Поділитись:

Як кохалися наші предки: три найзбоченіші традиції українського сексу (відео)

Неділя, 18 липня 2021, 20:10

Коли говорити про традиційний український секс, на думку одразу спадають невинні залицяння на вечорницях, сором'язливі цнотливі дівчата і інші пасторальні сюжети зі шкільних творів з української літератури та бентежних народних пісень. Такі уявлення, однак, боляче розбиваються об сувору "традиційно українську" реальність", яку кілька століть поспіль ретельно записували етнографи в самому "серці української духовності" – у селі. І все було далеко не так невинно, як про те співають сьогодні. 

Як кохалися наші предки, розповіла у своєму відеоблозі дослідниця традиційної української культури, тілесності та сексуальності Ірина Ігнатенко. Ми на ІА "Конкурент" зібрали для вас три найзбоченіші сексуальні традиції і обряди з давнини. 

Секеляння

Секеляння, або в народній культурі казали ще "тьорка" – це мастурбація. Її наші прапрадідусі і прапрабабусі практикували з дитинства. Про історію тілесності в плані самозадоволення ми знаємо дуже і дуже мало. Фактично, є тільки одиничні етнографічні записи, які розкривають цю досить інтимну сферу людського задоволення. Ірина Ігнатенко цитує їх у своєму блозі. 

"Хай би вже хлопчик та дівчинка собі секеляться, а то й дівчата з дівчатами. Ще й гаразд їсти не тямлять, а вже сучі діти шморгаються одне з одним. Лізе одне на одне, як поросята ті. Оця Марійка та наша Хівринька. То соромно було й навернутися у повітку - все там вони любилися собі граться. Позаголюються обидві та повзають одне по одному". 

Мастурбація могла бути колективною. Таким чином це вже була не приватна справа самозадоволення. Наші предки любили збиратися, дивитися один на одного і робити добре одне одному. 

Академік Зенон Кузеля пише: "Я сам бачив у Бережанах на пасовиську, як забавлялися 6-12-літні пастухи, цілком не стидаючись. Свою роботу називали вони "робити пиво". 

"Тут можна припустити, що діти пізнавали своє тіло, свої сексуальні потреби через такі практики. Тому деякі дорослі говорили, що це просто гра. Навіть ставилися і сприймали це, як норму. Споглядали одне одного, торкалися одне одного і самих себе, і це була така гра, розвага і самопізнання. Можна зробити припущення, що українська традиційна селянська культура до багатьох аспектів тілесності і сексуальності ставилася набагато простіше і не так табуювала, як ми з вами про це звикли думати", – говорить дослідниця. 

Гра в притулу

Притула, або як ще її назвали, "вмочити кінчика" – то така давньоукраїнська сексуальна гра між парубком та дівчиною. Хлопець вводив голівку статевого члена, трошечки вмокаючи в піхву дівчини для того, щоб в такий спосіб себе задовільнити, пограти, але не позбавити її цноти, яка в традиційному українському суспільстві дуже цінувалася. 

Звичайно, такі ігри були вкрай небезпечними для дівчат. І тому в добрій вірі і любові вони, власне, починали грати, а закінчувалося досить часто це повноцінним статевим актом. Але з матеріалів, які ми маємо, можна припустити, що завагітнівши, дівчата не могли зрозуміти, як це сталося і чому, якщо вони всього лише грали в притулу. 

Комора

Комора – привселюдна перевірка нареченої на цноту.  Пізно ввечері під час весілля на території молодого наречену, готуючи до шлюбної постелі, перевіряли, чи прийшла вона в рід чоловіка цнотливою, чи ні. Відбувалося це в такий спосіб: під весільні пісні, які співали старші жінки, в основному це були сороміцькі пісні, для початку наречену оглядали, дивилися в неї між пальцями, у волоссі, чи не сховала вона деінде гострі предмети, аби зімітувати дефлорацію. Якщо цього не було, на неї одягали чисту сорочку і разом з нареченим проводжали до комори. Це була звичайна господарча споруда, де в інший час зберігали різний реманент і все інше. Там була простелена шлюбна постіль, яка складалася зі снопів пшениці, зверху покривалася ряднами, простирадлами.

Молодих туди проводжали, даючи їм на виконання шлюбних обов'язків не більше півгодини. Тобто, виключно для того, щоб здійснити акт дефлорації. В цей час всі родичі, особливо родичі молодого, чекали на результат. Жінки з боку нареченого (мама, баба і так далі) підходили, стукали і питалися, чи вже все. Якщо результат затягувався, могли навіть відкрити двері і самі зайти подивитися, що відбувається.

Якщо на сорочці чи простирадлі були плями крові – це виносили і привселюдно всім показували. Інколи могли навіть вивішувати на жердині та носити селом. Це ставало великою гордістю. Прославляли дівчину, її рід, матір, що виховала таку доньку і так далі. Якщо доказів цноти не було, тоді весілля ішло по зовсім іншому сценарію. Таку дівчину могли бити, принижувати і робити всілякі безчинства. Наприклад, одягати на неї ярмо, яке зазвичай одягали на худобу, у такий спосіб принижуючи її, що вона не зберегла свою цноту, гуляла, блудила і так далі. 

Що стосується нареченого, його роль була досить пасивна. Він мав здійснити акт дефлорації. Якщо з певних причин – психічних, фізіологічних – він не міг цього зробити, то він, так би мовити, сходив з дистанції, і на виконання цієї ролі запрошували іншого чоловіка. Як правило, старшого дружка. Він був близьким кровним родичем нареченого.

"Цей звичай може говорити про те, що колективне, родове було головним і панувало над індивідуальним. Було неважливо, які емоції і почуття мають одне до одного молоді люди. Сім'я вимагала доказів цноти, і якщо наречений не міг зробити те, що від нього вимагалося, його заступав і виконував цю функцію інший чоловік. Можна сказати, що жіноче тіло і дівоча цнота не належали не тільки самій дівчині і її законному чоловіку. Вона належала роду, який сам прийняв рішення, у який спосіб її здобути – або природним способом, або за допомогою іншого чоловіка. Є навіть такі відомості, що інколи це могли робити навіть пальцем", – пояснює Ірина Ігнатенко. 

Бонус для волинян: 

Гірка

Гірка – популярна традиція групового сексу у волинському селі Нуйно, що на Камінь-Каширщині. Полягала вона в тому, що після традиційних українських вечорниць молодь влягалася разом спати. Вважалося, що дитина, зачата на такій тусівці, цілком собі "законна", і за це згодом не соромили ані дівчат, ні хлопців.  

Вперше описав цю традицію Марко Луцевич у 1913 році в "Літературно-науковому віснику". На початку ХХ століття боротися з «гіркою» намагався навіть місцевий священник, але безрезультатно. Бо дівчина, яка не ходила на "гірку", не могла заміж вийти.

Хлопці й дівчата збиралися до хати, де немає малих дітей, на нічліг. Дівчата приносили постіль. Лягали парами на спеціально прилаштованих для цього нарах. Якщо знайшлась дитина, зачата на постелі в такій атмосфері "гласності", сміху не було, якщо ж за рогом – ганьба. Звичайно, хлопець не покидав дівчини – одружувався з нею. Мабуть, до цього й зобов’язувала гласність.

Більше про історію українського сексу читайте у нашій попередній публікації: Як кохалися наші предки: історія сексу у традиційній українській сім'ї (відео)

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів
28 березня 2024
26 березня 2024
25 березня 2024
24 березня 2024
14:35
23 березня 2024
13:20
21 березня 2024
19 березня 2024
18 березня 2024
17 березня 2024