Юрій Семенюк: «Такої кількості брехні мені ще ніколи не доводилось спростовувати» (інтерв'ю)

Голова Підгайцівської сільської ради Юрій Семенюк розгорнуто відповів на публічні обвинувачення, які висловив депутат Підгайцівської сільської ради Микола Господарик.

Інтерв'ю опублікували на сайті Підгайцівської громади.

Це інтерв’ю було незапланованим, але, мабуть, так мало статись, адже питань на які потрібно було публічно дати відповідь, назбиралось. Ця розмова – відповідь на звинувачення, які депутат Підгайцівської сільської ради Микола Господарик висловив у інтерв’ю сайту «Волинські новини». 

– Юрію Михайловичу, за останні пів року у ЗМІ з’явилося два інтерв’ю Миколи Господарика, де він звинувачує вас особисто, працівників сільської ради та депутатську більшість у різноманітних зловжиннях, які нібито потягли за собою відкриття кримінальних справ? Чи відповідає дійсності така інформація?

– Неправда! Це абсолютна вигадка та маніпуляція. За 16 років мого перебування на посаді голови жодної кримінальної справи проти Підгайцівської сільської ради не було порушено. Дану інформацію можна перевірити на загальнодоступному ресурсі - Єдиному державному реєстрі судових рішень. Є кілька судових проваджень у яких ми є потерпілою стороною.

 Це стосується закупівлі теробороною плитоносок та ще одна справа, яку суд закрив, отримавши докази про правомірність дій нашого колишнього працівника, якого затримали у Ковелі та звинуватили у торгівлі бронежелетам. У ході слідства виявили, що він офіційно купував броню за власні кошти, за кордоном, через родича і продавав в Україні. Завдяки тому, що хлопці зберегли чеки, змогли у суді довести свою невинуватість. ЗМІ, до речі, активно ширили про цей випадок інформацію, приплітаючи до заголовків Підгайцівську громаду, однак про те, що справа закрита, написало лише одне Ковельське видання. До того ж, на момент затримання, він не працював у сільській раді.

– Микола Господарик каже, що «на 90% переконаний, що Підгайцівську громаду приєднають до Луцька. Каже, що це «раціонально з політичної точки зору для області та Луцька зокрема і що він після приєднання хоче працювати у команді мера Луцька». «Я вболіваю за розвиток Луцької громади за будь-яких обставин…», - каже він? Ви як сільський голова, напевне знаєте настрої людей.  Як думаєте оцінюють такі перспективи мешканці громади і сіл, які лише 2 роки тому з Ківерцівського району перейшли у Луцький і стали однією громадою з Підгайцями?

– Варто зазначити, що нинішню владу Луцької районної ради цікавлять лише три села громади, які б вони не проти приєднати до Луцька. Це Липини, Струмівка і Підгайці, на території яких діють потужні підприємства, що сплачують податки у місцевий бюджет. Що буде з рештою сіл, коли це трапиться?

Наші люди  не хочуть приєднуватись до Луцька, бо добре розуміють, що сільська громада, якою керують місцеві мешканці, автономно матиме більше ресурсів на власний розвиток. На місці швидше реагують на проблеми та запити людей комунальники, адже ми придбали спецтранспорт, який вивозить сміття, підстригає газони, по школах та закладах культури організовується безкоштовне дозвілля, спортивні секції, навіть платні у Луцьку гуртки – робототехніка з LEGO – є у Підгайцівському ліцеї і для наших дітей він безкоштовний.

До приєднання сіл Ківерцівського району, ми, справді, мали не поганий бюджет. Але в перший рік після приєднання, нам потрібно було вкладати гроші в облаштування шкільних туалетів, які досі були на вулиці, проводити воду у фельдшерсько-акушерських пунктах та дитсадках, замінити старі котли у багатьох адміністративних будівлях та дитсадках, будинках культури.

За рік часу ми підготували проекти і зробили капітальний ремонт дитсадка у селі Вишнів, де за 30 років почала просідати стеля. Повністю зробили капітальний ремонт шкільної котельні у Хорлупах, де поставили два альтернативних котли, облаштували якісну вентиляційну систему, у Пальче та Хорлупах на кількох вулицях зробили вуличне освітлення, якого там ніколи не було.

