Допомогти тим, у кого є шанс: що треба знати про трансплант-координаторів
Фото ілюстративне
Одна розмова з цією жінкою врятувала життя чотирьом людям. Це була важка розмова. Після неї прийняли складне рішення: донька віддала трансплантологам серце, печінку і нирки своєї померлої матері. І кожен наступний удар серця, кожна секунда роботи печінки і нирок, кожен наступний день життя чотирьох випадкових українців – наслідок цієї непростої розмови.
Найближчим часом в Україні таких розмов буде більше.
У серпні минулого року очільник МОЗ Максим Степанов анонсував масштабну державну програму у галузі трансплантації, яка до 2023 року повинна зробити Україну "трансплантаційно незалежною". Пріоритетами МОЗ є збільшення кількості операцій з пересадки внутрішніх органів у нашій країні. Серед іншого, розбудують інноваційний для України Центр трансплант-координації, а вітчизняні медзаклади отримають нову штатну одиницю – трансплант-координатора.
Хто вони такі, і чому їх робота така важлива, журналісти ІА "Конкурент" дізнавалися у Ковельському МТМО.
Посада трансплант-координатора з'явилася у штатному розписі Ковельського МТМО зовсім недавно. Свіжороздруковані посадові інструкції акуратно лежать на столі Ольги Танської, яка вже почала освоювати нову професію. Ольга – кардіолог, її чоловік Володимир Танський – кардіохірург. У Ковель подружжя приїхало працювати із Києва. Їх завдання тут – налагодити роботу хірургічного відділення, на базі якого нещодавно почали робити операції з пересадки серця.
Зараз Ольга Танська активно освоює нову роль, і ділиться першими результатами своєї роботи.
"Ми просто намагаємося допомогти тим, у кого є шанс", – каже медик.
Професія нова, тож поки про обов'язки трансплант-координатора поки що майже ніде не говорять. Тим не менше, це чи не головна зв'язкова ланка у ланцюгу "донор-реципієнт". Трансплант-координатор вносить хворих у лист очікування і веде розмову з родичами людини, яка померла та може перейти у розряд донорів. Його роботою є наповнення бази Єдиної інформаційної системи трансплантації (ЄДІСТ) даними про пацієнтів, які потребують пересадки органів, і потенційними донорами. В базу вносяться також пари "донор-реципієнт", коли ідеться про прижиттєву родинну трансплантацію (наприклад, нирки чи кісткового мозку).
Дані вносяться до ЄДІСТ після повного обстеження донорів та реципієнтів. Кожен трансплант-координатор України має доступ до цієї системи. Принцип її роботи такий: із внесених даних формується черга на трансплантацію; коли з'являється необхідний орган, людина, яка знаходиться вище в черзі, і якій орган підходить згідно з гістохімічними показниками, приходить на операцію.
Складнішою є робота з рідними потенційних посмертних донорів. Коли в людини констатують смерть мозку, трансплант-координатори повинні розповісти її рідним про важливість донорства. Розказати що навіть попри смерть рідної людини, деякі органи можуть жити далі, і давати шанс на життя хворим українцям.
26 лютого відбулася одна з таких складних розмов. Тоді від повторного геморагічного інсульту померла 44-річна жінка.
"Це була моя перша така бесіда. Її результат – останні кілька трансплантацій, які відбулися в Україні за одну добу. Пересадка серця, нирок і печінки. Після доволі тривалої розмови донька дала згоду на те, щоб її мама після своєї смерті подарувала шанс на життя чотирьом пацієнтам. Вони були приречені, якби не відбулися ці операції", – згадує Ольга Танська.
Зараз у Києві працює координаційний центр, де можна отримати всю необхідну інформацію про донорство. Найближчим часом у кожному медзакладі, де роблять трансплантації, таку інформацію можна буде отримати у штатного трансплант-координатора. Крім того, локальні координатори зможуть приймати в людей заявки на донорство – прижиттєве і посмертне. Механізм подачі такої заяви визначає постанова Кабміну від 27 грудня 2018 року №1211.
Ольга Танська каже, що такі заяви будуть зберігатися у медзакладі, а також відображатися у ЄДІСТ. В майбутньому, імовірно, інформацію про те, що людина бажає бути посмертним донором органів, можуть навіть відображати на водійських посвідченнях.
За словами трансплант-координаторки, у Ковелі до неї поки ще не зверталися люди, які би хотіли після своєї смерті пожертвувати органи комусь іншому. Однак жінка переконана, що це тільки питання часу.
"Уже розмови ходять, люди цікавляться. Вже менше скептично налаштованих людей. Вони читають інформацію, бачать, наскільки це важливо. Все менше людей боїться, все менше вірить у міфи про всіляких "чорних трансплантологів". Часто кажуть, що в нас є великий лист очікування. Це неправда. Тому що люди помирають, не дочекавшись свого органа. Але найближчим часом через інформування і популяризацію донорства все може змінитися", – підсумовує Ольга Танська.
За даними МОЗ, щороку в Україні близько 5 000 людей потребують пересадки внутрішніх органів. Хтось із них збирає гроші, аби зробити операцію за кордоном. У когось грошей не вистачає. Для когось не вистачає донорів. Вперше за довгий час в Українців з'явився шанс це змінити.
Нагадаємо, нещодавно наші журналісти також поспілкувалися з лікарем-хірургом вищої категорії, завідувачем кардіохірургічного центру Ковельського МТМО Володимиром Танським, і дізналися все, що ви хотіли, але соромилися спитати про трансплантацію.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На луцькій автостанції будують новий торговий центр (фото)
Скільки потрібно грошей для комфортного життя у Луцьку (відео)
Квартира у Ковелі, будинок на Житомирщині та 1,5 млн зарплата: що в декларації заступника прокурора Волині (відео)
У нацпарку в Луцькому районі «чорні» лісоруби зрізали дуб-патріарх (фото)
Підкинуло і розвернуло: у Луцьку на перехресті зіткнулися легковики (відео)