Вакцинація дітей в сучасному світі: за і проти*

Досягнення сучасної медицини вражають. Хвороби, які ще на початку минулого століття вважалися смертельними, більше не такі страшні. За допомогою медикаментів вдалося знизити ризик зараження, уникнути найнебезпечніших наслідків. Чималу роль в цьому зіграла вакцинація, завдяки якій людство практично не пам'ятає поліомієліту та інших серйозних інфекцій. Але сьогодні склалося неоднозначне ставлення до щеплень. Люди відмовляються від проведення вакцинації з різних причин. Комусь вона протипоказана, а хтось думає, що вона йому протипоказана. Одні відмовляються з принципових міркувань, інші вважають, що щеплення – набагато більше зло, ніж сама хвороба. Але фахівці не підтримують такі точки зору і вважають, що в дитячому віці вкрай необхідна вакцинація – складова частина доказової медицини.

На світовий фармацевтичний ринок надходять виняткові лікарські препарати, склад яких продуманий командою професіоналів. Кожен компонент підібраний з особливою ретельністю для розробки безпечної і в той же час ефективної хімічної формули. Безумовно, всі вони сильнодіючі, у засобів є свої показання і протипоказання, тому будь-який з них повинен бути рекомендований лікарем. Правильно підібрана високоякісна вакцина не завдає шкоди дитячому організму, допомагаючи лише виробляти антитіла для захисту від можливих загроз. Серед імпортних вакцинних препаратів, які добре себе зарекомендували, – Інфанрикс Гекса: https://www.apteka24.ua/infanriks-geksa-fl-1d-n1-shprits-2igla/, який є багатокомпонентною британською розробкою. Вона показана для імунізації дітей грудного віку і вироблення імунітету від шести небезпек: дифтерії, поліомієліту, гепатиту В, правця, кашлюку, гемофільної палички.

Які бувають вакцини

За основними характеристиками препарати для імунізації розподіляються на 4 основних класи:

• «живі» – містять ослаблені віруси і бактерії, які зберігають здатність розмножуватися в організмі і стимулювати вироблення імунітету, але не викликають захворювання;

• інактивовані – складаються з неживих бактеріальних або вірусних мікроорганізмів, які не проявляють патогенну активність, але як і раніше залишаються антигенними;

• синтетичні – синтезовані при застосуванні передових генно-інженерних технологій у сфері мікробіології;

• хімічні – ґрунтуються на спеціальних аналогах протективного білка, отриманого методом прямого хімічного синтезу.

Через високу активність особливо популярні представники першого класу. Завдяки їм, організм нібито переносить незначну хворобу і при цьому створює необхідний захист на майбутнє. Досить одного-двох застосувань, щоб виробити стійкий імунітет. Також поширені інактивовані вакцини, які більш стабільні і часто не вимагають особливих умов зберігання, легше переносяться організмом. До найбільш прогресивних відносяться синтетичні препарати, які називають молекулярними. Основою для них служать білки або пептидні фрагменти, створені методами генної інженерії. Їх безумовний плюс – вузькоспецифічна імунна відповідь організму.