Поділитись:

Справедливості немає, чи ми її не помічаємо

П'ятниця, 17 грудня 2021, 07:40

Готуючи один матеріал на релігійно-філософську тематику, я й не підозрював, що зачеплю такий пласт актуальних проблем, якого вистачить на добрий десяток об’ємних матеріалів. З представниками найвпливовіших світових релігій у Луцьку ми говоримо про теми, на які важко дати однозначні відповіді.

Першою із таких тем є  справедливість. Що таке справедливість і як її визначити? Справедливість існує і кожен при земному житті отримає по заслугах? Чи людина сама повинна відновлювати справедливість і боротися за неї?

На ці питання відповідають провідні релігійні діячі Луцька: православні, католики, протестанти, юдеї, мусульмани та інші. В чомусь відповіді схожі, в чомусь різняться. І, слухаючи їх, в мене виникли й власні роздуми про ці категорії.

На мою думку, справедливість – це логічний наслідок певної причини: вчинку або події. Це те, що настане невідворотно, інше було б  нелогічним. Нелогічно, щоб кинутий камінь полетів у небо, а не впав на землю, це суперечить закону гравітації. Так не буває. Тому якщо розуміти справедливість як наслідок – то її не може не бути, вона існує як один із об’єктивних законів Всесвіту.

Як визначити справедливість – питання куди складніше. Саме тому, що ми часто плутаємо справедливість із рівністю, нам здається, що її не існує. Що світ несправедливий, що хтось отримує не те, на що заслужив. Але це не зовсім так. Ця відповідь розчарує багатьох, але, на жаль, справедливість жорстока. Християнські вчення говорять, що «Бог більше милостивий, ніж справедливий». А древні греки зображували Феміду, богиню справедливості, із пов’язкою на очах, шальками терезів в одній руці і мечем в іншій. Це символ того, що сліпа справедливість неможлива без жорстокості, адже Феміда невідкладно карає мечем винного.

Справедливість природня. Але, на жаль, у світі природи вона зводиться до одного жорстокого правила: «Перемагає сильніший». Один мудрець сказав, що природа не розділяє добра і зла в чистому вигляді, адже якщо лев вполює вівцю – це добро для лева і зло для вівці. А якщо вівця втече – це добро для неї, але зло для лева.

Люди – це теж тварини, тож нам притаманна жорстокість світу природи. Разом з тим, ми  духовні істоти, і це те, що відрізняє нас від тварин. Тому поняття справедливості у людському суспільстві розмите. І це, навпаки, краще, ніж сліпа природня справедливість. Краще тому, що ми навчилися прощати, проявляти людяність, доброту і, з рештою, любов. Й іноді чинимо з людьми значно краще, аніж вони на те заслуговують по справедливості. Ми придумали писані закони, які захищають наші права і дозволяють відновлювати справедливість у судах. Це тому, що ми не лише природні і духовні істоти, а ще й соціальні.

Однак від матінки природи не втечеш з розвитком цивілізації, і сліпа та жорстока природня справедливість буде поряд з нами завжди. І це – найсумніше. Ми не можемо розпочати власне життя, його розпочинають наші батьки. Ніхто з нас не обирав де і коли народитися. Тому від народження ми вже не рівні з іншими. Адже хтось народився в заможній і благополучній сім’ї й ріс в розкоші та любові, а хтось народився в злиднях і нічого окрім жорстокості і злоби не бачив з ранніх літ. В Біблії сказано, що гріхи батьків падають і на дітей. Це здається дуже несправедливим. Але лише на перший погляд.

Світ задуманий Творцем так, що жодна людина, від безхатька до найвпливовішого імператора в історії, сама по собі є ніким і нічим, пилинкою. Ми життєздатні тільки в суспільстві, у взаємодії з іншими людьми. Людство – це один живий організм. І дві його хворі «клітини», чоловік і жінка, які фізично, духовно і соціально занепали через згубні пристрасті і нездорові тяги, логічно, що не можуть привести в цей глобальний «організм» здорову «клітинку»  дитину, яку виховають фізично, духовно і соціально повноцінною. На жаль, це не справедливо відносно цієї дитинки і навіть жорстоко. Однак це блискучий, еталонний приклад сліпої природньої справедливість, якої, на жаль, не буває без жорстокості.

Звідси й відповідь на наступне питання – не кожен при земному житті отримає по заслугах. Що буде після смерті – це окрема тема, про яку ми ще поговоримо. Але в цьому житті ми бачимо, що часто негідники мають все, а чесні і порядні люди – нічого. Як би не захищала нас людська (законна) справедливість – рівності не існує в природі.  А відсутність рівності дає місце природній, жорстокій справедливості, яка діє по принципу «Перемагає сильніший».

Історія Європи, яку ми сьогодні вважаємо еталоном свобод і прав людини, вражає своєю жорстокістю. В ранньому середньовіччі нащадки королів вбивали і катували своїх братів, дружин, чоловіків, батьків у боротьбі за трон, і в результаті перемагали не чесні і праведні, а найбільш жорстокі і підступні. А потім вони писали закони, по яким розвивалася Європа. Жорстокість конкуренції за ресурси, гроші, вплив нікуди не зникла з роками, вона просто стала більш цивілізованою. Зброя стала «гуманною», а війна – «гібридною». Але фундаментальний принцип жорстокої природньої справедливості «Перемає сильніши» нікуди не зник. В людському суспільстві він вилився в ще один принцип: «Історію пишуть переможці» або ж «Переможців не судять».

Тому звісно ж людина сама повинна відновлювати справедливість – ставати сильнішою. Є люди, які народилися на самому дні, і досягли неймовірних висот, працюючи над собою. А є люди, які з дитинства мали все, про що можна мріяти, а впали дуже низько… Відновлювати справедливість відносно себе чи жалітися на власне знедолення – це вибір кожного. І вибір кожного – якими методами це робити. А це випливає з власних цінностей. Про право вибору і цінності  спілкуватимемось із релігійними лідерами в наступному матеріалі.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій.Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

Надрукувати
мітки:
коментарів