно зламати на нашому шляху до Воскресіння.
В нас в соборі вже більше ста похоронів відбулося після 24 лютого минулого року. І кожного разу для нас, священників, це досить важко. Ми, звичайно, бачимо все, що можна бачити в людському житті – радощі і скорботи. Але похорони молодих бійців, воїнів, це випробування нелегке для всіх. Я кажу, що людина до всього звикає, але все одно, до цього дуже важко звикнути.
Коли мама воїна ридає над його труною, це настільки важко переживати, що хотілося б себе віддати замість того воїна. В кожного своя хресна дорога, свій шлях життєвий. І неможливо прожити життя замість когось. Але як би боляче не було, пам'ятайте, що це тимчасова розлука. Все в світі тимчасове. І прийде час, коли всі ми будемо разом.
Той подвиг, який здійснили наші полеглі воїни, дає їм більшу перевагу у Царстві Небесному, аніж ми всі можемо мати. Тому наше власне життя слід будувати так, щоб дорівнятися до них, аби ми могли зустрітися у вічності. Наше життя має продовжуватися, треба трудитися і працювати. В тому числі і в пам'ять про воїнів, щоб їхні жертви не були даремними.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
