Відомі волиняни поділилися спогадами про дитячий садок (фото)

Понеділок, 27 вересня 2021, 16:00

Більшість з нас згадують перебування у дитячому садку з приємною посмішкою і воліли б повернутися у ті час безтурботного дитинства бодай на один день. Вдягнути на себе пишне платтячко і легкою безтурботною Сніжинкою кружляти посеред залу, їсти смачну солодку кашу, а в обідню пору, натягнувши на себе ковдру і узявши в ліжко улюбленого ведмедика, солодко заснути, допоки тебе не розбудять вихователі.

День вихователя в Україні щорічно відзначається 27 вересня. Отож, журналісти ІА "Конкурент" розпитали у відомих волинян про їхні спогади з дитячого садка та про вихователів.

Директор кінотеатру Multiplex, що у РЦ «Промінь», Дмитро Грелюк:

Дмитро Грелюк

Складно пригадувати цікаві випадки з дитячого садочка після тридцяти. Та все ж пригадую одного разу, коли я пішов в садочок, (ходив я сам, бо ми близько жили), мені під дверима повідомили, що він закрився на карантин через вітрянку. Тому мені довелося повертатися додому. Я йшов весь в сльозах, бо не міг збагнути, чому мене не пустили в садок до моїх друзів та вихователів.

Вже стільки часу пройшло і мені не віриться, що я вже віддав свого синочка в садочок і дуже радію, що він туди йде з великим задоволенням. Безмежно дякую вихователям за їхню надскладну працю і за те, що вкладають у діток.

Медійниця Катерина Дулапчій:

Катерина Дулапчій з мамою та старшою сестрою

Не знаю чому, можливо, через те, що батьки були часто у відрядженнях (батько – військовий льотчик), але бути в садочку я не дуже полюбляла. Бо садок асоціювався з відчуттям, що мене там залишать, а батьки десь знову полетять в чергову поїздку. Ми жили у Старокостянтинові Хмельницької області. Маленьке військове містечко, де всі один одного знали, все поряд. Садочок теж. І я не розуміла, чому не можу піти додому сама. Бо в інші дні ми ганяли по всіх закутках міста. Чомусь найбільше в садку запам’ятався чорний бородинський хліб, який не любила. Адже моя бабця Катерина дуже смачно готувала і завжди це була біла випічка. А ще запам’ятала зоокуточок, бо подобалося спостерігати за рибками. В дитинстві я була глибоким інтровертом.

А от моїй дочці Владиславі садочок №7 «зайшов». І обидві виховательки дуже різні за характером, але до дітей ставляться з любов’ю. Враховуючи власний досвід, завжди дивувалася, як то дітям може бути там добре? У відповідь від вихователів почула: "Бо ми їх дуже любимо". І це, вважаю, головне.

Головний редактор ІА "Конкурент", депутат фракції «Громадянський рух «СВІДОМІ» Андрій Лучик:

Маю декілька яскравих спогадів з дитячого садочка. Пам'ятаю, там вперше побачив дівчинку, яка спала з відкритими очима. Це було дууууже страшно!

А ще відчуття справедливості змалечку не давало мені спокою. Пам'ятаю, взимку когось з моїх одногрупників образили "старшаки". Я тоді взяв дерев'яну лопатку, якою чистили сніг, і завалив по спині кривдника. Було багато сліз, але лопатка залишилася цілою!

А ще згадую, як ранньою весною гралися на вулиці. Дзюрчали струмки, а ми будували на них якісь греблі, озера та інші меліоративні споруди. Робилося це, звісно, голіруч. І в якийсь момент змерзлі руки почали нестерпно пекти. Я дуже перелякався. Все недовге життя пробігло перед моїми очима. Я почав рюмсати. Зрештою, я одягнув рукавиці і не знімав їх навіть тоді, коли повернулися в приміщення та роздягнулися. За що, безперечно, отримав прочухана від вихователів.

Загалом, садочок – класний час, коли можна було поєднувати дитячу безпосередність із наївністю.

Андрій Лучик – у ролі Зайчика, Вадим Петровський – у ролі Ведмедика

Директор центру репродуктивної медицини "Боголюби" Вадим Петровський:

У ті часи, коли я ходив у садочок, окрім найпопулярнішої гри у дочки-матері, популярною була гра в лікаря. І оскільки мої батьки були лікарі, я вдома знайшов багаторазовий шприц і голку, і прийшов з цим у садочок. Набрав у той шприц води і шляхом обману, пообіцявши дівчинці цукерку, ми зробили їй укол. Дівчинка не плакала і мужньо все витримала. Але наступного дня її мама влаштувала дуже великі розбірки. Моя мама мене захищала і говорила, що, мовляв, нічого страшного, це ж діти, вони всі так граються. Але коли мама побачила реальні сліди після уколу, то була вражена. Вони ще довго розпитували, що я вколов. Я чесно казав, що то була вода, але мені ніхто не вірив. Потім, пригадую, ту дівчинку перевели в іншу групу.