Освітяни новоприєднаних сіл перший час дивувалися, коли їм телефонували з відділу освіти і казали: приїдьте, візьміть фарбу на ремонт, нові підручники, канцелярію, які вони раніше купували за власні кошти.

 

Я не хвалюся, але робиться багато і люди це бачать, тому у соцмережах підтримка дописів окремих депутатів – дуже мала, бо люди на місцях бачать хто працює, а хто лише говорить. І чітко розуміють, що всі ці блага можуть зникнути після об’єднання з Луцьком. Тому, якщо хтось задумав приєднувати Підгайцівську громаду до обласного центру, мусить бути готовим, що люди так просто свого добробуту не віддадуть. А заяви Миколи Господарика про те, що Підгайці вже стали «токсичною клоакою, де тільки крадуть, дерибанять і не роблять нічого для громади» виглядають абсурдно, бо якраз токсичні і неправдиві заяви ширяться на його сторінці та у його інтерв’ю для кишенькових ЗМІ, але ці заяви не відповідають дійсності. Де місцевий патріотизм у депутата, який вже 3 роки як з Луцька переїхав мешкати у Гаразджу? Все, що робиться для людей намагаються знецінювати і називати страшним словом «дерибан».

- У своєму інтерв’ю депутат зізнається, що «завалює  запитами поліцію, прокуратуру і навіть Офіс президента», що він намагається з’ясувати? Як це відбивається на роботі Підгайцівської сільської ради?

- Я думаю, що це один із методів психологічного тиску на керівництво сільської ради, бо за цими запитами до нас приходять перевірки. Це на деякий час відволікає від основної роботи, бо перевіряючі органи по черзі приходять за інформацією, щоб оформити відповідь депутату. Може він таким чином тішить власне самолюбство – не знаю.

- Чи найрезонанснішою є заява про хабар у 50 тисяч доларів, яку ви нібито пропонували за мовчання депутату – «бунтарю», як він себе називає. І 10 тисяч доларів за те, щоб депутата призвали до армії? Як ви розцінюєте такі закиди?

- Це - неправда! Як на мене, то це якісь хворобливі фантазії. Я навіть не знаю, як таке коментувати. Складається враження, або в людини манія величі, або якісь інші розлади. Він одночасно звертається у правоохоронні органи, щоб вони неодмінно знайшли якесь правопорушення у діях сільської ради і тут же звинувачує судів, працівників прокуратури та поліції, що вони отримують хабарі.

Перше інтерв’ю, яке він дав влітку, ми навіть не хотіли спростовувати, бо це була суцільна маячня, але зараз це повторилося знову, то я, як голова великої громади, мушу дати відповідь на брехливі звинувачення, які абсолютно ні чим не підкріплюються.

У сільській раді одразу після виборів була сформована більшість. Якщо чесно, то рішення можуть прийматися депутатським корпусом і без голосу Миколи Господарика. На сесіях, коли він взагалі на них приходить, він поводиться тихо, зрідка задає уточнюючі питання, бо не завжди з першого разу розуміє про що йдеться. Це ж якої високої думки потрібно про себе бути, щоб так високо оцінювати свою депутатську ефективність!

Щодо плати 10 тисяч доларів за повістку Господарику – сміх. Таке можуть робити лише ті люди, які замовляють підпал чужих автомобілів, магазинів, нищать комунальну техніку, заливаючи туди розчини, що приводять у несправність дорого вартісний спецтранспорт. Повістки зараз приходять усім чоловікам призивного віку, і якщо він не був заброньований державою на інші ролі, очевидно, що може опинитись у ЗСУ.

Але, схоже, Микола вирішив перестрахувався – вступив до університету бо ж студентів до війська не мобілізовують.

- Депутат каже, що намагався налагодити транспортне сполучення в громаді, пропонував безкоштовний проїзд для дітей… В сільській раді нібито в цьому не зацікавлені. Що стало причиною невдач?

- Зауважу, що Господарик намагався налагодити транспортне сполучення не лише одним маршрутом з Луцька у Підгайці, він взявся покращувати якість перевезень і в Луцьку. Однак за 2 місяці, відмовився обслуговувати маршрути там і забрав 30-ий маршрут з Підгайців. Той маршрут був луцький, мав завершуватись на Дубнівському кільці, ми ж написали лист з проханням, щоб його продовжили до Підгайців. Встановили для цього термінал CityCard у Підгайцівській сільській раді, провели просвітницьку кампанію серед людей, щоб вони купували картки і оплачували проїзд у маршрутці офіційно. Придбали коштом громади картки для учнів Липинського ліцею із соціально вразливих категорій, компенсували, згідно договорів  з CityCard, половину вартості квитка із коштів місцевого бюджету. 

