«Вигнали, як собаку»: скандал навколо музею-скансену під Луцьком набирає обертів (фото)

Музей-скансен у Рокинях під Луцьком опинився в епіцентрі гучного скандалу. Новий очільник закладу Роман Ковальчук нарікає, що його попередник Олександр Середюк махлював з документами, аби щороку отримувати 20% прибутку музею. Натомість Олександр Середюк запевняє, що має на ці гроші повне право, адже він є автором музейної експозиції, і захистив своє право патентом.

Попри це, зараз Музей історії сільського господарства Волині-скансен намагається позбутися фінансових зобов'язань перед колишнім очільником. Що відбувається у Рокинях, та чому музей ризикує залишитися незмінним протягом наступних 75 років – розбиралися журналісти сайту новин Луцька та Волині «Конкурент». 

 

ЧОМУ ПРО ЦЕ ГОВОРЯТЬ

Історію про нібито зловживання службовим становищем Олександра Середюка опублікували на сторінці музею ввечері у понеділок, 4 квітня. Допис про те, як Олександр Середюк залишив за собою право одноосібно керувати експозицією музею, за лічені години розлетівся волинським фейсбуком та місцевими ЗМІ. 

У публікації ідеться про те, що заклад із 2018 року платить своєму колишньому директорові Олександру Середюку роялті (ред. – платежі за користування правами інтелектуальної власності).

Роялті у розмірі 20% той отримує за екскурсійне обслуговування. Згідно з договором, який він підписав з одного боку як автор, а на підписання від імені музею своїм наказом поклав обов'язки на підпорядкованих йому працівників (як керівник видав наказ на право першого підпису для двох своїх підлеглих). Та ще й під тиском змусив одного з них підписати цей договір, щоб зобов’язати музей платити постійно йому кошти.

«Зараз ми маємо ситуацію, що екскерівник, використавши напрацювання колективу, подав в Укрпатент навіть не оригінали, а копії документів цих планів (що є теж порушенням!), жодним чином нічого не систематизувавши, проте отримав свідоцтво. І після цього фактично зобов’язав музей платити йому роялті у той час, коли він був найманим працівником цього закладу. Така аж ідеальна схема зловживання службовим становищем», – кажуть в музеї.

Ситуацію ускладнює те, що сам договір – безстроковий, а розірвати такі зобов’язання в односторонньому порядку можливо лише через суд. Проте і це ще не все. Бо хоча є договір, додаткова угода, наказ та 3 свідоцтва, однак – визначити, на що саме авторські права, складно. А у відповідь на прохання нового керівництва до колишнього директора надати твори, якими нібито користується музей, Олександр Середюк представив томи матеріалів з радянського часу до 90-х років.

Музею довелося зробити запит в Укрпатент і отримати відповідь з архіву.

«Побачене нас шокувало. Ці довгоочікувані «твори» – аж ніяк не тематико-експозиційний план. Це може впевнено підтвердити, ознайомившись, будь-який досвідчений працівник будь-якого музею. Подібні плани існують лише встановленого відповідного зразка.У тому, що там прийшло , на титулах зазначається, що це літературний твір. І він навіть стосунку не має до реального екскурсійного обслуговування на території музею. Варто наголосити також, що на ці «авторські права» експертом чи оцінювачем ставка роялті не визначалася і на баланс музею ці «твори», відповідно, не ставилися». – кажуть музейники.

 

ЩО КАЖЕ ОЛЕКСАНДР СЕРЕДЮК

У коментарі нашим журналістам ексочільник музею поскаржився, що його із закладу «вигнали, як собаку». Він нарікає, що частину експонатів купував за свій кошт, а вдячність і компенсацію за це так і не отримав. 

«Я цей музей з нуля зробив, а тепер новий альфонс там робить, що хоче за моєю спиною. Мене вигнав, як собаку, в той час, коли я був на лікарняному після важкої операції на стегні», – говорить чоловік.

 

Олександр каже, що добре розбирається в законі про авторське право, і навіть може проводити семінари щодо захисту інтелектуальної власності. Він переконаний, що авторське право на експозиційні плани музею гарантує, що ніхто не може вносити до чинних експозицій будь-яких змін без його відома. 

