Теніс та світські раути: унікальні спогади про Олицький замок півтора століття тому (фото)

Мемуари та щоденники є дуже цікавим джерелом вивчення історії Волині.

ІА «Волинські новини» опублікувало цікаві спогади про Олицький замок. 

У 1980-х роках у Лондоні, в Англії, були опубліковані спогади Малгожати Радзивіл (Потоцької). Вона була донькою олицького ордината Фердинанда Фрідриха Радзивіла, який у ХІХ ст. вдихнув нове життя в Олицький замок, що довго перебував у запустінні.

У 1883 р. з ініціативи Фердинанда Радзивіла було розпочато новий тридцятирічний етап ремонтно-відновлювальних робіт у замку. Керівником ремонтних робіт був знаний львівський архітектор Зиґмунт Ґорґолевський. Саме йому належить авторство проекту головного театру міста Львова.

У Фердинанда Радзивіла була дружина Пелагея, яка була донькою князя Леона Людвіка Сапіги. В подружжя було шестеро дітей: Марія, Михайло, Сигізмунд, Кароль Фердинанд, Малгожата та Януш Францішек.

Саме донька Малгожата написала цінні спогади про своє життя під назвою «Із моїх спогадів», де вона розповіла про Олицький замок та свою родину, яка там мешкала.

З біографії Малгожати Радзивіл знаємо, що народилась вона 16 грудня 1875 року, але не в Олиці на Волині, а в місті Берліні (Німеччина). 16 травня 1903 року вона вийшла заміж за Францішека Салезія Потоцького – польського політика, журналіста і громадського діяча та представника роду Потоцьких. Померла авторка спогадів у 1962 році в місті Кракові (Польща).

Рукопис Малгожати Радзивіл був виданий лише після її смерті, у 1980-х роках. Читаючи його, можна відтворити життя родини Радзивілів до деталей. Така книга є чудовим джерелом для сценаристів, які могли б зняти біографічний фільм про Радзивілів, чи про історію Олицького замку періоду ХІХ-ХХ ст.

 

Хочемо зауважити, що в книзі Малгожата Потоцька також описує такі місцевості, як Берлін (Німеччина), Антоніни (Україна), Несвіж (Білорусь), Краків (Польща) тощо. Саме тут або мали свої маєтності князі Радзивіли, або бували в гостинах у родини та друзів.

Особливо цінними є спогади Малгожати про Олицький замок часів її дитинства. Для того, щоб відтворити атмосферу, яка панувала в Олиці, нижче наведемо кілька цитат із книги авторки, перекладених на українську мову.

Ось як розповідає вона про замок кінця ХІХ ст.:

«У замку щороку було щось нове. Ми привозили завжди то фіранки, то якесь обладнання. Прекрасний місцевий столяр робив на замовлення меблі, а вітальні покої були обставлені декорованими меблями. Моя гувернантка міс Телфорд добре малювала акварельними фарбами і багато працювала. Проте головною нашою розвагою був теніс. Виїзди до цуманських лісів, розташованих від нас на відстані 12 кілометрів, були розкішшю. Їздили туди ми на тижні і жили в Берестянському лісництві. Мої батьки були закохані в стару архітектуру. Щороку мої рідні щось прилаштовували і потроху Олицький замок був повернутий до життя. Прекрасний садівник, старий Мілевський, прикрасив вали навколо замку квітниками і зеленню. Так з року в рік проживання в Олиці ставало все миліше і приємніше».

 

До вашої уваги згадки про Олицький замок, яким він був у ХІХ ст., перед тим, як Фердинанд Радзивіл розпочав відновлювати твердиню:

«Після смерті останнього віленського воєводи Міхала Радзівіла його старший син успадкував ординацію – Клецк, яку після нього успадкував його син Леон, генерал російських військ та ад'ютант Миколи I. Одружився він з княгинею Урусовою, шлюб був бездітним. Мій прадід Антоній після смерті батька успадкував маєток у Познанському воєводстві – Пшигодзце, а князь Михайло – неборівські володіння.

