Популісти чи ні – от в чому питання. Репортаж із сесії Луцькради

Якщо депутати Верховної Ради можуть собі дозволити без докорів сумління піти у відпустку, то народні обранці луцької громади так не роблять, а ба, більше – працюють на сесії до розгляду останнього питання.

Мораторій на тарифи чи популізм чистої води

У напрасованих сорочках, ошатних сукнях та з бойовим настроєм депутати знову зібралися в стінах Луцької міської ради, щоб годинами сперечатись, погоджуватись, не погоджуватись і навіть сваритись, і все це – заради лучан, які їх обирали.

Як виявилось у деяких обранців громади відбулись зміни – в когось невеличкі, як зміна зачіски секретаря Луцькради Юлії Вусенко, а в декого дуже суттєві. Помітно радісний та щасливий Євгеній Ткачук поділився з колегами новиною – у його сім'їсталися приємні зміни – народився третій син.

Однак зміни змінами, а на сесії міськради як завжди все чітко й по регламенту: Гімн України, формування порядку денного, визначення графіку роботи. Загалом, все по старій і добрій схемі.

Луцький міський голова Микола Романюк, поправивши краватку, повідомив депутатам, що вранці йому принесли із суду ухвалу заяви громадянки Жолнач, яка просить зупинити дію рішення міськради про надання релігійній громаді дозволу на розробку проекту землеустрою на вулиці Грабовського. Це питання зняли з розгляду, тим більше, що так радили зробити юристи міськради.

Після того, як депутати проголосували за присвоєння звання почесного громадянина міста відомому скульптору та лучанину Миколі Голованю, вони аж самі собі зааплодували. Утім, невимушена атмосфера в сесійній залі тривала не довго, а точніше до тих пір, коли депутат від фракції "Батьківщина" Валерій Бондарук не зачитав проект рішення про встановлення мораторію підвищення тарифів на комунальні послуги для лучан. Його підтримав "свободівець" Микола Федік. Однак "радикал" Сергій Була назвав це рішення популістичним.

"Мені прикро чути такі проекти популістичних рішень", – підтримав Булу депутат Артем Запотоцький.

Проте депутат Павло Данильчук сказав, що кожен може звинувачувати в популізмі, але, на його думку, прийняття такого рішення дуже важливе.

"Давайте не вживати слово "популізм" там, де його немає. Популісти – це фракція "Самопоміч" у Київський міськраді, чи "Солідарність" там таки де, доречі, прийняли це рішення," - включився у суперечку депутат із фракції "Батьківщина" Григорій Пустовіт.

Міський голова вирішив взяти ситуацію в свої руки й попросив депутатів заспокоїтись і не обзивати фракції популістами.

Уроки граматики від фракції "Батьківщина"

Депутати із фракції "Батьківщина" Андрій Козюра та Григорій Пустовіт очевидно вирішили "помститися" за свого колегу Валерія Бондарука, якого депутати не підтримали з його мораторієм, та взяли на озброєння родзинку Пустовіта – виправляти помилки.

Григорій Пустовіт "тицьнув носом" депутата Тараса Шляхтича лише у декілька технічних помилок у його проекті рішення про звернення до Верховної Ради щодо засудження тарифної політики. Потім він очевидно подумав – "дорогу молодим!", і передав естафету своєму колезі по фракції Андрію Козюрі.

Спочатку "дісталося" Юлії Вусенко за те, що йому не розіслали пояснюючу записку до цього проекту рішення. Потім довелось "червоніти за помилки" й Шляхтичу. Адже так, як Андрій Григорович, можливо ще читають тексти лише найскурпульозніші вчительки української мови.

"Верховної Ради з великої букви пишеться, після слів "до звернення" не керівникам, а керівників, далі треба поставити кому. Там по тексту кому забрати, бо наслідок через кому не пишеться за правописом. Далі читаємо "яка має бути не наслідком", а змінити на "наслідки", писати "не в першу чергу", а "насамперед", слово "складає" замінити словом "становить". Абзац 3 – ціна не є співставною, а зіставною, споживання не "зменшити", а "знизити". І якщо ставиться крапка, то слово пункт пишеться з великої букви, а тут пише з маленької", – не на жарт "розійшовся" Андрій Козюра.

Міському голові вкотре довелось втихомирювати депутатів. Після оголошення перерви на годину зал спорожнів, обранці громади, журналісти й працівники міськради пішли підкріпитись і набратись сил, адже попереду ще чекав розгляд великої кількості проектів рішень і депутатські запити. Оскільки через гострі суперечки про популістів та пошуки недоставлених там, де треба, ком і крапок, встигнули розглянути лише декілька питань порядку денного.

Новий дитячий садочок та квартири для учасників АТО

Після обідньої перерви начальник департаменту бюджету та фінансів Лілія Єлова та начальник Луцької ОДПІ Світлана Сава розповіли депутатам про виконання міського бюджету.

Зазвичай депутати "штурмували" запитаннями Лілію Єлову. Однак цього разу вся увага і очі депутатів були зосереджені в основному на Світлані Саві.

Андрій Козюра попросив її якось покарати інспекторів-податківців, які часто приписують порушення і нараховують штрафи підприємствам безпідставно. Проте, не дивлячись на скарги щодо роботи податкових інспекторів, Світлана Сава дістала комплімент від Сергія Були, який доречі має свій бізнес. Він сказав, що з її приходом податкова стала працювати краще.

"Очевидно скоро з чимось прийде в податкову", - пожартував міський голова.

