Поділитись:

Є ризик, що ми повернемося у 1996 рік і до зарплат у $150, – інвестбанкір Ігор Мазепа

Середа, 27 квітня 2022, 09:00

Власник інвесткомпанії Concorde Capital Ігор Мазепа вважає, що вартість майже будь-якого українського активу близька до нуля, а професія інвестбанкіра фактично зникла. Мазепа завжди був критично налаштований до економічних ініціатив влади, але тепер каже, що багато кроків є своєчасними та правильними.

Як бізнесмен планує виживати під час війни та яким бачить майбутнє українського бізнесу, він розповів журналу forbes.ua. 

– Ви були готові до того, що розпочнеться повномасштабна війна з Росією?

– Ні, не був. Уся країна не була готова: від бізнесменів, які не хотіли вірити в це, до уряду і військових. Адже в голові не вкладалося, що Сталінград і Курська дуга можуть колись ще повторитися ракетним обстрілом і десятками тисяч загиблих.

– 23 лютого ви були на зустрічі президента із бізнесом. Тоді хоч хтось із присутніх вірив у те, що напад Росії відбудеться?

– Вся команда Зеленського, зокрема армійські чини випромінювали певну впевненість і позитивні настрої. Але шапкозакидання та висловлювання, що війни точно не буде або, якщо вона буде, то ми обовʼязково переможемо, – не було.

Одна із цілей цієї зустрічі – підтримка бізнесменів та усунення нервозності. Це вдалося. Обмінялися думками та розійшлися задоволені, що президент, уряд та військові почувалися впевнено. Думаю, що вони теж не вірили до кінця у повномасштабну війну.

– Як і де ви зустріли початок війни?

– У себе вдома, у котеджному містечку «Гудлайф». Він був чітко посередині між двома військовими зонами. На захід від мене знаходиться Гостомель, який став епіцентром з перших днів війни, на схід – Бровари, де теж відбувалися запеклі бої.

Перші кілька днів я залишався вдома і дивився на війну зі свого селища. Російські вертольоти, винищувачі, що летять на форсажі близько над землею. Не дуже приємно, якщо чесно.

– Якими були ваші перші дії 24 лютого?

– О шостій ранку написав колегам, що діємо за планом – збираємося в офісі. Поки добирався три години до офісу, емоції вляглися і я логічно подумав, що немає сенсу їхати туди. Написав, щоб не їхали. Але з десяток моїх колег дісталися до «Паруса». Перше, про що я всім повідомив: професія інвестбанкіра зараз «помножена на нуль». І найважливіше завдання – зберегти себе та своїх близьких, перебратися в безпечне місце, потім вирішуватимемо, що і як робити далі.

– Ви поїхали з Києва першого дня?

Ні, виїхав десь на четвертий день, поїхав до Хмельницького, потім до Львова. Можна сказати, поїхав у справах. Наш колега, хороший юрист, був танкістом і брав участь у боях на Донбасі у 2014–2015 роках, він одразу мобілізувався та поїхав до частини. Там їм не видали нічого, окрім танка та снарядів. І ми почали їм допомагати. Стояло завдання екіпірувати танковий підрозділ.

Так я приєднався до групи волонтерів і врешті-решт займався покупкою та доставкою необхідного для армії. Підключив звʼязки. Наприклад, із формою для сотні бійців нам допоміг мій друг, перший віцепрезидент Концерну «Галнафтогаз» (ОККО) Василь Даниляк. Вийшло так, що заправники ОККО із трьох областей віддали свою уніформу танкістам.

– Які бізнес-рішення приймалися щодо колективу: були скорочення чи вимушені відпустки, «різали» зарплати?

– Колектив у повному складі протримався два місяці. Мої надії на швидкий мир не справдилися. Є розуміння, що ми заходимо до складного, тривалого військового марафону. В ньому немає місця для довоєнного бізнесу. Наразі вже запустили процеси з переформатування команди. Декілька днів тому оголосив, що приблизно з третиною людей ми, на жаль, змушені попрощатися, а третина працюватиме на аутсорсі, решта працюють.

– З ким прощаєтесь?

– З командами тих проєктів, які не потрібні під час війни. Наприклад, ми на якийсь час заморожуємо стартап KupiPai. Підуть цінні працівники, яскрава команда. Якийсь час готові виплачувати компенсації у розмірі 5000–7000 грн на місяць.

У 2008 році для бізнесу Concorde Capital ситуація була гіршою. Але ми її пройшли, вважаю, з гідністю. І, до речі, з багатьма людьми, яких ми тоді втратили, згодом знову почали працювати. Сподіваюся, і цього разу так буде.

