Поділитись:

Як кохалися наші предки: історія сексу у традиційній українській сім'ї (відео)

Неділя, 11 липня 2021, 20:30

Історія про секс у традиційному українському суспільстві до середини 19 століття – це історія збочень і обмежень, страждань і цькування, яких нашим предкам доводилося зазнати, аби продовжити свій рід. Слухаючи цю історію, поволі усвідомлюєш: давні українці не вміли кохатися у сучасному розумінні цього слова. Вони просто розмножувалися (у кращому випадку), або грішили (у гіршому). 

Яким був секс у наших предків, розповіла у серії відеоблогів дослідниця традиційної української культури, тілесності та сексуальності Ірина Ігнатенко

"Український фольклор, який прийнято називати сороміцьким, досить яскраво відображає різні аспекти сексуальності. Зокрема, ми можемо дізнатися про різні види сексу, про те, як наші предки називали різні частини тіла, в тому числі і статеві органи як чоловіків, так і жінок, як називали різні пози. Також детально згадуються різні місця, локації, де наші предки могли займатися і займалися сексом. Все це обігрується у дуже веселій, жартівливій, легкій формі. Абсолютно не відчувається ніякого засудження, навпаки, що це нормально, природно, що цим можна побавитися і насолодитися" – починає свою розповідь дослідниця.  

А потім каже, що "все було не так однозначно". 

Рідкісний

Попри оспіване у фольклорі багатогранне інтимне життя українців минулих століть, займатися сексом наші предки могли, насправді, не так часто. 

Перебуваючи у шлюбі, пара мала дотримуватися певних рекомендацій та пересторог. Зокрема, на пару накладалися табу, коли вона мала утримуватися від інтимних стосунків. Насамперед це стосувалося чотирьох річних постів (а це, на хвилиночку, приблизно 200 днів у році), а також пісних днів, як середа та п'ятниця. Потрібно було утримуватися від сексу під час великих календарних свят, а також поминальних днів.

"Це було пов'язано з віруванням у те, що з одного боку такі дні є особливими, святими, в цей час стираються кордони між нашим видимим світом, і тим міфологічним потойбічним, де живуть духи і душі, і тому в цей час треба думати більше про духовне, молитися, поминати, в залежності, яка оказія. Секс у ці дні, з одного боку, гріх, а з іншого, наші предки вірили, що  діти, зачаті у такий період, будуть мати на собі певною мірою якусь пляму або позначку іншого світу. Будь-які фізичні вади, родимі плями, якісь психологічні, фізіологічні особливості у дитини сприймалися як покарання батькам за сексуальне недотримання ось в такі дні", – розповідає Ірина Ігнатенко. 

Також слід було утримуватися від сексу перед далекою дорогою або перед важливими господарськими справами, зокрема перед початком будівництва хати, перед мисливством, риболовлею, жінкам перед тим, як вони готують страви, які вважалися особливими або ритуальними, наприклад випікання короваю, хліба і так далі. Якщо відняти всі ці дні від загальної кількості днів у році, залишиться не так багато часу, в який наші предки мали шанс задовільнити свої природні потреби. 

Для української культури були відомі чіткі вікові рамки, коли займатися сексом уже вважалося непристойно. Тут треба сказати як про фізіологічні, так і про соціальні. Фізіологічні – це коли в жінки ставався клімакс, вважалося, що просто займатися сексом немає ніякої необхідності, тому що жінка вже не може завагітніти, а дітонародження є основним призначенням. Скажімо, бажання чи сексуальне задоволення, оргазм і так далі народною культурою не розглядалися. Відповідно, навіть просто спати разом діду й бабі вже вважалося непристойно. 

Ще один момент – це коли у подружньої пари вже були онуки. Коли чоловік і жінка мали вже статус дід і баба, самим ставати знову батьками вважалося непристойно.

"Тут народна культура орієнтувала подружню пару на передачу досвіду, мудрості, якихось практичних навичок, і вважалося, що вже ось власне займатися сексом і відповідно продовжувати рід – цим мають займатися їх діти. Я особисто записувала під час експедиції таку згадку, що жінка народила дитину у 58 років. Звичайно, що такі випадки були, очевидно, що ніхто людей не контролював, вони якщо хотіли – займалися. Ставлення суспільства до цього було з одного боку поблажливе, а з іншого глузливе. Могли глузувати, насміхатися, кепкувати, що літні старші люди, а ще цього дива ніяк не забудуть. Але, як правило, такі діти зростали з іншими дітьми, зокрема вже з онуками цієї жінки, і родина продовжувала собі жити. Однак, це вважалося небажаними практиками, і говорили про те, що пара ніяк не може заспокоїтися, не контролює свої емоції, бажання", – пояснює дослідниця.

Колективний 

Секс у давніх українців був справою важливою і "родинною". До неї підходили з особливою ретельністю, яка із сучасного погляду більше походить на дикі збочення. 

Зокрема, тіло дівчини, яка виходить заміж, в інтимному сенсі їй не належало. Спершу ним розпоряджалася родина дівчини, а вже потім – родина хлопця, який покликав її заміж. Секс поза шлюбом давніми українцями табуювався і різко засуджувався. Імовірно, тому шлюби укладали доволі рано – з періоду настання статевої зрілості. Орієнтовно для дівчат маркером було настання місячних.Менструальний цикл говорив, що дівчинка вже може готуватися до шлюбу, вести статеве життя, народжувати дітей. Орієнтовно 15-16 років. До 18 уже мала вийти заміж. Те саме стосувалося і хлопців. 

