Поділитись:

Телеграм-канали та жорстокий контент: медіанасильство чи інформування?

Понеділок, 02 листопада 2020, 16:00

Соціальна мережа «Telegram» зарекомендувала себе як дуже зручний та безпечний месенджер та майданчик для розміщення контенту. Ні для кого не секрет, що він відомий ще й тим, що не має умов та правил користування. Ніде на офіційному сайті цього не вказується, лише є загальні рекомендації щодо користування соцмережею та ведення каналів. Але там зазначені стандартні вимоги: ніякого забороненого контенту (порнографія, еротика, піратські музика та файли), пропаганди тероризму і ні слова про насилля.

Щодня ми стикамося із медіанасильством. А що ж це таке? Термін «медіанасильство» (media violence) вживається у контексті показу сцен насильства. Із появою телебачення, а згодом вільного доступу до інтернету, це явище стало об`єктом для досліджень та надмірної стурбованості суспільства.

У світі відбувається чимало подій і дуже часто засоби масової інформації на цьому сильно акцентують увагу та маніпулюють нами. Телеграм-канали також стали певним видом ЗМІ й розкручуються на тому, що публікують аматорські відео та кадри насилля, сутичок та воєнних дій, які телеканали чи сайти не можуть показувати.

Людська психіка під ударом

Світ сколихнули масові протести у, здавалося б, спокійній та мирній Білорусі. Народ втомився від політики Олександра Лукашенка і вирішив виявити свою не сфальсифіковану громадянську позицію та волю. Та ще із перших днів народного протесту переобраний президент почав застосовувати жорстокі методи заспокоєння своїх громадян: масові арешти, побиття, нелюдські умови тримання під вартою та зґвалтування. Офіційно (підтверджено МВС Білорусі та опозицією, – ред.) перша жертва – Олександр Тарайковський, який загинув від кулі спецпризначенця, а не, як стверджує МВС Білорусі, від вибуху гранати у руці. Телеграм-канали публікували фото, як підтвердження цього факту.

Окрім цього є відео, де чітко та зблизька видно постріл, кров та саму жертву. Це транслював не сумнівний телеграм-канал, а онлайнове медіа «24 каналу», яке посилається на «Єврорадіо».

Також дуже багато подібних відео публікує телеграм-канал «HEXTA.live», де розміщені побиття, вандалізм та зґвалтування.

Такі кадри глибоко вражають нашу психіку. Звичайно, кожен розуміє, що до демонстрантів застосовують зброю, кожен розуміє, що є жертви та покалічені. Цього ніхто не заперечує і журналісти це висвітлюють, так як це суспільно важлива тема. Але кадри із кров`ю повинні бути заблюрені або ж вирізані. Мирослава Третяк, лучанка та дипломований психолог із 5-річним стажем, розповіла як саме медіанасильство впливає на громадськість:

«Усе, що відбувається ззовні, проходить через нашу психіку, ніщо не залишається непоміченим нею. Саме тому медіанасильство в обов`язковому порядку не проходить повз увагу нашої психіки. Жорстокі, грубі чи навіть страшні кадри, які людина бачить на екрані, глибоко закарбовуються у свідомості чи навіть підсвідомості. А якщо, зображення наповнене багатьма драматичними деталями, та й ще підсилене звуком це справляє ще потужніший вплив на свідомість та емоції людини. Емоційний компонент впливу зображень чи відео, які містять насилля, дуже вагомий. Адже людина здатна відчувати співчуття та емпатію до жертви, обурення та злість до кривдника, підсвідомо ставати на якусь із сторін. Емоційно забарвлені сюжети насильства провокують вплив на емоції людини та навіть маніпуляцію ними».