Заступник Луцького міського голови й освітянин Андрій Киця дуже жестикулював руками з заднього ряду намагаючись показати своїй колезі по освітньому цеху в. о. начальника управління освіти Зіновії Лещенко, щоб вона менше говорила лишнього і не "сполохала" депутатів. Адже обранці мали проголосувати за Статут нового комунального закладу "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №41" . Проте пані Зіновії вдалось переконати депутатів. Тому новий садочок у Луцьку буде! .

Потім була ще півгодинна перерва на якій окремі депутати спілкувались з журналістами, а інші просто сиділи і очікували коли ж тих 30 хвилин перерви вичерпається щоб продовжити роботу. Після перерви на тендітні плечі Юлії Вусенко лягли обов'язки ведення сесії, оскільки міський голова кудись відлучився, щоправда ненадовго.

"Ну де в Луцьку взялись мормони? З Америки прилетіли?", - запитала начальник відділу секретаріату Луцької міської ради Тетяна Касьянова у начальника управління містобудування та архітектури Леоніда Герасимюка, можливо вважаючи, що він знає не тільки про те, як будувати міста, а й звідки в ті міста прибувають мормони.Такі питання в Тетяни Касянової виникли під час розгляду депутатами питання про надання релігійній організації "Релігійне управління церкви Ісуса Христа святих останніх днів в Україні" дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою на вулиці 8-го Березня, 5.

Невідомо, що відповів Касяновій Герасимюк, так як невідомо куди, не досидівши до кінця, взявши в руки телефон і барсетку подався Григорій Пустовіт, залишивши напризволяще силу-силенну непроголосованих проектів рішень, в яких, теоретично, могли ховатись ненависні йому граматичні помилки.

Коли почались "земельні" питання, які озвучив начальник управління земельних ресурсів Сергій Шабала, депутату Олександру Кравченко або було нудно, або ж він просто стомився. Оскільки слухав Шабалу напівлежачи на стільчику, а депутат Микола Дендіберін тим часом намагався боротись із липневою спекою за допомогою проектів рішень, які виконували в нього функцію віяла.

Проте всі пожвавішали коли розглядали питання щодо відмови ДКП "Луцьктепло" від земельних ділянок на вулицях Арцеулова та Задворецькій, адже на них хоче будувати ПАТ "Луцьксантехмонтаж". Керівник підприємства Віктор Чорнуха, одразу з Ковеля прибув на сесію щоб розказати депутатам, що в цих новобудовах виділить квартири для учасників АТО.

"Що будеш виступати?", - спитав Чорнуху депутат Волиньради Сергій Леонтєв, який останнім часом – частий гість на сесіях Луцькради.

"Та я вже виступив", - сказав йому Віктор Чорнуха.

"І як? Підтримали?", - поцікавився Леонтєв.

"Ніби так", - радісно відповів пан Чорнуха. Радів забудовник не зпроста, адже депутати підтримали благі наміри Чорнухи і проекти рішень, відповідно, також.

Неочікуване завершення сесійного дня

Валерій Бондарук також, як і його колега Пустовіт, не став чекати закінчення сесії, а захопивши свій портфель та хороший настрій покинув сесійну залу. На сесії залишились "міцні горішки", які, як показала практика, можуть працювати не те що після шостої вечора, а й до опівночі, а якщо треба, то і ще довше. Однак, щоб зекономити час, більшість із депутатських запитів вирішили оформити письмовими зверненнями.

"На ваші численні прохання всі запити переводжу у звернення", - сказав депутат Микола Яручик.

Дуже обурило міського голову коли депутати, не дивлячись на те, що "піджимає час" вирішили задати запитання міському голові.

"Ну давайте, запитуйте, ви ж номера мого мобільного не знаєте і треба було аж місяць (!) чекати щоб запитати щось у міського голови", - звернувся Романюк до депутатів Петра Бойка і Бориса Смаля.

Петро Бойко поцікавився коли ж приберуть сміття із місця де згоріло казино. Микола Романюк запропонував йому після сесії разом переодягнутись і йти прибирати там сміття щоб депутату більше не доводилось чекати місяць аби задати питання меру.

Депутат Анна Мовяк спитала у міського голови чи не вважає він порушенням те, що депутатські запити розглядають в кінці сесії.

"Я не вважаю що це порушення. Вас задовольняє така відповідь?", - спитав Микола Романюк Анну Мовяк.

"Ні", - відповіла депутат.

Тоді Микола Ярославович спитав свого тезку Миколу Федіка, чи вважає він це порушенням, на що той відповів, що теж так не думає.

"О! Вперше зі мною Федік погодився", - радісно промовив Микола Романюк.

Навіть коли депутати розглянули всі запити і питання "різне" ніхто нікуди не розходився. Адже завершилась липнева сесія Луцькради на несподіваній ноті. В холі біля сесійної зали очікувала свого виступу лучанка Оксана Марищук, яка прийшла щоб розказати депутатам хто такий "Павлік Данильчук".

Депутати думали чи надавати їй слово чи ні, але врешті вирішили, що наполеглива жінка має виступити. Коли Марищук вийшла до трибуни, то в сторону депутата Павла Данильчука, якого на щастя - чи на жаль не було в залі, посипався шквал критики і звинуваченнь ледь не у всіх смертних гріхах.

"З таким бальоном як у Павліка в АТО можна десятьох людей прикрити," - репетувала жінка, намагаючись образити депутата, якого не було в залі і який, відповідно, не міг нічого їй сказати у відповідь на той момент.

Хто зна, можливо на серпневій сесії Луцькради ми будемо спостерігати за продовженням цієї історії. Однак набагато приємніше коли сесія закінчується мирно, спокійно й під Гімн України.