Вчені створили фільтр, що видаляє антибіотики зі  стічних вод

Модель економічної системи фільтрів, яка може видаляти антибіотики зі стічних вод, була розроблена Службою сільськогосподарських досліджень (ARS) та співробітниками Університету Каліфорнії-Ріверсайд (UCR).

Про це пише ІА « Конкурент» з посиланням на  Technologyоrg.

Мікробіолог Марк Ібекве з підрозділу досліджень сільськогосподарської ефективності та солоності води ARS та хімік  UCR Деніел Ешвор cтворили  прототип системи, використовуючи чотири шари природних матеріалів: гравій, пісок, грунт та біовугіль у колонці заввишки 50 см. і діаметром 12 см.

Вони використали лабораторну модель для видалення чотирьох антибіотиків: амоксициліну, цефалексину, сульфадіазину та тетрацикліну на різних рівнях ефективності. Ці чотири антибіотики були обрані для тестування в масштабній моделі, оскільки вони є одними з найпоширеніших у стоках очисних споруд. Звичайні системи очисних споруд відносно ефективно видаляють поживні речовини та бактерії, але можуть бути дещо неефективними при видаленні антибіотиків.

Ефективність лабораторно-масштабної системи змінювалася залежно від оцінюваного антибіотика. Він успішно видалив 98 відсотків тетрацикліну, потім 91 відсоток цефалексину, 81 відсоток амоксициліну та 51 відсоток сульфадіазину. Початкові концентрації антибіотиків були 10 ppb, порівнянні з рівнем, який спостерігався у міських стічних водах.

Видалення амоксициліну та цефалексину значною мірою контролювалось хімічною деградацією в гравійному шарі, тоді як сульфадіазин значною мірою видалявся комбінацією хімічної та мікробної деградації в ґрунті, змішаному з шаром біовуглецю. Тетрациклін в основному видалявся хімічними реакціями з водою (гідроліз) у шарі гравію.

"Ці результати показують важливість використання шарів різних матеріалів для націлювання на різні антибіотики, а не очікуючи, що один шар і матеріал зможуть виконати цю роботу". - сказав Ібекве.

Збільшення часу, необхідного для проходження потоку води через колонку, також покращило ефективність видалення, особливо для амоксициліну та цефалексину. У цій конструкції змодельована стічна вода потрапляє в нижню частину колони для насичення нижнього шару, а потім відкачується через колонку для витікання через верхню.

За словами Ешворта, "повнорозмірна" версія фільтрувальної системи дослідників, яка могла б обслуговувати станцію очищення стічних вод у невеликому місті, мала б близько 2 метри та діаметр 50 см. Звичайно, ви можете використовувати кратні колони, щоб задовольнити більші потреби, і відбиток все ще буде відносно невеликим, що є однією з потужних особливостей цієї системи, додав Ешворт.

Існують деякі системи, які можуть виводити антибіотики зі стічних вод, але вони, як правило, дуже дорогі або вимагають набагато більше місця. Це дослідження було опубліковане в журналі екологічної хімічної інженерії .

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

• Науковці навчились діагностувати стрес за допомогою теплових фотографій
• Щоб боротися з Альцгеймером: вчені досліджують механізми виникнення неврологічних розладів
• Хірурги практикуватимуть операції на 3D моделях людських органів
• Вчені винайшли клітини, що розширюють кровоносні судини