Однак депутат хотів, щоб за пільги, які він вводить на своїх маршрутах, сільська рада компенсовувала кошти йому. Через неуважність він не вивчив та не врахував те, що у громаді вже діє програма, за якою відбувається компенсація вартості проїзду певним категоріям громадян на кількох маршрутах. Люди платять повну вартість, отримують квиток від водія і раз на місяць здають їх в сільраду, де отримують частину витрачених коштів. Перевізників у цьому алгоритмі немає. Це не подобалось Господарику і він за 2 місяці заявив, що знімає рейс з маршруту спочатку в Підгайцях, потім і його щось не влаштувало в Луцьку. Зараз же читаємо, він увесь транспортний бізнес закрив.

Я не заперечую, що Миколі вдалося побудувати успішний бізнес на транспортних перевезеннях, але якщо проаналізувати, то все завершилось після того, як із українсько-німецького заводу звільнили керівника-поляка, з яким у нього були підписані договори на перевезення робітників його ж автобусами. Я ні на що не натякаю, але після цього, за 2 роки самостійного плавання, транспортний бізнес звівся нанівець. А тепер ексбізнесмен і тепер лише депутат, в усіх діях вишукує корупційну складову. До чого б це? Особисто знайомий з схемами?

- У своєму інтерв’ю «Волинським новинам» Микола Господарик зазначає, що у Підгайцівській громаді «препаскудні» укриття, хоча сам він на світлині у досить просторому укритті, з розмальованими стінами та бруківкою на землі, чого не побачиш в більшості освітніх закладів Луцька. Яка ситуація з підготовкою сховищ у громаді зараз?

- Фото, яким депутат проілюстрував своє звинувачення, зроблене в укритті Піддубцівського дитсадка, який до початку навчального року, разом з батьками, облаштувала його однопартійка, директорка Піддубцівського ліцею Лілія Купіч. Не знаю, може це так заведено – підставляти своїх колег, але на її захист скажу, що вона однією з перших зрозуміла, що не варто чекати змін у законодавстві, які дозволять виділяти кошти на ремонт  укриттів, організувала колектив та батьків  - і вони спільно підготували його власними силами.

Наші комунальники допомогли зробити нову електропроводку та укласти бруківку, яку кілька років тому придбали для облагородження території за кошти місцевого бюджету.

До речі, мушу спростувати ще одну неправдиву інформацію із інтерв’ю Господарика: питання щодо утеплення Піддубцівського ліцею минулого року на сесії підняла саме Лілія Купіч, ми підтримали її прохання та виділили з бюджету кошти на виготовлення проєктно-кошторисної документації. Більше того, до кінця 2021 року проєкт був готовий і у цьому році планували розпочати фасадні роботи. Депутат каже, що ми його прохання не почули, це - неправда. Прохання було не його і виконали ми його на 100%.

- Скільки закладів дошкільної та загальної освіти на сьогоднішній день працюють в громаді та мають укриття? Депутат каже, що з 1 вересня запрацювало лише 3 школи, решта – на дистанційному навчанні. Що ремонтуючи укриття ви «розкрадаєте кошти» і робите «бізнес на крові». Це правда?

- Неправда! Щодо укриттів в освітніх закладах, то на сьогодні лише 4 школи із 12-ти змушені вчитися повністю вдома онлайн через неможливість організувати освітній процес у приміщеннях з укриттям. З 11 дитсадків громади відновили роботу 7. Там свіжі ремонти в укриттях і кількісно - це хороший показник для сільських громад.

Варто зазначити, що на початок вересня не всі батьки були готові віддавати дітей на очне навчання. Ми провели онлайн опитування батьків вихованців кожного із закладів, адже скрізь різні умови для відновлення навчального процесу – і результати нас шокували, бо там де були укриття, більшість батьків проголосували за дистанційне навчання. Та й загалом, на 1 серпня 2022 року більшість батьків хотіли дистанційку. Однак відділ освіти організував очне навчання у 4-х школах, ще у 8 навчальних закладів діти вчаться на змішаній формі, а учнів із сіл, де немає укриттів кілька разів на тиждень довозять у школи, де є умови для проведення очних уроків.