Скільки втратив від війни бізнес Мазепи

– Скільки коштував Ігор Мазепа 23 лютого, яка оцінка інвестпортфеля компанії?

– То були сотні мільйонів доларів. Десь дві третини нашого портфеля – це Private Equity, а третина – комісійний бізнес. Останній фактично помер. А вартість майже будь-якого українського активу нині близька до нуля. Війна триває, і ми не розуміємо, скільки що може коштувати і як оцінювати. Навіть якщо фізично актив залишився, він не має оцінки.

– Чи намагалися ви заздалегідь переформатувати бізнес та інвестиції, враховуючи зростаючі ризики?

– Напевно, якісь бізнес-рішення треба було ухвалювати ще восени 2021 року, коли зʼявилися сигнали від американської розвідки. Але був пік споживчого попиту, ринки зростали, всі бігли купувати й інвестувати. Крім того, чим більший бізнес, тим сильніша його інерція. А у Concorde багато інвестицій у великі проєкти. Наприклад, у «Добробуті» було запущено інвестпрограму на $50 млн. Зупинити реконструкцію величезної клініки не можна, а продати такий бізнес за кілька місяців неможливо.

– Ви вже порахували загальні втрати від війни, чи є план як їх компенсувати?

Поки що складно планувати довше, ніж на два-три тижні. І немає розуміння, яким буде подальший хід війни і що де зруйнується. На щастя, у нас поки що нічого не зруйнували і не спалили. Операційні компанії, в які ми інвестуємо, не дозароблять близько $50 млн.

Якщо війна закінчиться і наші обʼєкти залишаться фізично цілими, вони точно матимуть якусь вартість.

Насамперед йдеться про цементні заводи, які зараз простоюють. Завдяки менеджменту непогано показав себе бурштиновий бізнес, який вийшов на оптимальну потужність. Цей напрям викликає оптимізм, хоча й там вміст бурштину на кубічний метр виявився нижчим, ніж розраховували.

У перші дні війни приємно здивував газовий бізнес: одна із свердловин загазувала. Але це не дає дивідендів, а вимагатиме подальших інвестицій. Споживчий попит катастрофічно знизився. Наприклад, у квітні MakeUp відновить близько 40% свого довоєнного виторгу, «Добробут» – 25%.

– А що з інвестиціями у цінні папери?

– Я не надто оптимістично ставився до буму на фондовому ринку, ми скорочували свій портфель і структурували портфель клієнтів. Нас також оминула історія із зимовим хайпом в українські євробонди та ОВДП. Тут пощастило.

– Заміські комплекси «Гудлайф» і Shelest ніяк не постраждали, вони не були в окупації?

– Фізично вони цілі, але проєкти в заміській нерухомості ще довго залишатимуться неліквідними, оскільки споживчий попит буде низьким. Дві третини країни не працює, близько 5 млн людей виїхало за кордон. На 3–4 місяць війни ми отримаємо величезну кількість безробітних, змушених жити на скромні виплати, які виплачуватиме держава. Є ризик того, що ми повернемось у 1996 рік, до зарплат у $150 в еквіваленті, і це вважатиметься нормою.

– Тобто елітний заміський комплекс не матиме клієнтів?

– Зараз ми обговорюємо різні бізнес-моделі для Shelest – за яких умов відкриватися. Важливо зберегти колектив, надати можливість працювати людям. Тому ми відкриємося, навіть якщо буде розуміння, що це не покриє наших амортизаційних витрат. Поки що працюємо над тим, щоб прийняти та розмістити у Shelest 120 дітей-сиріт. По суті, великий дитячий будинок. Частину витрат понесемо ми, акціонери комплексу, а частину візьмуть на себе міжнародні благодійні фонди.

– Ваша найбільша інвестиція – це «Добробут»? Наскільки просіла виручка та відвідуваність клініки порівняно з довоєнними показниками?

– До війни «Добробут» географічно був представлений лише у Києві та Київській області. Відвідуваність знизилася катастрофічно. Основна наша цільова аудиторія – молоді жінки фертильного віку з дітьми – виїхала за кордон чи в західні області. І велике питання, яка частина з них повернеться в країну.

Якщо ситуація не покращиться до 1 вересня і діти підуть до шкіл у Європі, думаю, що до 50% тих, хто виїхав, не повернуться. Це матиме величезний негативний вплив на споживчі ринки, ринок праці, а утривалій перспективі – і на демографію всієї країни.

