Поділитись:

«Без футбольних полів ми не зможемо розвивати молодих футболістів», – Олександр Бляшук (фото)

Понеділок, 14 листопада 2022, 15:00

Олександр Бляшук – людина футболу. Колись він грав сам, потім активно організовував та підтримував різні команди, а в 2017 році взяв під опіку Федерацію футболу Луцького району.

 

За цей час йому вдалося втілити у життя чимало хороших задумів, проте найбільші та найпрогресивніші мрії ще попереду:

«Нам потрібна база. Це – мініфутбольні поля, стадіони, нормальні спортзали (це особливо стосується сільських громад). На жаль, є чимало людей, які заважають цим займатися, але я вірю, що після війни ми зможемо будувати футбольну інфраструктуру».

Ми зустрілися з Олександром за декілька днів до фіналу Кубка Луцького району. Він відкладав розмову кілька разів через зайнятість роботою на посаді заступника голови Підгайцівської громади, аж поки одного разу я не почув в динаміку свого телефону: «Ну все, Руслане, їду до тебе».

 

В не дуже тривалій, але інтенсивній розмові Бляшук пригадав початок повномасштабного вторгнення, розповів про «воєнні» турніри та поділився планами на майбутнє.

– Олександре, ми зустрілися з вами, щоб передусім поговорити про футбол та його розвиток в межах Луцького району, проте в Україні вже вісім місяців триває велика війна, тож і почнемо з цієї болючої теми. Як ви зустріли ранок 24 лютого? Про що думали та як діяли в перші години та дні?

– Я прекрасно пам’ятаю 23 лютого, бо в мого сина був день народження, прийшло багато людей, ми святкували у чудовій атмосфері. Ніхто не міг подумати, що зранку 24-го настане війна.

Коли все почалося, я почув вибухи. Усі прокинулися, потихеньку збирали речі. Насправді мої рідні не панікували, хоча й не знали, чого очікувати. Сам я поїхав на роботу, оскільки з колегами домовилися діяти саме таким чином, якщо відбудеться найгірше. Близько 7:00 я був вже там і ми планували, що робити в контексті управління громадою.

 

– На той момент ви завершили чемпіонат Луцького району з мініфутболу і наступні змагання стартували вже в серпні. Розкажіть про ці «порожні» місяці. Як ваша команда працювала над відновленням футбольної активності?

– Скажу чесно: спершу було взагалі не до футболу. Але з часом самі команди дали поштовх, змотивували відновлювати змагання. Я думав, що це буде якийсь мінічемпіонат, можливо, на якихось чотири команди. Але насправді вийшов доволі крутий та повноцінний турнір

До речі, з минулого сезону у нас ще залишився Кубок Луцького району з мініфутболу і плануємо його дограти. В одному з півфіналів там передбачено дербі сіл з однієї громади: Липини проти Підгайців.

– В серпні стартував чемпіонат району з футболу, який проводився в підтримку ЗСУ. Окрім того, що це були перші ваші змагання, проведені під час воєнного стану, вони особливі тим, що змінилися межі самого Луцького району і до турніру приєдналися нові команди. Як ви особисто оцінюєте цьогорічний сезон? Чи можна вважати його успішним та цікавим?

– Я вважаю, що він, не зважаючи на воєнний стан, бойові дії та тривожність людей, пройшов дуже успішно та потужно. Це вдалося завдяки моїм заступникам Роману Філю та Ігорю Янченку, які провели хорошу роботу. З того, що кажуть люди, і якщо ви самі мали змогу слідкувати, то мені здається, що за рівнем організації, підготовки команд, суддівства – ми були точно не гірше області.

 

 

 

– Чемпіонат Луцького району відбувався в підтримку ЗСУ. Яким чином ви реалізовували благодійну ініціативу та які її підсумки?

– На матчах були встановлені скриньки. Окремо команди проявляли ініціативу і збирали кошти чи для своїх знайомих, чи віддавали їх волонтерам. Колектив, яким опікуюся особисто я, зібрав близько десяти тисяч гривень, найближчим часом передамо їх в одну з волонтерських організацій. Це небагато, але все одно – допомога. Дякую воїнам за те, що можемо у такий важкий час проводити змагання та грати!

– Станом на сьогодні триває Кубок Луцького району з футболу. Якщо не помиляюся, то в наступну середу нас чекає фінал між «Тростянцем» та ФК «Єдність». А що далі? Чи плануєте традиційний мініфутбольний чемпіонат взимку?

– Так, плануємо! Дуже багато команд, які хочуть цього. Важливо, що учасники нашого чемпіонату, не грають в змаганнях інших асоціацій, а готуються суто до першості Луцького району. Поки ми розробляємо лише цей турнір, але його достатньо, оскільки є дворовий футбол, АМФВ і активності вистачає. Не потрібно робити занадто багато. Краще менше, але якісно, цікаво та доступно для клубів.