Про "колективність" українського сексу промовисто говорить обряд "комора". Він полягав у тому, що пізно ввечері на території молодого наречену, готуючи до шлюбної постелі, перевіряли, чи прийшла вона в рід чоловіка цнотливою, чи ні. Відбувалося це в такий спосіб: під весільні пісні, які співали старші жінки (в основному це були сороміцькі пісні) для початку наречену оглядали, дивилися в неї між пальцями, у волоссі, чи не сховала вона деінде гострі предмети, аби зімітувати дефлорацію. Якщо цього не було, на неї одягали чисту сорочку і разом з нареченим проводжали до комори. Це була така господарча споруда, де в інший час зберігали різний господарчий реманент і все інше. Там була простелена шлюбна постіль, яка складалася зі снопів пшениці, зверху покривалася ряднами, простирадлами. Молодих туди проводжали, даючи їм на виконання шлюбних обов'язків не більше пів години. Тобто, виключно для того, щоб здійснити акт дефлорації. В цей час всі родичі, особливо родичі молодого, чекали на результат. Жінки з боку нареченого (мама, баба і так далі) підходили, стукали і питалися, чи вже все. Якщо результат затягувався, могли навіть відкрити двері і самі зайти подивитися, що відбувається.

"Якщо на сорочці чи простирадлі були плями крові – це виносили і привселюдно всім показували. Інколи могли навіть вивішувати на жердині носити селом. Це ставало великою гордістю. Прославляли дівчину, її рід, матір, що виховала таку доньку і так далі. Якщо доказів не було, тоді весілля ішло по зовсім іншому сценарію. Таку дівчину могли бити, принижувати і робити всілякі безчинства. Наприклад, одягати на неї ярмо, яке зазвичай одягали на худобу, у такий спосіб принижуючи її, що вона не зберегла свою цноту, гуляла, блудила і так далі", – пояснює дослідниця. 

Що стосується нареченого, його роль була досить пасивна. Він мав здійснити акт дефлорації. Якщо з певних причин – психічних, фізіологічних – він не міг цього зробити, то він, так би мовити, сходив з дистанції, і на виконання цієї ролі запрошували іншого чоловіка. Як правило, старшого дружка. Він був близьким кровним родичем нареченого, який мав здійснити цей акт дефлорації.

"Цей звичай може говорити про те, що колективне, родове було головним і панувало над індивідуальним. Було неважливо, які емоції і почуття мають одне до одного молоді люди. Сім'я вимагала доказів цноти, і якщо наречений не міг зробити те, що від нього вимагалося, його заступав і виконував цю функцію інший чоловік. 

Можна сказати, що жіноче тіло і дівоча цнота не належали не тільки самій дівчині і її законному чоловіку. Вона належала роду, сім'ї, який сам прийняв рішення, у який спосіб її здобути – або природним способом, або за допомогою іншого чоловіка. Є навіть такі відомості, що інколи це могли робити навіть пальцем", – каже Ігнатенко. 

Незахищений

Ще донедавна безпечної і надійної контрацепції просто не існувало. Звичайно, жінки намагалися регулювати вагітність у різний спосіб. Але ці способи зараз видаються абсолютно лотерейними: пощастило або ні. Умовно такі засоби можна поділити на два види. Перший – це вивари з різних трав, якісь настоянки. Другий – застосування магічних дій, прийомів з вірою в те, що це може спрацювати. Жінки вірили в те, що певний код, скільки жінка може народити дітей, запрограмований у її місячній крові, і різні маніпуляції з її місячною кров'ю або, наприклад, сорочкою, на якій є плями від цієї крові, вони можуть убезпечити жінку від настання нової вагітності. Тому, зокрема, якщо таку сорочку прали, воду виливали на вогонь, і вірили, що діти в утробі запечуться. Могли після народження дитини, коли виходила з жіночого тіла плацента, її слід було закопати під порогом або під плодовим деревом. Жінки, які не хотіли більше мати дітей, вони могли віддати цю плаценту тваринам, щоб з'їли – віддати свиням, порубати. Це вважалося, що жінка більше ніколи не завагітніє. 

Що стосується вживання трав і настоянок, вірили, що якщо брати лушпиння від цибулі і пити дуже міцний відвар, то це допоможе жінці викликати кровотечу, якщо вона вже була вагітна на ранніх термінах. Такі ж самі властивості приписували настою материнки. 

"Як такої контрацепції не було. Можна сказати, що жінки вигадували. Все було на рівні марновірств, магії. Якщо говорити про вживання незавершеного статевого акту, то тут теж було табуювання. Народна культура страхала тим, що якщо викинуте сім'я вбік, а не в жінку, не в жіночу піхву, то це дуже великий гріх, і Бог за нього обов'язково покарає. Зокрема, тим, що з цього чоловічого сімені народяться чорти, які будуть переслідувати і робити всілякі капості", – розповідає Ірина Ігнатенко. 

Оральний та анальний

Спираючись на український сороміцький фольклор, а також етнографічні записи – опитування українців, які жили в минулі століття, ми можемо впевнено сказати про те, що українці знали і практикували різні види сексу. Крім класичного вагінального, був також оральний і анальний. Справа в тому, що інтимні стосунки розглядалися, як нормальні, природні. Хоча, були певні обмеження – їх могли мати тільки одружені і заміжні. А вже в шлюбі народна культура не табуювала ці види сексу. 

Більше про інтимні традиції наших предків читайте у наступному матеріалі на сайті ІА "Конкурент"

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів
15 вересня 2021
14 вересня 2021
13 вересня 2021
12 вересня 2021
11 вересня 2021