Поділитись:

Заборона нацистської символіки в Німеччині та декомунізація в Україні: як реалізуються закони на практиці

Автор: Мая Голуб |
Понеділок, 07 грудня 2020, 17:57

Минуле варто пам’ятати, але «героїв зла» та їх злочини не варто возвеличувати і ставити їм пам’ятники, називати їх іменами вулиці. 

Мета цього тексту – дізнатися, як реалізуються закони в Німеччині та Україні на практиці щодо заборони нацистської символіки та декомунізації в Україні. 

Демонстрація свастики та інших нацистських символів у Німеччині загрожує кримінальним покаранням.Там до виконання вимог закону ставляться серйозно. В Україні передбачено кримінальне покарання за поширення чи виготовлення символіки як нацистського, так і комуністичного тоталітарних режимів.

Цікаво, що були випадки, коли бренди світового рівня відмовлялися від радянської символіки. Як пише Deutsche Welle, у 2018 році Adidas зняв з продажу одяг із символікою СРСР. Зараз у пошукових запитах по сайту Adidas продукція із зображенням герба Радянського Союзу та написом USSR більше не відображається.  

У інших країнах теж є подібні закони, зокрема, у 2017 році в Австрії арештували чоловіка через те, що він був одягнений у костюм, як у Гітлера.

У квітні 2015 року почав діяти Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Цієї весни фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Київський міжнародний інститут соціології провели цікаве дослідження. Опитування показало, що третина українців підтримують заборону комуністичної символіки та засуджують СРСР як тоталітарний режим.

Україну вже накривала «хвиля Ленінопаду», але основні й подальші зміни залежать від влади та дій громадян.

За останні п’ять років в Україні чимало зробили в рамках декомунізації, багато населених пунктів перейменували, але є ще низка невирішених питань. Наприклад, досі не перейменували Дніпропетровську область. Хоча місто Дніпро вдалося переназвати. Кіровоградську область поки не декомунізували. Але місто Кіровоград вдалось перейменувати на Кропивницький. У 2016 році Верховна Рада перейменувала місто Комсомольськ Полтавської області на Горішні Плавні.

Водночас, досі лишається чимало вулиць в Україні, які треба перейменувати. 

Заборона нацистської символіки в Німеччині: як це працює зараз

Параграф 86а Кримінального кодексу Німеччини (нім. § 86a (Strafgesetzbuch) – стаття Кримінального кодексу Німеччини, відома як стаття «Про заборону використання символіки антиконституційних організацій» (нім. Verwenden von Kennzeichen verfassungswidriger Organisationen). Цей закон забороняє використання нацистської символіки. Зокрема, прапорів і гербів Третього Рейху, символіки основних організацій, уніформи, слоганів і форм вітання.

Директор Міжнародної Медіа Академії (Берлін) Яспер Фанк розповів, що зараз вже ніхто не зможе відповісти на питання, як спочатку люди сприйняли заборону нацистської символіки, оскільки цьому закону вже кілька десятиліть. За його словами, зараз німецьке суспільство сприймає цей закон.

«Законодавство дуже суворе і послідовне. Використання нацистських символів -  це злочин і кожен може звернутися з приводу цього в поліцію чи до суду», – зазначив він.

Яспер Фанк також пояснив, що було б, якби хтось вийшов прогулятися у одязі зі свастикою чи в костюмі Гітлера в Німеччині:

«Ці символи використовувалися нацистським режимом. Нацистська форма чи вусики, як у Гітлера, асоціюються з тим періодом історії Німеччини та нагадують про жорстокості, вчинені нацистським режимом. Тому будь-який із цих символів у громадських місцях не можна використовувати, інакше тебе вважатимуть правим екстремістом/неонацистом».

Також  він розповів, хто в Німеччині відповідає за дотримання вимог законодавства щодо заборони нацистської символіки:

«Це вирішується в суді. Як тільки вони отримають інформацію, що хтось використовує будь-який із символів, вони починають діяти. Незалежно від того, звернулась до них поліція чи приватна особа».

За словами Яспера Фанка, книгу Адольфа Гітлера «Mein Kamf» неможливо придбати в Німеччині. 

«Якщо я не помиляюсь, то історики все ще можуть знайти цю книгу в деяких бібліотеках. Але продавати цю книгу на ринку заборонено», – прокоментував він.


Декомунізація в Україні: що вже є і що треба зробити

Головний спеціаліст Західного міжрегіонального відділу Управління забезпечення реалізації політики національної пам’яті в регіонах Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук зауважує, що Україна ніколи не збудує заможного та спокійного майбутнього без подолання спадщини тоталітарного минулого. Бо тоталітаризм і добробут – несумісні.