«Згідно закону про охорону інтелектуальної власності автору положено платити роялті. Я автор експозиції музею. В мене є три авторські свідоцтва, видані державним департаментом інтелектуальної власності. Одна – це центральна експозиція на 7 залів, інша – це історія української державності « перший зал на першому поверсі, і третє авторське свідоцтво – на експозицію під відкритим небом. Ніхто не має права без автора додавати, крутити, щось там змінювати і так далі. Ніхто не має права втручатися в експозицію авторську без письмової згоди автора. І це авторське право діє 75 років», – каже Олександр.

 

ЧИ МОЖЕ МУЗЕЙ БУТИ САМООКУПНИМ?

Ще одна річ, яка викликає обурення колишнього очільника музею – те, скільки грошей зараз виділяють на скансен. Мовляв, коли він був директором – коштів спрямовували в рази менше, і йому за власні гроші доводилося купувати багато всього. 

Олександр Середюк підрахував, що за роки роботи він витратив 45 тисяч доларів із власної кишені, і навіть звертався до міського голови Луцька з тим, щоб ці гроші йому компенсували. Однак, це звернення залишилося без уваги. 

Пан Олександр розповідає, що коли у 2021 році музей передавали на баланс Луцької громади, депутати які приїздили на огляд нового комунального майна, говорили, що варто було би зробити скансен самоокупним. Колишній керівник музею дуже сумнівається у таких перспективах. 

«Вони там весь час наголошували мені, і бухгалтеру казали в кулуарах, що тут треба самому заробляти, на самоокупність треба заробляти. Але Музей історії сільського господарства Волині не є Лувром, не є Ермітажем, що сюди можуть по 100 автобусів у день приїжджати. Ні один музей не заробляє, крім таких великих музеїв», – переконаний пан Олександр. 

 

Натомість новий керівник музею Роман Ковальчук вважає, що самим на себе заробляти цілком реально у перспективі. Уже зараз заклад працює над тим, щоб залучити грантові кошти, змінюватися, ставати сучасними і приваблювати відвідувачів. 

«Музей може бути самоокупним в тому випадку, якщо залучати гранти. Ми вже потихеньку робимо певні кроки і пишемо грантові заявки. Зараз ми рухаємося до того, аби музей хоча б у окремих аспектах сам себе забезпечував. Але над повною самоокупністю треба багато працювати і багато вкладати. Наразі треба вкладати кошти, щоб реставрувати вітряк і інші музейні хатинки, які в поганому стані. За бюджетні кошти можна купити не все, тому на деякі роботи ми залучаємо спонсорів», – пояснює Роман. 

 

ТО ЩО ТАМ З АВТОРСЬКИМ ПРАВОМ?

Причина, яка віддаляє музей від бажаної самоокупності – необхідність платити невиправдано великі кошти за попередньому директору, вважають у закладі. Роман Ковальчук пояснює, що типовий розмір роялті в Україні становить 3-5%. Натомість Олександр Середюк вже отримує 20% від екскурсійних надходжень, і, зі слів Романа Ковальчука, хоче отримувати кошти взагалі від всіх надходжень до музею.

Найцікавіше, що експозиційні плани, які захищає згадане вище авторське право, не були на балансі музею, і зараз у закладі з ними тільки ознайомлюються. І питання, чи може патент на конкретні експозиційні плани обмежувати можливість музею змінювати експозицію, висить у повітрі. 

Колишній керівник музею свято вірить, що без його згоди нічого нового у скансені не з'явиться.

«Вони хай оновлюють експозицію. Я написав експозиційний план до сьомого залу – історія сільського господарства за радянської доби. Вітрини зробили, закупили обладнання до цього залу... У Романа зовсім інші плани – відосіки, логотипчики, масові заходи. Наступні 75 років музей буде змінюватися тільки з мого дозволу. Бо я є автором музейної експозиції. Я даю добро, якщо це сприятиме розвитку музейної експозиції», – каже Олександр Середюк. 

Його наступник тільки розводить руками, і запевняє: крапку у цьому конфлікті поставить суд. 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Чому проїзд у Клепачів коштує дорожче, ніж проїзд у Рокині
• Вперше: в Рокинському музеї-скансені відбулась «Зимова феєрія» (фото)
• Більшість українців вважає, що в країні погіршилась якість освіти: опитування