Поділитись:

Працює 15 хвилин на день: як луцька тіктокерка заробляє на життя

Неділя, 05 вересня 2021, 10:30

Луцька тіктокерка 19-річна Аліна Ткачук має понад 250 тисяч підписників, її відео уподобали майже 6 мільйонів користувачів, яких вона зібрала за якихось 10 місяців. Сьогодні дівчина – місцева зірка, з якою фотографуються на вулицях, створюють для неї фан-сторінки. Аліна не просто знімає відео, а ще заробляє на цьому чималі кошти, витрачаючи на це якихось 15 хвилин в день.

ТікТок – на перший погляд, такий собі театр абсурду, де всі знімають, як вони їдять, сплять, ходять в туалет, вирішують на камеру побутові конфлікти. Проте чи не найбільший абсурд у тому, що такі відеоролики дивиться тисячна, а кому пощастить більше –  то й мільйонна аудиторія. І, здавалося б, чим  безглуздіше відео, тим більше уподобань та коментарів під ним. Нова соціальна мережа популярна не лише серед підлітків – знімають відео бабусі і дідусі, знімаються цілими родинами, показують, як худнуть, як доглядають за дітьми та дають поради на всі випадки в житті.

Журналісти Інформаційного агентства «Конкурент» зустрілися з Аліною, аби дізнатися, чи справді соцмережі приносять дохід, як та скільки можна заробити.

Ангеліна Ткачук><span class=Ангеліна Ткачук
 

Підписників стає усе більше

Як розповідає дівчина, заробляти вона почала не одразу. Але спочатку й на меті цього не мала. Перше відео закинула в липні минулого року. А регулярно почала це робити з жовтня.

«Я хотіла зібрати луцьку аудиторію. Тому перші відео були зняті біля ЦУМа. Це були просто рухи під музику. Також знімала біля «Променя», «Порт Сіті». Згодом я пробувала закидати передбачення для знаків зодіаку», –  розповідає Аліна.

Її аудиторія росла шаленими темпами. Дівчина зізнається, що навіть не знає, у чому секрет успіху. Каже, що вона відкрита і щира. І людям, мабуть, це подобається.

«Немає людини, на яку я хочу рівнятися і на яку я хочу бути схожою. Немає такого, що я почала зніматися у ТікТок,  бо я хочу бути схожою на цю людину. Я хочу, щоб на мене рівнялися, а не  щоб я на когось.

Деяким тіктокерам, можливо, не вистачає відкритості і щирості. І потрібно забрати трошки пафосу. Коли людина по суті з себе нічого не представляє, а показує незрозуміло що, то це нікого не може приваблювати. Мені мама каже, що я занадто добра і оця доброта ні до чого хорошого не приведе. Я дуже наївна і занадто довіряю людям. А так робити не треба. Останнім часом намагаюся тримати людей на відстані», – каже лучанка.

Спочатку вона знімала по 12 відео у день, але згодом зрозуміла, що це важко. Тому тепер регулярно запощує по 5. І якщо раніше витрачали на це кілька годин, то тепер достатньо 15 хвилин. Проте часу у соцмережах Аліна проводить багато, адже має інстаграм-сторінку, власний телеграм-канал, і постійно спілкується з підписниками, намагаючись усім відповісти. Також у місті вона організовує зустрічі із своїми фанами і спілкується з ними онлайн.

В інтернеті люди почуваються захищеними

Як пояснює доцент кафедри загальної та клінічної психології ВНУ імені Лесі Українки, кандидат психологічних наук Антоніна Мітлош, віртуальне спілкування дає змогу реалізувати деякі мотиви у специфічний спосіб. У реальному житті цього досягти значно важче. Ну от наприклад, у соцмережі збільшується можливість самопрезентації людини, адже користувач може сам обрати, що саме демонструвати іншим, а що приховати. Тобто ми фактично конструюємо свій образ за власним вибором. Це допомагає користувачу домогтися бажаних позицій у віртуальному середовищі. Проте в реальних групах досягнення такого статусу неможливе.

Антоніна МітлошАнтоніна Мітлош
 

«Полегшення самопрезентації дає можливість зосередитись, продумати відповідь або ж відкоригувати її. Щодо відео, то можна підготуватись, кілька разів відзняти, обрати кращий ракурс, додати ефекти. А от під час реального спілкування такої можливості немає, часу обмаль, ми ситуативно й часто надто емоційно реагуємо та поводимось.