«Перейменування назв вулиць, пов’язаних із комуністичним режимом, – обов’язкова умова того, щоб у нашій державі відбулися позитивні суспільні перетворення. Подібний шлях декомунізації пройшла більшість посткомуністичних країн Центральної і Східної Європи», – прокоментувала Леся Бондарук. 

За її словами, «залишити усе, як є» з комуністичними назвами було б непослідовно: бо з одного боку засуджуємо нелюдські режими, а з другого – уславлюємо його символи чи імена його провідних діячів у назвах населених пунктів, вулиць, парків, досі зберігаємо їм пам’ятні знаки та пам’ятники. 

«Ці символи тоталітарних режимів, а також такі елементи їх пропаганди мають бути усунені з громадського простору. І це тільки незначна частина роботи із подолання тоталітарного минулого. Україна потребує потужної модернізації. А модернізацію неможливо здійснити на тоталітарних цінностях»,  – зазначила Леся Бондарук.

Експертка вважає, що слідом за декомунізацією має відбутися деколонізація. 

«У цьому контексті ми чітко говоримо про країну-агресора – Росію, яка використовує своє імперське минуле для того, аби відновити свій вплив на Україну», – прокоментувала Леся Бондарук.

За її словами, наразі у Луцьку сотня вулиць із понад 500 названа на честь російських діячів різних галузей діяльності. Ці назви радянська влада поширювала у маркуванні вулиць, щоб посилити русифікацію. І така ситуація не лише в Луцьку, а скрізь. Тому потрібно належно впорядкувати назви вулиць таким чином, щоб це було логічно, гарно, згідно з нашими традиціями і не потребувало нових змін у майбутньому. 

Експертка вважає, що паралельно потрібно також через низку різних культурно-просвітницьких заходів проводити і деколонізацію свідомості наших громадян, бо багато з них не розуміють, для чого все це.

Леся Бондарук розповіла, що внаслідок декомунізації в Луцьку перейменовано 22 вулиці та 3 провулки. Ще 5 вулиць лишаються недекомунізованими. Це Боженка, Говорова, Нікішева, Ярощука, Олександра Федорова. 

«За їх перейменування депутати міської ради минулого скликання не проголосували, чим порушили Закон України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їх символіки". Це недопрацювання будуть доробляти депутати нового скликання», – розповіла експертка.

Вона наголосила, що будь-який громадянин чи громадська організація можуть подати в суд і виграти його саме тому, що закони потрібно виконувати всі, а не вибірково. І як би хтось не намагався відстрочити це виконання – воно обов’язкове.

Леся Бондарук зауважила, що меморіальний комплекс «Вічна слава» в Луцьку також потребує декомунізації. Це пам’ятка національного значення, що перебуває на балансі Луцької міської ради. У паспорті Меморіалу прописано чітко перелік всіх встановлених знаків та написів, навіть вказані детально їхні розміри.

«На цьому прикладі ми бачимо всю безвідповідальність міської влади, яка з одного боку не виконує закон про декомунізацію», – зазначила Леся Бондарук. 

Луцький міський голова Ігор Поліщук у коментарі пояснив, що Луцька міська рада не може самостійно проводити декомунізацію, вносячи зміни в Меморіал, оскільки він є пам'яткою національного значення, і всі зміни в нього треба погоджувати з Мінкультом. Він додав, що на наступний рік наразі немає планів щодо декомунізації меморіального комплексу чи інших робіт там. 

«Недоцільно робити якісь невеликі кроки з декомунізації окремих частин без зміни концепції Меморіалу як пам'ятки. Тому що там є цілий ряд питань, які варто вирішувати комплексно», – зазначив Ігор Поліщук.

Порушення та реакція поліції в Україні

Важливо, щоб поліція реагувала на порушення одразу. Як пише Історична правда, на кінець листопада 2020 року на стінах «Чорноморського суднобудівного заводу» в Миколаєві все ще можна було побачити чотири великі копії радянських нагород, наявних в «скарбничці» заводу. Це два Ордени Леніна, Орден Жовтневої Революції і Орден Трудового Червоного Прапора УРСР. Однак на момент публікації поліція порушень в комуністичній символіці не бачила.

Авторка цього тексту написала запити на отримання інформацію в поліцію, щоб дізнатися, як правоохоронці реагують на порушення щодо недотримання вимог законодавства щодо декомунізації. Зокрема, цікавили такі питання: чи були випадки зафіксовані випадки в Україні, коли хтось малював на стінах будівель свастику або ж радянську символіку, і чи був хтось за це покараний за останні 5 років? Скільки таких було випадків загалом по Україні? Скільки було випадків таких в Луцьку (на Волині)?

