Поділитись:

Посилки, освідчення та комуналка, або Як працює луцька «Укрпошта» (фото)

Субота, 09 жовтня 2021, 09:00

На задньому дворі луцького центрального відділення №25 «Укрпошти» – пам’ятник листоноші. Старезний вже, символічний, від вітру і сонця ховається у гілках ялини. Листоноша Тетяна Петрова жартує, що той пам’ятник – їй. Але у кожному жарті – частина правди, бо якщо серйозно, то своїй роботі жінка віддала вже понад 35 років. За свою працю у 1999 році тодішній президент нагородив Орденом "За заслуги" III ступеня, а у 2012 році – Орденом "За заслуги" II ступеня.

Пам'ятник листоноші><span class=Пам'ятник листоноші
 

Тетяна Петрова><span class=Тетяна Петрова
 

Про роботу говорить скромно, але з ентузіазмом. Тетяна Петрова пам’ятає відділення ще тоді, коли воно налічувало не 4 дільниці, а 19. І колектив тоді був значно більшим. До слова, приміщення пошти – пам’ятка архітектури.

 

Тетяні Петровій щодня доводиться долати понад 16 кілометрів, бо протяжність дільниці – 8 кілометрів. Це вулиці Шопена, Світла, частково проспект Волі, Північна, Кармелюка, Пржевальського, Щепкіна, Коперника. А пройти її доводиться двічі у день за чітко визначеним маршрутом, який, як жартує, вже знає із заплющеними очима. А ще на дільниці кілька багатоквартирних будинків, тому газети і листи доводиться носити по поверхам. Зараз вага сумки не може бути більше 5 кілограмів, раніше це могло бути 15. Добре те, що люди перенесли ящики у під’їзди і не треба розкидати газети на вулиці.

Але від того роботи менше не стало. Раніше розносили листи, газети і пенсію, а тепер розширилися поштові послуги: продаються товари, листоноша платить за квартиру, поповнює мобільні рахунки.

У суботу і неділю листоноші мають вихідний. Проте донедавна не працювали лише один день на тиждень.

– За 35 років ця вся дільниця, як мій дім – всі мене знають і ставляться з повагою. Навіть діти вітаються. Відтак і я намагаюся людям догодити. Навіть якщо інколи поспішаю, а людина хоче зі мною поговорити, то я мушу спинитися і таки поговорити. В мене на дільниці  дуже хороші люди. Вони розуміють мою роботу і завжди підтримують, допомагають виконувати план, – розповідає листоноша.

Її робоче місце – це невеликий стіл, на якому вона розкладає у потрібному порядку листи і газети. А листи, до речі, люди й досі пишуть один одному. Як розповіла начальниця відділення Анна Місюкевич, за місяць з відділення відправляється понад 17 тисяч листів:

Анна Місюкевич><span class=Анна Місюкевич
 

– І це, уявіть, тільки з одного відділення. Це дуже багато. Серед цих листві 4-5 тисяч – це просто переписки між людьми.

Не перестали люди і читати газети. Лише років 7-8 тому їх стали менше виписувати, але зі ста ще вісімдесят відсотків читають газети і журнали.

 

 

– Люди думають, що зараз ніхто і не читає, і не листується. Це не так. Мені здається, хто колись це робив, то і далі продовжує. У мене є клієнтка, яка виписує одну газету стільки років, стільки я працюю. І вона вже виписала газету на півроку на наступний рік. Хвора вона вже така і каже мені: «Якщо мене вже не буде, то хтось буде читати». А ще один клієнт на наступний рік вже виписав дев’ять примірників газет, – розповідає листоноша.

Найчастіше люди приходять на «Укрпошту», аби заплатити комунальні платежі. Щодня до 13.00 діє акція «Щасливі години», коли люди можуть заплатити за квитанцію лише 19 гривень.

 

 

 

Анна Місюкевич каже, що дуже приємно те, що люди приїжджають з усіх куточків міста.

– Навіть їдуть із сорокового кварталу, Львівської, Дубнівської лише заради того, аби заплатити комунальні платежі. Мені дуже дивно і приємно. В день ми приймаємо понад 150 посилок, до 350 платежів. Загалом до 800 клієнтів у день, – каже начальниця відділення.

Посилки відправляються переважно  по Україні. У листопаді, зазначає, почнеться «сезон» посилок, адже у лучан є хороша звичка дарувати родичам і друзям, які за кордоном, наші волинські солодощі, особливо цукерки.

– Колись у нас була позаштатна ситуація: нам привезли посилку і з неї витікала кров. Ми дуже активно шукали людину, якій вона була призначена. Виявилося, що у середині було заморожене м’ясо, яке розтавало – це бабуся передала його для внука-студента, який поїхав вчитися до Луцька. Потім ми згадували це зі сміхом, а от одразу не знали, що й думати, – каже Анна Місюкевич.

Розповідає, що працівники пошти якось стали свідками цікавої історії, коли лучани познайомилися завдяки оголошенню у газеті. Чоловік і жінка писали один одному листи, приходили на одне відділення і якось навіть відправляли листи один одному і сиділи при цьому за різними столами.

– Ми вже знали, що це вони, і так цікаво було спостерігати. Потім у них було побачення на пошті. Все закінчилося тим, що вони створили сім’ю і зараз є нашими клієнтами, – пригадує начальниця пошти.

Працює вона уже 17 років, тому бачила чимало історій.

– Прийшла у 18 років і досі працюю. Хотіла тимчасово, але мені сподобалося. Я дуже люблю те, що роблю. Найцікавіше, що ми, як частинка з’єднань сердець, інколи – вирішення  долей, бо в листах часто бувають якісь важливі речі, – розповідає Анна Місюкевич.

І дійсно, на «Укрпошті» завжди людно, бо лучани приходять навіть купувати листівки, діти – аби придбати колекційні марки.

 

 

 

 

На пошті у відділенні "Луцьк №25"  – 18 працівників: 4 листоноші, прибиральниця, 13 операторів та троє працівники керівного складу. Загалом в області 407 відділення «Укрпошти», в місті Луцьк – 18.

І якби там не було, але «Укрпошта» – достойний конкурент сьогодні, надає якісні послуги і з кожним роком усе більше клієнтів довіряють її послугам.

 

 

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

 

Надрукувати
мітки:
коментарів
13:40
09:47
14 жовтня 2021
14:31
13:06