Щодо відсутності сховищ в окремих селах. Це не лише наша відповідальність, бо сільські голови, які раніше керували селами, що 2 роки тому приєднались до громади, не думали про можливу воєнну чи хімічну загрозу, і не передбачили жодного радіаційного чи найпростішого укриття у себе в сільській раді. Вирішити це питання за рік в умовах активної воєнної ситуації – неможливо, бо капітальні ремонти або нове будівництво коштом місцевого бюджету – заборонене державою. І, якщо чесно, думаю, що ситуація в нашій громаді – одна з кращих в області, а не навпаки, як хочуть показати окремі люди.

- Депутат у статті закидає вам, що під час війни «на бруківку гроші витрачати можна, а на дітей – ні?».  Що він має на увазі? Ви укладали десь бруківку під час воєнного стану?

- Ні, у період воєнного стану бруківку укладали лише в укриттях, де тривали ремонти, аби дітям було сухо і зручно.

- Микола Господарик заявив, що на своїй вулиці провів освітлення до свого будинку, а Піддубцівська сільська рада нібито списала за це гроші. Посадовці занесли гроші в поліцію й прокуратуру, аби ті не рухали кримінальну справу, яку вони мали відкрити через його звернення. Чи відповідає ця інформація дійсності?

- На щастя, ні я, ні Підгайцівська сільська рада не має до цього відношення. Усі ці дії відбувалися ще за каденції Піддубцівської сільської ради. Тому й запитувати потрібно у колишнього сільського голови Бориса Горбатюка. Ми ж виготовляємо документацію наново, тому що стара вже втратила актуальність та чинність.

- Господарик каже, що аби вирішити якісь питання для мешканців громади, він «задовбує усіх на сесії». Депутат справді відвідує усі засідання комісій та сесії?

- Щодо комісій, не готовий відповісти, а от щодо сесій, то він пропустив 10 із 22. Він більше «задовбує» тим, що приходить на сесії непідготовленим і часто не розуміє про що мова, тому іноді трактує все «на свій хлопський розум».

- Ще одна цитата: «Знайшли землю для атовців, треба було погодження. Натомість Семенюк виділив цю ділянку на цвинтар і переписав на сестру жінки… Днями на комісії виділяють  землю на будівництво багатоквартирного будинку і ринкової інфраструктури».  Як ви це прокоментуєте.

- Неправда! Ця інформація – чергова фантазія, або плітки. Ділянку під цвинтар ми не виділяли, а виділили ділянку атовцю, який згодом частину її продав. За останні два роки у громаді діє мораторій на виділення землі, єдина ділянка, яку виділили для учасників АТО знаходиться у Романівському старостинському окрузі.

Ще одна заява Господарика про доньку атовця, які не дали земельну ділянку - НЕПРАВДА! Рішенням сесії ми виділили цій сім'ї землю згідно законодавства.

Інформація про виділення землі для будівництва багатоквартирного будинку та ринкової інфраструктури на депутатській комісії – маніпулятивна. По перше, комісія не має таких повноважень, по друге - такого питання на сесії не розглядали. Журналістам би радив друкувати такі заяви політиків лише, коли показують відповідні документи, бо ще такої кількості брехні мені ніколи не доводилось спростовувати.

- …«На Прозоро фігурують одні і ті ж самі фірми й одні й ті ж підприємці. Фірми, які робили ремонти доріг на 20-40 мільйонів на балансі мають хіба що лопати»…

- Неправда! Ця інформація застаріла. Проекти на 20-40 мільйонів були востаннє у 2019 році. За нинішньої каденції депутатів таких сум на дороги не виділялось. У 2021 році увесь річний бюджет розвитку був 52 мільйони,  у 2022-му – 32 мільйони. Тож такі кошти фізично не могли витрачатися на ремонт доріг.

- …«Мав відкриватись завод із виробництва електроавтобусів, але не вийшло, бо все йде через кишеню, на хабарях, тому ніхто не хоче з такою сільрадою працювати»…

- Неправда! Вперше чую, що у нас в громаді міг бути такий завод. Таке враження, що ми живемо і працюємо в різних громадах.