У департаменті інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України відповіли, що, відповідно до частини 1, ст. 4 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», заборонено виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, у тому числі, у вигляді сувенірної продукції.

У поліції наголосили, що за публічне використання, демонстрацію, або носіння георгіївської (гвардійської) стрічки чи її зображення відповідно до ст. 173-3 Кримінального Кодексу України про адміністративні правопорушення за період з 2015 по 25. 11. 2020 року працівниками поліції було виявлено 201 адміністративне правопорушення. 

У Національній поліції України у відповідь на запит зазначили, що статистичною звітністю (що узагальнюється департаментом, - авт.) не передбачена інформація відносно зображень на стінах будівель свастики або радянської символіки.

Натомість у Головному управлінні Національної поліції у Волинській області змогли відповісти, що станом на 25 листопада 2020 року, відповідно до даних Інформаційного порталу Національної поліції України, з 2015 по 2020 роки на території Волинської області було зафіксовано 5 повідомлень про малювання на стінах будівель свастики чи радянської символіки. 

Злочин і покарання

Адвокат проєкту «Свої.люди» Bihis.Info Віталій Гусак розповів, що малювання, графіті радянських символів на стінах будівель чи на паркані можуть підпадати під ознаки правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та Кримінальним кодексом України (ККУ) в залежності від обставин.  

Відповідно до закону, зараз не можна встановлювати погруддя Леніна чи Сталіна. Адвокат наголосив, що відповідно до частини 1 ст. 4 Закону, виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, в тому числі у вигляді сувенірної продукції, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік або їх фрагментів на всій території України заборонено.

Зокрема, відповідно до статті 173-3 КУпАП, публічне використання, демонстрація або носіння георгіївської (гвардійської) стрічки чи її зображення тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією георгіївської (гвардійської) стрічки або предметів, що містять її зображення. 

Повторні дії упродовж року після накладення адміністративного стягнення за виготовлення або поширення георгіївської (гвардійської) стрічки чи її зображення, тягнуть за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб з конфіскацією георгіївської (гвардійської) стрічки або предметів, що містять її зображення.

Відповідно до ст. 436-1 Кримінального кодексу України за виготовлення, поширення, публічне використання символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, у тому числі у вигляді сувенірної продукції, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР) та інших союзних та автономних радянських республік або їх фрагментів на всій території України, «грозить» обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої.

«Якщо говорити про адміністративне правопорушення (ст. 173-3 КУпАП), то зараз наявна законодавча прогалина, відповідно до якої в КУпАП не врегульовано питання про те, які органи повинні розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-3 «Виготовлення та пропаганда георгіївської (гвардійської) стрічки» КУпАП», – наголосив юрист Віталій Гусак.

Експерт додав, що також є прогалина про те, які посадові особи мають право складати протоколи про відповідні адміністративні правопорушення. Якщо діяння особи матиме ознаки ст. 436-1 КК України, то працівниками Національної поліції вносять відомості до ЄРДР за вказаною статтею. 
Якщо ж хтось надумає встановити пам’ятник Леніну й це помітять інші, можлива відповідальність за статтею 436-1 КК України. Адже виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої.

Юрист також пояснив, що буде, якщо відомий бренд в Україні надумає створити одяг із символікою СРСР. Такі дії можуть підпадати під ознаки правопорушень, передбачених КУпАП (173-3 КУпАП) та КК України (ст. 436-1 КК України) в залежності від обставин.

Декомунізація у медіа: на що поширюються вимоги закону для журналістів

Медіа юрист Інституту масової інформації Алі Сафаров проаналізував Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».  

Юрист зазначив, що у статті 1 закон передбачає, що пропагандою комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів вважається публічне заперечення, зокрема, через засоби масової інформації, злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру. Зокрема, комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, діяльності радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, що містить символіку комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів. 

При цьому частина третя статті 4 містить перелік випадків, коли можна використовувати відповідну символіку, але без пропаганди. Маються на увазі наукові дослідження, твори мистецтв, архівні зібрання, експозиції музеїв, тематичні виставки  й тому подібне.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Автор: Мая Голуб
Надрукувати
мітки:
коментарів
13 квітня 2021
23 березня 2021
13 березня 2021
06 березня 2021
19 лютого 2021
04 лютого 2021
27 січня 2021
14 січня 2021
22 грудня 2020
18 грудня 2020
09:00
16 грудня 2020
01 грудня 2020
25 листопада 2020
23 листопада 2020