Там смерть, а тут – атракціони, – луцька журналістка про роботу на фронті (відео)

Луцька журналістка та військова кореспондентка Вікторія Семенюк розповіла про свою роботу на фронті, на звільнених територіях, та з людьми, які пережили жахи війни. Працювала на війні з 2015 року, однак, масштаби трагедії повномасштабного вторгнення вразили навіть її.

Про це йдеться у сюжеті 12 Каналу.

Вікторія Семенюк розповідає, що перший виїзд на «нуль» відбувся ще в 2015 році. Тоді росіяни ще зважали на наліпку «Преса», сьогодні ж, навпаки, журналісти стали мішенню.

«Журналісти – це ціль. Тому в деяких місцях я думаю, чи мені ту наліпку чіпляти, чи працювати в бронежилеті і шоломі без розпізнавальних знаків», – зазначає Вікторія Семенюк.

Після звільнення Київщини, журналістка відправилася у міста, які найбільше постраждали від окупації – Бучу, Ірпінь, Гостомель та Ворзель. Вікторя Семенюк ділиться враженнями від побаченого.

«Заїжджаєш у містечко – а там запах мертвих тіл разом з порохом. Згорілі будинки і тіла – солодкувато-гнилістий запах», – згадує кореспондентка.

Також Вікторія Семенюк розповідає про місцевий морг – тіла, які складені прямо на вулицях, або ж у рефрижераторах, які не працювали. І хоч журналістка була підготовлена до роботи на війні  – масштаб трагедії вразив навіть її.

Після Київщини Вікторія Семенюк відправилася на Схід. Там втрапили під обстріл, вогонь по групі коригували ворожі дрони, однак, вдалося вибратися живими і неушкодженими.

До того, як залишити зону бойових дій, журналістка встигла поспілкуватися з місцевими жителями. Каже, для цього потрібно бути більше психологом, ніж журналістом. Адже люди, які пережили терор війни, можуть реагувати на журналістів по різному: можуть і накинутися, а можуть тікати. А в деяких містах поговорити не вдалося ні з ким – вони стали практично безлюдними, лиш в поодиноких вікнах багатоповерхівок ввечері можна побачити світло. 

Також Вікторія Семенюк розповіла, що морально найважче працювати з родичами загиблих Героїв. Адже часто вони відмовляються вірити у смерть рідних, вимагають відкрити труну. Однак, буває так, що від тіла майже нічого не лишається.

«Там смерть, там кров, там вбивають, а тут – атракціони», – розповідає Вікторя, як важко іноді переключитися з однієї реальності на іншу.

Тому нині журналістка намагається писати про різне, аби відновлювати баланс.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Путін переніс щорічний телемарафон з росіянами: причину не називають
• Скандальна російська пропагандистка Овсяннікова заявила, що вона українка
• Відеооператора з Луцька, який загинув на війні, посмертно нагородили «За мужність»