 

– З якими найбільшими труднощами зіштовхуєтеся при організації змагань в цей час?

– Загалом, то, як і раніше, найбільша проблема – це якісне суддівство. Цього разу мені пощастило, оскільки назустріч пішов керівник обласної федерації Віталій Володимирович Кварцяний, забезпечивши нам хороших арбітрів на весь чемпіонат. А якихось особливих труднощів, пов’язаних з війною, не було. Так, необхідно робити паузи під час повітряних тривог, ховатися в укриття, але ми вже звикли.

– З того, що ви зараз кажете, зрозуміло, що у вас є контакт з обласною федерацією. Можливо, взаємодія проявляється ще якось?

– Я готовий взаємодіяти з різними організаціями, враховуючи обласну федерацію. Я ні з ким не конкурую, а тільки шукаю співпраці.

– Тобто АМФВ (Асоціація мініфутболу Волині та АДФ (Асоціація дворового футболу) ви сприймаєте як партнерів?

– Однозначно. Чим більше таких організацій, тим краще. Оскільки наше спільне завдання – щоб волинські діти виросли та десь заграли. Буде приємно, якщо «Любарт» чи хтось з «Любарта» гратиме в Екстралізі. Те ж саме і щодо інших наших клубів. Це ж круто!

– За рахунок чого і кого взагалі існує та успішно функціонує Федерація футболу Луцького району? Якщо опиратися на хід розмови, то допускаю, що виключно за ваш рахунок. Так і є?

 

– Ну, якось так і є. Але ми готові і, за можливості, співпрацюємо з максимальною кількістю партнерів. Моя команда – це футбольні фанати Роман Філь та Ігор Янченко, їхня діяльність побудована на ентузіазмі.

 

 

– А які функції вони виконують?

– Вони займаються усією поточною роботою, яка пов’язана з організацією та проведенням змагань. Особисто я вирішую різні фінансові питання, спілкуюся з президентами клубів, шукаю зали, забезпечую нагороди.

 

– Зрозуміло, що під вашою егідою відбувається ряд футбольних змагань, і це добре. Проте мені здається, що прогресивний очільник спортивної структури чи організації повинен ставити перед собою амбітні завдання. На моє переконання, ви повинні думати, як розвивати дитячий футбол в селах, як допомагати зростати юним гравцям. Працювати над розвитком відповідної інфраструктури тощо. Чи є у вас успіхи або ж напрацювання в цьому напрямі?

– В першу чергу потрібна база. Це – мініфутбольні поля, стадіони, нормальні спортзали (це особливо стосується сільських громад). На жаль, є чимало людей, які заважають цим займатися. Як приклад – стадіон в Липинах. Хочеш зробити добро, а отримуєш лише клопіт для себе. Вірю, що після війни ми зможемо будувати спортивну інфраструктуру активніше.

– А що сталося зі стадіоном в Липинах? В чому там проблема?

– Президент футбольного клубу «Адреналін» хотів безплатно зробити стадіон, яким би користувалася його команда та місцева громада. Вони почали першочергові роботи, зняли старий шар трави і почалися протести. Як наслідок – процес зупинився. Люди не розуміють, що ніхто на цьому не наживається. Навпаки – утримання футбольного поля є дуже коштовним заняттям.

– Поряд із діяльністю спортивного функціонера, ви – заступник голови Підгайцівської громади. Наскільки ефективний такий симбіоз?

 

– Однозначно такий симбіоз є певною мірою ефективним.

– Поставте собі кілька завдань, які постараєтеся виконати після перемоги у війні.

– Постараємося додати змагання в Луцькому районі на дитячому рівні. До об’єднання громад ми вже проявляли таку ініціативу, але після розширення меж району стали на паузу. Було б добре це все відновити.

Також необхідно будувати інфраструктуру. Будемо працювати над цим, шукати та залучати кошти. Без полів та умов ми ніяк не зможемо розвивати молодих
футболістів.

– Ну й насамкінець. Чи є у вас амбіції рухатися вище? Можливо, очолити федерацію рангом вище?

– Амбіції є завжди. Але перш ніж йти кудись далі, потрібно розуміти, кому ти можеш залишити те, над чим працював стільки років. Не буду приховувати, у мене вже були пропозиції очолити обласні федерації з інших видів спорту. Але наразі я не поспішаю та не беруся за все підряд. Та й посада голови Луцької федерації футболу – виборна. Якщо з’явиться нова людина, яка захоче очолити, принесе нове бачення та можливості – двері відчинені.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів
25 листопада 2022
19 листопада 2022
15 листопада 2022
14 листопада 2022
13 листопада 2022
02 листопада 2022
30 жовтня 2022
17 жовтня 2022
15 жовтня 2022
09 жовтня 2022
06 жовтня 2022
04 жовтня 2022