Вчені дізналися, чому кажани часто "врізаються" в стіни

Кажани володіють прекрасним акустичним сприйняттям і можуть виявляти маленькі живі й неживі об'єкти за допомогою звукових хвиль. Ехолокація дозволяє їм обчислювати тривимірне розташування як малих, так і великих об'єктів, сприймаючи їх форму, розміри та текстуру. З цією метою мозок кажана обробляє різні акустичні виміри відлуння, що повертаються від об'єкта – частота, спектр та інтенсивність. Дослідження Тель-Авівського університету доводять, що поєднання великого об'єкта та слабкого відлуння порушує сенсорне сприйняття у тварин.

Про це пише ІА «Конкурент» з посиланням на technology.org,

Іноді кажани не можуть уникнути зіткнення з великими стінами, не зважаючи на те, що вони здатні виявляти ці перешкоди за допомогою гідроакустичної системи. Дослідники з Тель-Авівського університету (TAU) дійшли висновку, що ці зіткнення виникають не внаслідок сенсорних обмежень, а скоріше через помилку в акустичному сприйнятті.

Дослідженням керував доктор Саша Данилович, колишній аспірант лабораторії професора Йоссі Йовеля, який, в свою чергу є керівником школи неврології Саголя та викладачем Школи зоології факультету природничих наук Джорджа Вайза. Серед інших учасників були доктор Аріан Бонман та студенти Гал Шалев та Айя Гольдштейн з лабораторії сенсорного сприйняття та пізнання Школи зоології та Школи нейрології Саголя. Стаття була опублікована в PNAS.

Дослідники з TAU випустили десятки кажанів у коридор, заблокований предметами різного розміру та виготовленими з неподібних матеріалів. Науковці були здивовані, побачивши, що кажани зіткнулися зі стіною із м'якої губки, яка видає слабке відлуння, ніби її не існує. Поведінка кажанів наштовхнула на думку про те, що вони зіткнулися зі стіною навіть попри те, що виявили її за допомогою своєї гідроакустичної системи. Все це вказувало на те, що зіткнення сталося не внаслідок сенсорного обмеження, а скоріше через хибне акустичне сприйняття.

Науковці припускають, що неприродне поєднання великого об'єкта та слабкого відлуння порушує сенсорне сприйняття кажанів і змушує їх ігнорувати перешкоду, подібно до людей, які врізаються у прозорі стіни. Потім дослідники методично змінювали особливості об'єктів вздовж коридору, змінюючи їх розміри, текстуру та інтенсивність відлуння. Вони дійшли висновку, що акустичне сприйняття кажанів залежить від узгодженого, типового співвідношення розмірів з об'єктами в природі – великий об'єкт повинен створювати сильне відлуння, а маленький – слабке.

«Встановлюючи перед кажанам перешкоди у вигляді предметів, акустичні розміри яких не є цілісними, ми змогли ввести їх в оману, створивши помилкове уявлення, яке змусило їх неодноразово влітати в стіну, хоча вони могли ідентифікувати її за допомогою свого гідролокатора», – пояснює Данилович.

Такий експеримент д нам змогу поглянути на те, як ці істоти, чиї органи чуття настільки унікальні й відмінні від наших, сприймають світ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

• Науковці знайшли новий спосіб лікування ВІЛ
• Вчені дізналися, чому вомбати какають кубиками