Поділитись:

Не кремпуйтеся. Говоріть

Автор: Оксана Пуняк |
Субота, 20 березня 2021, 07:40

Коли я приїхала на навчання до Луцька, то попервах соромилася своєї галицької мови. Своїх «та», «файно», «канапка», «коцик». А ті наголоси – рОблю, пИшу, прИйду – то взагалі кара Божа. Ще в школі, коли вчителька відправляла мене на мовні олімпіади, просто казала писати в завданнях про наголоси все навпаки, як би я прочитала вголос. Бо, попри гарні шкільні знання і з морфології, і з лексики, і з синтаксису, ці наголосили вічно псували результати.

У перші студентські місяці мені ж «тикали» кожним «нетаким» словечком. Під тиском і з плином часу я назбиралася оцих ваших «да», «стірати», «носки». І того суржика ставало дедалі більше в моїй мові – нікому з мого луцького оточення вже нічого не різало вуха. Модна. Дурна. Пам’ятаю, приїхала якось додому на вихідні – і вихопилося: «Мам, закину стірку». Мама змовчала. Тато – ні. Присоромив майбутнього філолога, аж під землю хотілося провалитися. А потім добив: якщо холодно, мовляв, форточку не закривай – кватирку.

Відтоді я стараюся контролювати свою мову. Суржик, звісно, не зник. Він в принципі завжди був. Але слова я підбираю і вже не соромлюся свого говору, тільки ж він проявляється тепер значно менше. Бо навіть на малій батьківщині він вимирає. І мені шкода.

За десять років у Луцьку моїм вухам так бракує тої колоритної і солодкої мови, в якій я виросла. І так інколи хочеться дістати поделко чаю, наколотити його в горнятку, насмарувати хліб мармулядою з трускавок, закутатися коциком – і ніц ні перед ким не кремпуватися.  

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Надрукувати
мітки:
коментарів