Нещодавні воєнні дії між Азербайджаном та Вірменією спровокували справжній медіавибух в телеграм-каналах. Ось уже три декади між двома державами точаться бої та суперечки щодо приналежності Нагірного Карабаху до тієї чи іншої території. Адміністратори телеграм-каналу «ЖИТЕЛЬ» опублікували відео, де азербайджанські безпілотники розстрілюють вірменських військових. На відео чітко видно людей, техніку та відірвані кінцівки. Мало хто здогадується, які наслідки несуть по собі такі кадри насильства та жорстокості. Подібне ми блюримо. Так, людина розуміє, що розлітаються кінцівки, але вона не має бачити цього задля своєї душевної рівноваги. Пані Мирослава Третяк наголошує на серйозності наслідків медіанасильства:

«З часом постійне споглядання таких сцен насильства та жорстокості створює відчуття, що це «нормально». Насилля не сприйматиметься чимось винятковим, воно стане звичайним буденним явищем. Медіанасильство провокує у нас байдужість до страждання інших дюдей, відбувається деградації моральних принципів. В подальшому це може призвести до того, що людина почне сама вчиняти насилля над іншими людьми, чи то фізичне чи психологічне».

Медіанасильство – «хліб насущний» для медіа

Доки буде попит на насильство, доти воно буде популярним. На жаль, зараз нікого не здивуєш вищеописаними кадрами. Це стає здебільшого нормою для суспільства і кожен, хто відкриває «Telegram» чи інший ресурс, вмикає ТБ, знає, що там буде щось погане. Звичайно, це не мало і не має ставати нормальним явищем у суспільстві. І журналісти, в свою чергу, не можуть ігнорувати той факт, що насилля все ж відбувається у світі і їхня робота заключається в тому, аби донести загалу цю інформацію. Але потрібно її правильно донести.

Наталія Войтович, медіаексперт, викладач факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка:

«Якщо ми маємо сцени, де є кров та насильство, потрібно думати про психіку людей і заблюрувати це. Потрібно зробити так, аби воно психологічно не тиснуло на глядачів. Я часто бачила відео, як у телеграмі, так і на каналах, де були наявні аматорські відео з насильством. Я маю сумніви, що для хорошого матеріалу потрібно давати ці нарізки. Краще буде описати ситуацію, щоб не показувати сам процес».

Борис Потятиник, доктор філологічних наук, професор Школи журналістики і комунікації УКУ,  завідувач кафедри нових медій факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка, голова редколегії часопису «МедіаКритика»:

«Коли йде мова про онлайнові медіа — сайти і їхні сторінки в «Facebook» чи «Тelegram» — чутлива в емоційному сенсі інформація може подаватися і здебільшого подається у два етапи. Реципієнт дізнається, якого характеру відео і вибір залишається за ним, в сенсі відкривати чи ні відео. У такому розумінні я не бачу особливих проблем з  подачею емоційно чутливої інформації. Ті медіа, які претедують на нішу якісного журналізму, не зловживають показом насильства заради нього самого, а радше вдаються до цього як до ілюстрацїї важливих питань».

Відповідальність за медіанасильство має бути врегульована у трьох напрямках: законодавчий, журналістський та медіаосвітній. Із часом ця межа між медіанасильством та інформуванням може повністю зникнути й увесь медіапростір заповнять кадри насильства.

«Це континуум. Але є крайні речі, з якими наче все ясно. Якщо молоді люди «луплять» свою подругу і викладають відео в мережі, то це насильство заради насильства. Хоч момент інформування людей, зацікавлених такою інформацією, теж присутній. Коли ж з`явилося відео автотрагедії на Хрещатику, то це, радше, – інформування», – коментує Борис Потятиник.

Отже, медіанасильство, як явище, потребує більшої уваги з боку законодавчих органів, журналістів та психологів. А журналістам, зокрема адміністраторам телеграм-каналів, слід обережніше ставитись до того, що вони публікують.

Софія Лучук, студентка ІІІ курсу факультету журналістики 

Львівського національного університету  імені Івана Франка

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Надрукувати
мітки:
коментарів
24 листопада 2020
19 листопада 2020
02 листопада 2020
30 вересня 2020
15 вересня 2020
10 вересня 2020
31 серпня 2020
26 серпня 2020
11 серпня 2020
30 червня 2020
18 червня 2020
31 травня 2020
26 травня 2020
13 квітня 2020
11 березня 2020