Або ж візьмемо, до прикладу, потребу у безпеці. У мережі ми можемо не показувати реального імені або ж піти зі сторінки, коли відчуваємо дискомфорт, тобто людина може почувати себе більш захищеною, ніж в реальному житті», –  пояснює психологиня.

Проте, з її слів, у всіх – свої мотиви. Хтось може багато коментувати, адже це сприяє самореалізації. Звертаються у віртуальні мережі й для поширення інформації про послуги, продукцію, події, акції.

«Інформація, яку ми отримуємо з мережі, також слугує для нас орієнтиром того, що відбувається у суспільстві загалом, які настрої переважають, а ще для соціального порівняння», –  каже Антоніна Мітлош.

Що дивляться у ТікТок

Підписники Аліни Ткачук невибагливі: це відповіді на запитання підписників, гумористичні відео та життєві на різні теми. Відео, над яким вона працює кілька хвилин, можуть подивитися більше мільйона користувачів. Таких відео у дівчини більше 20.

«Це звичайні банальні відео, де я відкриваю рот під музику, і все. Закинула по приколу, навіть не думаючи, що вони «зайдуть». У таких відео просто багато хейту. А хейт – це активність», –  каже Аліна.

Проте до критики ставиться цілком нормально.

«Якщо це конструктивна критика, то ставлюсь абсолютно нормально. Якщо це хтось написав, бо у нього немає настрою сьогодні, то нехай собі пише. Я на це ніяк не реагую. Під відео завжди багато коментарів. І якщо вони адекватні, то я стараюся на всі відповідати. Це зближує з аудиторією», –  розповідає дівчина.

Кожен підписник знає, о котрій Аліна викладе у соцмережу нове відео. Якщо його немає, вони навіть нагадують про це. На перший погляд, це звичайні відео: Аліна знімає розмову з хлопцем, танцює під музику або дійсно просто відкриває рот під уже готову музичну композицію. Проте людям це подобається.

Чому люди дивляться на те, як інші їдять

Антоніна Мітлош зазначає, що люди годинами просиджують у соцмережах і з цікавості спостерігають за людьми та тим, що вони ширять. Вони фактично збирають відомості та інформацію про життя інших і це стає з часом звичкою. Причин такої цікавості і тривалого просиджування багато. І варто розбиратись з кожним випадком окремо. До прикладу, однією з можливих може бути небажання брати відповідальність за певні справи та робити їх і тоді людина шукає можливості прокрастинувати, тобто намагається уникати і відкладати виконання на потім. І так може тривати тижнями. Замість займатись потрібними справами –  днями просиджує час у мережі. Простіше і комфортніше пасивно спостерігати за іншими, аніж брати на себе відповідальність за своє життя і активно творити його.

Іноді це перетворюється на залежність і стає проблемою для самої людини. І якщо людина відчуває таку проблему, то найкраще звернутись до фахівця і спробувати розібратись із глибшими чинниками.

«Вчені багато говорять про зв’язок такого нейромедіатора як дофамін з лайками, які ми отримуємо під своїми дописами у мережі. Дофамін змушує людей хотіти шукати задоволення і нагороду. Мова йде саме про передчуття від очікування цієї нагороди. І ось цей процес пошуку насолоди та її передчуття й спонукає людей постійно звертатись до соцмереж. І з цим варто бути обережними. Адже втрапити на гачок дофамінового ефекту просто. І йдеться не лише про лайки, а й про очікування насолоди від перегляду контенту», –  пояснює психологиня.

Каже, що багато для кого соцмережі є простором для відпочинку і розваг. Люди намагаються відволіктись і зарядитись емоціями, переглядаючи коротенькі відео. До речі, фахівці з масових комунікацій дослідили, що найбільш рейтингові позиції у тих роликах, які здатні викликати яскраві емоції. І цим також користуються фахівці з реклами.

Скільки можна заробити

Але якщо одні просто дивляться, витрачаючи свій час марно, то інші на цьому заробляють. Сам ТікТок не платить за перегляди і лайки, як це часто думають люди. Це – міф. Проте Аліна заробляє саме завдяки ТікТоку, бо через велику кількість підписників їй пропонують співпрацю різні бренди.

«Вперше мені запропонували рекламувати товар у січні. Зараз запропонувала співпрацю Bond tube. Це, можна сказати, всесвітня мережа взуття і одягу. Коли мені приходить товар, я люблю порадитися з мамою, як ліпше зняти рекламний ролик. На зйомки може піти кілька днів. Я хочу, щоб людям сподобалося, не можу підвести рекламодавців, тому завжди до роликів ставлюся з відповідальністю. Бо це моя репутація. І мені це важливо.