- Депутат Господарик обурюється, що сільська рада не допомогла йому на його приватній території облаштувати дитячий майданчик за який він не братиме плати за вхід. Заявляє, що у сільській раді йому не дали щебню. Що на це скажете?

- Так, дійсно, Микола вимагав 300 тон щебня. На сьогодні це більше 200 тисяч гривень з місцевого бюджету. Депутат Господарик погано вчив закони і, мабуть, не знає, що сільська рада не має права займатися благоустроєм територій, які їй не належать. Це його приватна ділянка, господарювати на ній має право лише він і він же й визначає, хто там гратиметься – його діти чи чужі. Тому він даремно ображається. Зауважу, що територію на його майданчику безкоштовно розрівнювали грейдером, який належить моїй родині. Тож не такий поганий той Семенюк (сміється, - авт.)

- …«У Піддубцях за 2 роки ніхто пальцем не вдарив, щоб взятися за футбольне поле. А в Липинах взагалі стадіон чиновники хотіли продати оптом. Стадіон нібито схожий на фільм жахів, де все розвалили і розікрали…

- Неправда! Ми постійно доглядаємо за стадіоном у Піддубцях, там часто відбуваються матчі районного значення, а у Липинах, якби група Миколиних однопартійців не звернулася у прокуратуру за розкрадання землі, яку ніби то хтось вивозив із стадіону, вже б досі інвестор зробив сучасне футбольне поле з автоматичним поливом.

Там пересіяли землю, яку мали використати для верхнього шару на якому ростиме трава, для того щоб вирівняти ділянку, на якій мало бути поле, туди навпаки мали ще завезти багато тон піску. Через слідчі дії, роботи вже рік зупинені. Однак поруч із цим стадіоном є сучасне поле з штучною травою та баскетбольний майданчик, тобто діти мають де займатись спортом.

Стадіон у Липинах мав бути «сільським», однак ще до приєднання до Підгайцівської громади, ділянка на якій знаходиться стадіон та школа, Липинська сільська рада незаконно передала в оренду комунальному підприємству Луцької районної ради. На жаль, ми пізно про це дізнались, бо документи довго не передавали відділу освіти у якого на балансі мала б бути ця земля. Зараз Підгайцівська сільська рада подала до суду, аби повернути землю у власність громади.

- Депутат Господарик у своєму інтерв’ю наводить цифри: «У сільраді 26 депутатів, із них 18 на зарплаті, тобто – більшість»...

- Неправда! З 26 депутатів, 15 не працює в сільській раді і немає відношення до установ, які фінансуються із місцевого бюджету. З 11 депутатів «на зарплаті», троє депутаток - однопартійки Миколи Господарика.

- Яке рішення прийняла Підгайцівська сільська рада щодо заборони Московського патріархату?

- Ми, мабуть, перші в області проголосували за рішення звернутися до Верховної ради України про заборону УПЦ МП на території України, бо заборонити щось на місцевому рівні ми не маємо повноважень. Писали про це в себе на сторінці і на сайті громади. На скільки я чув, то обласна рада і райрада прийняла таке ж рішення нещодавно.

Закидів Миколи Господарика я не розумію, як і його позиції, бо він критикує УПЦ, а сам привозить подарунки церкві із їхньої парафії у нас в громаді. Нещодавно читав статтю-подяку про це. Подвійні стандарти, яких я не можу зрозуміти... Більше того - мої словам можна перевірити, бо є статті в інтернеті і про одне, і про інше, а як перевірити те, що каже він?

Користуючись моментом хочу попросити мешканців сіл Підгайцівської громади, слідкуйте за новинами на сайті громади, на сторінці у Фейсбуку. Там ви завжди можете задати запитання, звернутися з пропозицією і отримати вичерпну відповідь. Не вірте фейкам, не довіряйте ботам, перевіряйте інформацію у працівників сільської ради та читайте офіційні новини. Чим ближче до виборів, тим більше буде з’являтись провокаторів та маніпуляторів. Бережіть себе. Зараз головне – перемогти у війні і перезимувати. Сила – в єднанні!

                                                                                   Олена Вірна

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• У Підгайцях ремонтують укриття на одному зі спортивних об’єктів (фото)
• Доки не було світла, у Підгайцівській громаді робили окопні свічки на фронт (фото)
• Підгайцівська сільрада відсудила у приватної фірми 18 мільйонів гривень