«Хочеш нормально жити − будь активним, наполегливим і не бійся труднощів», − лідер волинського «УДАРУ» Юрій Гупало

Вчитель – це насамперед поважна і шанована людина, причому з великої літери. Саме він дає нам квиток у світле майбутнє і завдяки йому ми набуваємо дуже важливі навички, які в подальшому житті будуть просто незамінними. Справжній вчитель з теплотою та любов’ю ставиться до своєї роботи та учнів, яким із неймовірним почуттям гордості передає свої знання та набутий досвід. Адже кожному педагогу приємно знати, що саме його учень досяг грандіозних висот у майбутньому.

Саме з професії вчителя розпочинав свій життєвий шлях лідер Волинського осередку політичної партії «УДАР» Віталія Кличка Юрій Гупало, який напередодні Дня вчителя з усмішкою пригадує, як прийняв виклик долі та пройшов цю складну дорогу.

«Ще двадцять-тридцять років тому професія вчителя була дуже поширеною. Відкривалися нові школи, і студентів після навчання часто направляли в глибинку вчити сільських дітей», − згадує свої вчительські починання Юрій Володимирович.

Юрій Гупало у школі був відмінником та активістом, таким же відповідальним прийшов на роботу в школу у село на кордоні з Білоруссю.

«У райвно знали, що я хотів учителювати, що люблю математику. Для мене 17-річного це була велика відповідальність. Це було село Хрипськ, зараз – на території Шацького району, всього за три кілометри до білоруського кордону. До того Хрипська ніхто не хотів іти на роботу, бо туди навіть не ходили автобуси, треба було сім кілометрів добиратися пішки.

Приїхав, знайшов школу, заходжу в учительську − сидить лише директор. Каже: «О! Слава Богу!»… Тоді в селах катастрофічно не вистачало вчителів.

Мені виділили хатину біля лісу − без меблів, з вибитими вікнами. Я її якось «облагородив», батьки привезли ліжко. Так я жив.

Так я і став вчителем математики та фізики. Перший рік мав 24 години на тиждень, а наступного року ще додали викладати німецьку мову», − пригадує Юрій Гупало.

Як зазначив колишній вчитель, роки, проведені в глибинці, були вкрай непростими для нього – йому самому доводилось робити усе, чого він не вмів і не виконував до того. Проте, як би не старався хлопець, проблеми все ж не оминули його.

«Ці два роки були непрості. Мене – молодого хлопця, без освіти і якогось досвіду, закинули на край світу вчити дітей. Дали хатинку під лісом, сам собі хазяйнував, і їсти варив, і дрова рубав. Наступного року додалися ще проблеми з місцевими: якось так вийшло, що поприїжджали з армії, і не всім хлопцям, скажімо так, подобалося, що молодий вчитель ходить до клубу», − розповідає Юрій Володимирович.

Але через 2 роки вчителювання у сільській школі молодий чоловік таки став студентом.

«Через два роки я таки став студентом, але цього разу обрав історичний факультет. Був ще невеликий епізод в біографії, коли я знову вчителював: у 1997-1999 роках викладав основи економіки у Радомишльській школі. Проте вчительський заробіток заставляв шукати додаткових можливостей, як прогодувати сім’ю. Зрештою, зовсім залишив цю справу – на бензин, щоб добратися до школи, доводилося витрачати більше за вчительську зарплату», − ділиться спогадами Юрій Володимирович.

Окрім років вчителювання, Юрій Гупало із приємністю згадує і свої шкільні роки: як вчився, брав активну участь в олімпіадах із фізики, математики та німецької мови, займався футболом і волейболом, грав у оркестрі й співав під час усіх шкільних урочистостей.

«Я завжди мріяв бути вчителем, хоча захоплень було дуже багато. У школі був активним учнем − старався брати участь у всіх масових заходах, допомагав в їх організації, а пізно ввечері приходив додому і до ночі виконував домашні завдання. Перші сім класів закінчив «на відмінно». Представляв школу на різноманітних олімпіадах із фізики, математики й німецької мови. Пізніше з’явилося багато нових інтересів, яким почав приділяти більше часу», − ділиться спогадами Юрій Гупало.

Його вчителі відгукуються про здібного учня лише позитивно. Перша вчителька каже, що Юрій із дитинства вирізнявся неабиякою добротою, яка залишилася в ньому й донині.

«Мені випала честь бути першою вчителькою такої хорошої дитини. Прийшов у перший клас маленький, худенький, нічим не відрізнявся від інших дітей із сільської родини. Але очки вже горіли, хотіли знати все, − пригадує Віра Трофимук, – І, вийшовши із Гущанської школи, так і залишився доброю людиною. Здається, пішов у Луцьк, став підприємцем, досягнув мети. Ну що вже ми? Але як зустріне, то завжди підійде, обійме, поцілує, запитає, як здоров’я. Людина від Бога наділена добротою».

Перша вчителька гордиться, що її учень надалі продовжує робити хороші справи.

Учитель фізичного виховання рідної Гущанської школи розповів, що саме він навчив ще малого Юрія грати у волейбол, любов до якого залишилася у Юрія Володимировича і донині, адже він є президентом волейбольного клубу «Олюртранс».

«Був дуже здібний спортивний хлопчик, якого я навчив грати у волейбол. Юра був капітаном команди. З того часу він так полюбив це вид спорту, що пізніше створив власний клуб, який сьогодні знаний на всю Україну і закордоном», − розповів вчитель фізкультури Дмитро Маляс.

«У школі був добрим організатором. І я, працюючи в цей час заступником із виховної робити, мала доброго помічника», − каже вчителька математики Ніна Середа.

Поринувши у спогади про щасливі шкільні та важкі вчительські роки, Юрій Володимирович каже:

«Я – людина, яка зрозуміла одну істину: хочеш нормально жити − будь активним, наполегливим і не бійся труднощів».

Користуючись нагодою, керівник Волинського осередку політичної партії «УДАР» Віталія Кличка Юрій Гупало вітає усіх вчителів із прийдешнім професійним святом:

«Як сказав Марк Твен: «Вчити себе самого – благородна справа, але ще більш благородна – вчити інших…» Горде звання «вчитель», яке несуть найпочесніші, буде шануватися крізь віки. Дякую за Вашу нелегку та відповідальну працю, терплячість і мудрість.  У пам’яті кожного учня назавжди залишаться спогади про шкільні роки, у яких Ви були добрим наставником.

Ви робите величезний вклад у розвиток суспільства, адже всі учні –  це майбутні випускники, які завтра розбудовуватимуть нашу країну. Тож я бажаю Вам міцного здоров’я, терпіння, вдачі та успіху. Нехай кожен день буде добрим, веселим, цікавим та яскравим, а кожен учень нехай радує Вас своїми досягненнями. Будьте щасливішими людьми із кожним прожитим днем. З Днем вчителя!»

Матеріал опубліковано на правах реклами.