Загалом багато реклами пропонують. Перед цим було багато пропозицій по ЗНО. Здебільшого пропонують рекламувати казино, але мені, як я вже казала, важлива моя репутація. І я не хочу таке рекламувати. Займаюся здебільшого косметикою та одягом. Різні луцькі салони також пропонують співпрацю», –  зізнається дівчина.

Скільки Аліна заробляє, не зізнається, проте, каже, їй вистачає на життя.

«Я сама себе повністю забезпечую і цих грошей мені вистачає й на подорожі. В Луцьку є люди, які заробляють мало не мільйони. Це більш, ніж реально. І насправді ці люди заробляють набагато більше, ніж говорять. Вони роблять курси, гіви. Це дуже великий прибуток», –  пояснює Аліна.

Луцький інтернет-маркетолог, автор ютуб-каналу "Їсти" Максим Нікітін розповідає, що головне завдання луцького блогера вийти за межі міста і рекламувати всеукраїнські бренди. Тоді прибуток значно зростає і є стабільність замовлень. Бо великі мережі замовляють одразу декілька інтеграцій.

Максим НікітінМаксим Нікітін
 

"У Луцьку є блогери, які заробляють досить непогано на інстаграмі. Якщо у вас там активна аудиторія, то за сторіс платять від 1000 гривень. Заявки на рекламу починають падавати, коли у вас є хоча б 25 000 підписників і більше. Може бути і менше підписників, все залежить від активності аудиторії та, звичайно, статистики акаунту. У Луцьку також є і популярні тіктокери з 100 000 підписників і більше. Вони точно заробляють, а от скільки то в цифрах, сказати не можу. Одне скажу: зібрати підписників в ТікТок простіше, ніж в інстаграм чи ютуб. Якщо починати, то раджу з ТікТока", – пояснює Максим Нікітін.

На своєму ютуб-каналі він має 3000 підписників, веде його майже рік.

"В ютуб я щомісяця вкладаю близько 30 000 гривень. Це – оренда приміщення, комуналка, продукти, з яких готуємо, зйомка, монтаж, витрати на техніку, маркетинг. Але на сьогодні канал вже став прибутковим. Одна рекламна інтеграція з ютуб-каналом коштує 200 доларів. Щоб збільшити прибуток, треба розвивати себе не тільки, як блогера-особистість, а й як маркетолога. Люди, які замовляють рекламу, хочуть бачити розуміння доцільності виробництва реклами. Тобто, коли ми запускаємо рекламу на відео з інтеграцією, то ми цікавимося про аудиторію, якій доцільно показати відео. Наприклад, якщо це фізичний магазин, то рекламу можна відкрутити на радіус навколо того магазину. Якщо є сайт, то рекламу крутимо на людей, які були на сайті клієнта", – пояснює блогер.

Щоб знімати свої відео, Аліна не вкладає кошти. Каже, купила кільцеву лампу і айфон, але вже за зароблені із соцмережі кошти. Тепер якість зйомки набагато ліпша.

Тим, кому за 30, звикли заробляти гроші, йдучи на роботу. В сучасному ж світі можна заробити більше, будучи успішним блогером і мати активну аудиторію в інстаграмі. Фактично за 30 хвилин мати від 1 тисячі гривень.

Щодо того, з якого віку можна починати отак заробляти, адже гроші великі, а роботи, здавалося б, немає – усього лише потрібно зробити коротке відео, психолог Антоніна Мітлош каже:

«Важливо, аби все відбувалось у правовому полі. Щодо віку, то відповідні обмеження прописані у законодавстві і тут батькам варто звертатись до юристів за роз’ясненнями. Загалом, ключовим у цьому питанні звичайно є бажання дитини. Якщо батьки готові підтримати прагнення своєї дитини і законодавство дозволяє, то чому б і ні. Просто для нас з вами це не звично», – пояснює психологиня Антоніна Мітлош.

Проте, наголошує, успішним блогером також треба вміти бути, адже далеко не всім це вдається.

У Аліни Ткачук є підтримка – це її підписники та сім’я. Мама, до слова, є опорою абсолютно у всьому. Зараз дівчина навчається у Волинському національному університеті імені Лесі Українки. Проте по закінченню не планує бути журналістом, як мріяла раніше. Тепер плани амбітніші: далі розвиватися у блогерстві, бути медійною та заробляти гроші.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

 

 

 

 

 

 

Надрукувати
мітки:
коментарів