До речі, за рахунок наших переселенців Європа непогано виправить свою демографічну ситуацію. Це тільки на перший погляд здається, що для них наші переселенці – важка ноша. Насправді це приплив свіжої крові, і між європейськими країнами вже є конкуренція за наших людей.

– Повернімося до «Добробуту».

– Весь цей час деякі клініки «Добробута» були закриті, поки ми не залучили гроші благодійних фондів – Direct Relief International, Children of War Foundation та University of Miami Global Institute. Зараз оперативно відкриваємо клініки, що простоювали.

– Першого місяця війни «Добробут» зібрав 10% бюджету з виручки. У квітні ми прогнозуємо близько 25% довоєнного виторгу. Без підтримки фондів клініка не змогла б функціонувати. У квітні змогли запустити безкоштовну медичну допомогу мешканцям Ірпеня, Бучі та Гостомеля. Війна спонукала до відкриття нових клінік у Львові й Івано-Франківську. А також лікарі «Добробуту» приймають пацієнтів у партнерській клініці у Чернівцях. Ми планували розширюватися в регіони, і через війну довелося прискоритися.

Як відновити країну

– Ви сильно критикували владу останніми місяцями перед війною, а як зараз оцінюєте економічну політику?

– Я рідко хвалю уряд, але більшість кроків, які робила економічна влада у воєнний час, підтримую. Чітко спрацював НБУ з обмеженнями щодо виведення капіталу та встановленням твердого валютного курсу. Нинішній ринковий курс відрізняється на 10% від офіційного, це цілком робоча цифра. Рішення Кабміну про зниження податків, підтримку підприємців – також ок.

– Не можу не спитати: ще у січні ви казали, що уряд – мавпа з гранатою. Але це ті самі люди. Що сталося?

Економічний блок уряду завжди де-факто виконував волю адміністрації президента. Вони не мозок цих рішень, а руки. Тут нічого не змінилося. Але у військових умовах швидкі рішення та спрощення багатьох процедур – доцільно.

Що має робити уряд, щоб допомогти економіці та бізнесу в цей час?

– Головне завдання влади – військова перемога над Росією. Поки триває війна, ми втрачаємо приблизно половину нашого ВВП: ми впадемо десь на 45–50%. Грубо кажучи, день війни нам обходиться в $300 млн не заробленого ВВП. Не кажучи вже про зруйновані будинки, інфраструктуру та найважливіше – загиблих людей. Тому треба робити все, щоби зупинити війну.

У мирний договір більше не вірю. Це має бути військова перемога, повернення наших територій. Плюс уряд повинен зосередитися на скасуванні будь-яких торгових обмежень з усім світом, чи то квоти, мита тощо. Це збільшить привабливість України як мета ведення бізнесу.

– Зараз багато говорять про нову повоєнну економічну політику України. Який рецепт нового економічного курсу від Ігоря Мазепи?

– Відсутність корупції та продовження економічних реформ. Сподіваюся, що війна остаточно позбавить українського чиновника вірусу корупції. Пережитий нами шок, емоції та біль мають потужно трансформувати суспільну свідомість. Корупція та совкова думка повинні остаточно зникнути як явище.

Підтримка західних країн і потенційні багатомільярдні інвестиції не повинні зупинити розпочаті реформи. Антикорупційна інфраструктура, місцеве самоврядування, незалежні наглядові ради держкомпаній… все це має обовʼязково повернутися. Не має бути ілюзій, що весь світ нам тепер щось винен. Без внутрішніх змін ніхто не дасть нам сотні мільярдів на відновлення, і на Україну чекають темні часи – десятиліття бідності та порожнечі.

Ігор Мазепа – опортуністичний інвестор. На що вже дивитесь, що треба купувати після війни?

– Вочевидь, що величезні руйнації країни створять повоєнний будівельний бум. Це підштовхне всі причетні до будівництва промисловості та сировинні ринки.

Напевно, буде затребуване все, що повʼязане із харчовою промисловістю. Загроза голоду в низці країн через війну Росії та України стимулює агроринки.

Вибірково бумить сектор IT. Але продуктові та сервісні компанії, завʼязані на внутрішнє споживання та роздрібний ринок, просядуть. Професія інвестбанкіра якийсь час точно піде у забуття. Буму угод не буде.

– То що робитимете далі?

– Мене рано списувати з рахунків. У повоєнний час усім потрібні гроші. Незважаючи на те, що Україна як бренд – топ у всьому світі, залучити фінансування буде непростим завданням. Потреба в таких людях, як я, зростатиме.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Надрукувати
мітки:
коментарів
09:50
26 травня 2022