Крім того, як вже вище згадувала, мій прадід указом Олександра I успадкував величезні володіння, що давали мізерно малий дохід. Був час, коли князі Вільгельм і Богуслав думали про заміну ординації на інші маєтки, розташовані у Познанському воєводстві. Зрозуміло, що цей проект був нереальним. Ніхто з родини не цікавився впритул литовськими маєтками і не їздив у такий довгий шлях. Коли невдовзі сини князів Вільгельма і Богуслава, мій дядько Антоній та мій батько Фердинанд, підросли, їм на якийсь час було доручено проілюструвати ці маєтки. Тільки коли обидва молодики прибули на місце і побачили красу цієї країни, мій батько завжди із задоволенням туди їздив. Пізніше їздили туди обоє з моєю матір'ю, хоча частину дороги з Бреста потрібно було їхати своєю каретою. Обидві старші дами проводжали синів, що від'їжджали, зі сльозами і розпачем, ніби ті їхали на Північний Полюс, сміючись, розповідала мені моя мати. Олицький замок тоді був сильно зруйнований, без даху та вікон, зберігся тільки Несвіж, і через те, що в ньому знаходилася адміністрація».

 

Відомо, що Малгожата Радзивіл часто проводила свої дитячі роки в Олиці. Ось як вона їх описує:

«Всі в сім'ї були веселими, і я не мала уявлення про гіркоту та труднощі життя. Батьки розлучалися зі мною дуже рідко. Коли ще була в колисці, вони взяли мене з собою на довге перебування в Олику. Поки замок не було повністю відреставровано, ми в Цумані жили в адміністративній будівлі».

Важливе місце в спогадах Малгожати Радзивіл займають згадки про родинні події, які відбувалися в Олицькому замку. З біографії Малгожати Потоцької знаємо, що вона вийшла заміж 16 червня 1903 року. Шлюбна церемонія відбувалась в Олиці, святкування – в замку, а вінчання – в костелі Святої Трійці.

 

У своїх мемуарах Малгожата Потоцька так описує цю подію:

«З цієї нагоди цілий ряд кімнат по тій стороні, на якій знаходився великий зал, був оновлений. Наш камердинер – майстер на всі руки, старий Петро – разом зі столяром творили чудеса. В результаті наші гості були зручно розміщені. Крім мого свекра і свекрухи, з дітьми було ще 60 осіб…

До банкетного залу була прибудована оранжерея, що знаходиться біля замкової вежі. Танцями диригував пан Адамус з Варшави. Мої батьки привезли шість молодих лісничих із Антонін, які в мундирах допомагали обслуговувати біля столів. Вінчав нас єпископ Недзяковскій, після чого ми об'їхали на кареті містечко, де євреї з тортом сказали нам перші побажання, потім ми в'їхали до замку, де батьки і гості вітали нас з хлібом і сіллю. Після сніданку прийшли селяни і лісники… Пізніше в великій залі були танці, а в одинадцять відбувся наш виїзд верхи при спалахах бенгальських вогнів, які освітлювали фасад прекрасного ренесансного костелу, а також ілюмінація за допомогою сотень ламп».

Досить цікавими є спогади Малгожати про золоте весілля її батьків, яке відбулось в Олицькому замку 19 липня 1914 р. Відомо, що золоте весілля в Олиці святкували кілька днів. Було запрошено близько 90 найближчих до родини рідних та друзів. Окрім того, були представники влади, депутати, а також духовенство.

 

Ось як Малгожата Потоцька описує підготовку до весілля батьків:

«В Олиці ми готувалися до прийому гостей. Кімнати південного крила були відреставровані, були пофарбовані вікна, двері, і покладені підлоги. Там оселилися Франьо і я з дітьми… У вигляді подарунка батькам ми вирішили відреставрувати склепінчастий зал на першому поверсі біля головних сходів. Батьки про це думали давно. Гарної форми зал мав склепінчасту підставку, яку підтримувала товста колона. Януш домовився з варшавським архітектором Клосом. У кутку залу був поставлений камін з мармуру з гербами лисиця і труби».

 

Такі описи дозволяють уявити в деталях оздоблення кімнат замку. Існує версія, що їх було, як днів у році, – 365. Окрасою замку була кімната в китайському стилі, її фото початку ХХ ст. навіть дійшло до наших часів. Маємо надію, в майбутньому замок буде мати гарний вигляд і буде окрасою Волині.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Нащадок роду Радзивіллів привітав початок реконструкції замку в Олиці
• Ніхто не шиє гіпсокартоном: як на Волині триває реставрація садиби Косачів
• У Володимирі відреставрують давньоруське городище: розробляють проєктну документацію