Прессекретарка Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Світлана Думська:

Моє дитинство минуло в селі. Садочком у нас вважалося хіба сходити до бабусі. А от смак справжнього садочка відчула, коли відвела туди доньку. Вона ходила у садок №19 у Луцьку. Вихователі Ганно Петрівно та Людмило Леонідівно, Людмило Миколаївно та Світлано Миколаївно, вас зажди буду згадувати з вдячністю. Мами зрозуміють, про що я. Це час, коли доводиться відривати від себе найрідніше. Тоді так багато залежить від вихователів. І головне – бажання чи небажання дитини йти у садок щодня. Різні моменти згадуються. Смішні і не дуже. Але найбільше – дитячі свята. Ті пісні і віршики, від яких всі мами плачуть. Донька найчастіше в розмовах про садочок каже: "Мам, пам’ятаєш, як ти у нас була Снігуронькою (таки було) і під час танців круг ялинки взяла іншого хлопчика за руку, а я розплакалася?". Першими заспокоювали і втішали вихователі. І у них гарно вдавалося знайти правильні слова. А це фото – з традиційного свята для мам.

Телеведуча Наталка Войтович:

Наталка Войтович у ролі Ріпки

Наталка Войтович з короваєм

В садочок я ходила, як не дивно це звучить, ще за часів СРСР. Відповідно, все протікало в тому ж стилі: фото на фоні Леніна, святкування 1 травня і Жовтневої революції. Я активна ще із тих часів. Завжди розповідала на «ранках» вірші, співала пісні, грала ключові ролі у постановках. Подобалися свята і приготування до них у садочку. А ось будні – не так. Я дуже не любила «тихий час», не могла заснути вдень. Пам‘ятаю, як вихователі нас змушували і лякали "бабаєм", аби ми закрили очі.

Почала писати і читати я досить рано, добре пам‘ятаю заняття із підготовки до школи в «садіку» – в мене був жахливий почерк, але я старалася. Найбільше у садочку я любила медсестру, це надзвичайно добра і симпатична жінка. Я любила до неї заходити і роздивлятися її кабінет. Нещодавно її побачила – вона зовсім не змінилася.

Садочок – це колектив дітей і я є прихильником того, аби малюки його відвідували. А ще маю цікавий факт із біографії: моє перше офіційне місце роботи –вихователь у дитячому садку.

Засновниця сімейного центру медицини "Well.U" Мар'яна Дмитрук:

Мар'яна Дмитрук

В дитячий садочок я ходила недовго – один рік перед школою. У 4-5-річному віці в мене було велике бажання контактувати з іншими дітьми, гратись, щось робити разом, тому спогади з садочка дуже приємні: там знайшла собі друзів і компанію. Також там зародилося моє перше хобі – малювання. Ще досі в домі батьків зберігаються мої перші малюнки. Мінус у тому, що я не ходила у садочок з молодшого віку бачу лише один: там діти знайомляться з респіраторними вірусами, часто хворіють. А в мене цей період почався у школі. Тому було фізично важко вчитись і хворіти, а також морально важко бути часто хворою серед здорових дітей, які це вже все перенесли в минулому.

Вихователька дитячого садка №27 "Незабудка" Катерина Гречко:

Катерина Гречко

Я відвідувала дошкільний навчальний заклад №54 "Пізнайко". Дуже любила садок, тому що мені було цікаво. І найбільше я любила новорічні ранки. Пам'ятаю, коли мама мені плаття вибирала, щоб я була Сніжинкою, то я хотіла пишне. Дуже любила, коли вихователі і помічники вихователів переодягалися у Клоуна, Зиму чи Чаклуна. Взагалі любили різних героїв. Ось таке мені найбільше запам'яталося. Звичайно, хотіла б зараз ще раз побувати на тому святі дитиною в ролі Сніжинки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати

Сподобалося? Підпишіться на нашу сторінку в Facebook. Отримуй першим найважливіші новини Луцька та Волині в Telegram та Viber. Не пропусти головного! Будь в курсі!

мітки: