Поділитись:

Українка розповіла, як під час коронавірусу працюють школи у Німеччині

Понеділок, 07 вересня 2020, 20:00

Навчальний рік в умовах пандемії став викликом для освітніх систем кожної країни. Весь світ намагається дати раду хаосу, який спровокував коронавірус. Підходи різні, але мета спільна: зробити навчання дітей максимально комфортним та безпечним. 

Українські школи вже тиждень працюють у новому форматі. Правильний він чи ні – покаже час. Ми дізналися, як працюють школи у Німеччині та порівняли їхній досвід із українським. 

Закарпатське подружжя Вікторія та Йосип Келемен переїхали жити до Німеччини ще на початку літа. Зараз їхні сини Йосип та Андрійко вперше пішли до школи в іншій країні. Мама хлопців розповіла ІА "Конкурент" про те, як організоване навчання у звичайній саксонській початковій школі, та чому вона не хотіла б повернення її синів до навчання у рідній країні. 

ДЕЩО ПРО ЖИТТЯ У НІМЕЧЧИНІ

Лебенштадт – невелике містечко – район німецького міста Зальцгіттер у Нижній Саксонії. Тут є декілька шкіл і дитячих садочків, добра інфраструктура, як і у всій Німеччині. Багато зелені, парків і одне велике озеро. Містечко багатонаціональне та абсолютно толерантне, ділиться першими враженнями українка Вікторія. Вона з дітьми живе тут третій місяць, а от її чоловік живе і працює уже цілих п'ять років.

Мови Вікторія поки не знає. На мовні курси, каже, велика черга. 

Школярі Йосип та Андрійко також не знають німецької. Але вивчатимуть мову разом зі своїми новими однокласниками у школі. Йосип пішов до третього класу, а Андрій – першокласник. Це свято першого дзвоника було для них обох дуже зворушливе та дуже особливе.

На відміну від українських шкіл, у Німеччині, розповідає Вікторія, свято початку навчання організовують тільки для "першачків". Решта учнів просто приступають до уроків за розкладом. 

"Перший дзвоник у нашому розумінні не скажу, що пролунав, бо тут взагалі нема такого. Урочисте свято відбулося 29 серпня. На жаль, через пандемію з одного будинку можна було йти на свято тільки двом особам, тож нашому старшому синочку довелося вітати братика через огорожу.

Запускали нас на територію школи за запрошеннями. Нас із чоловіком посадили на пронумеровані місця, а для Андрюші було своє місце у першому ряді, де сиділи першокласники. Діти в масках і на відстані півтора метра. Така ж дистанція і між парами батьків. 

Був невеличкий концерт для діток. Був виступ директора, завуча, котрі презентували нам класних керівників. Потім класна зачитувала прізвище та ім'я дитини. Дітки підходили, і коли на імпровізованій сцені зібрався увесь клас, вчителька зі своїм асистентом завела дітей до школи.

Після того, як дітки ознайомилися з класом, їх вивели до нас на подвір'я, і можна було зробити фото. Ще цікаво, що тут кожен першокласник має нести зі собою власний подарунок у яскравому кольоровому конусі. А після свята батьки з дітками йдуть цю подію відсвяткувати. Це, як і подарунок, тут є традицією".

ШКОЛА І ПАНДЕМІЯ

Сини Вікторії навчаються у початковій школі. Дистанційне навчання у цій школі не практикують. Уроки в них розпочинаються о 8:00 і тривають до 12:15. Через карантин підхід до роботи у школі дещо змінився. 

"Хтось із батьків має привести дитину до школи. Є три входи, кожен клас має свій. О 8:05 за дітками виходить класний керівник і забирає їх. Батькам наразі через "корону" вхід на територію школи заборонено.

У школу йдуть у масках. При вході до класу є вмивальники, де діти обов'язково (і за цим строго стежать) миють і дезінфікують руки. Це відбувається кожен раз, як дитина заходить з подвір'я, перерви чи убиральні.

Всіма миючими та дезінфікуючими засобами забезпечує школа, а не батьки. Мама купує тільки маску. 

У класі сидять по одному. Тут і до карантину так сиділи. У класах в середньому 16-18 дітей. 

Вчителі ходять в масках, а не в щитках. Але як діти, так і вчителі в масках лише зранку, коли з одного входу заходять 4 класи (1А, 1В, 2А, 2В). Потім при вході до класу маски знімають. Але коли дитині треба, скажімо, вийти в туалет, маска і миття рук обов'язкові.

Пересуваються у школі вільно, бо подвір'я велике, є ігрові майданчики для 1-2 класів. Але виходять на подвір'я по черзі: спочатку перші класи, потім другі, і так далі. Обов'язково біля дітей вчитель, діти ніколи не залишаються самі. 

Температуру дітям у школі не міряють, але ще на лінійці наголошували, що якщо у дитини температура понад 37,7 –  до школи не вести, а зразу звернутися до лікаря. Якщо просто нежить чи покашлює – ще допускається.

Про алергію питають заздалегідь. Батьки заповнюють формуляр, і там це вказують. Обов'язкові всі щеплення, що визначені законодавством. З цим тут строго: якщо дитина на відповідний термін не має якоїсь прививки, її просто не візьмуть до школи". 

ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

До початку навчання батькам дають список речей, які повинна мати дитина. Підручники, ручки, олівці... Список, каже наша співрозмовниця, довгий. 

"Я приблизно порахувала, що десь 120 євро на одну дитину виходить. Плюс шкільний рюкзачок від 50 до 280 євро, це вже кому який підходить. Ще обов'язково мати змінне взуття і одежу для спорту. На цьому наголошують, бо якщо в дитини не спеціальний спортивний одяг зі спортмагазину, її до уроку не допустять. Так само і взуття: має бути певна марка з певним кольором підошви". 

Щодо самого навчання жінка говорить небагато. Каже, хлопці тільки почали своє німецьке шкільне життя. Андрійко у першому класі багато співає. У нього "музичний клас". Цього року набирали за напрямками "музичний", "природознавчий" та "комп'ютерний". Йосип – у "природознавчому класі. У них там акваріум і кролики. 

"Дітки привітні, класні керівники ставляться з порозумінням, бо ми ж поки не розмовляємо німецькою... Домашні завдання цікаві. І дітям дуже цікаво – якийсь тут зовсім інший підхід до навчання. У них майже щодня проводять квести – і учні отримують маленькі призи (ручка, олівець,цукерка). Дітей заохочують".

Жінку вразило, що попри те, що школа багатонаціональна, між дітьми нема жодної ворожнечі, а вчителі толерантні та доброзичливі. Тут в одних класах навчаються діти німців, сирійців, турків, українців, росіян, африканців і китайців. 

Діти у школі не їдять. Ланчами забезпечують батьки.

"Це може бути бутерброд, печивко, "бундаш" (хліб, обсмажений у яйцях – авт.). Не можна піцу, хліб із шоколадною пастою, чи щось солодке, цукерки не можна. Обов'язково фрукти і водичка (негазована)".

Вікторія захоплена тим, що у школах немає притаманного українським "пафосу". Каже, тут все просто і зі смаком. Квіти і будь-які подарунки вчителям дарувати заборонено, бо це вважається підкупом. Якщо і можна привітати вчителя – то хіба з днем народження. І тоді подарунок не має перевищувати суму 5 євро. Немає і "благодійних внесків" у школу з різних приводів. Батьки купують на початку року тільки папір для ксерокопій, бо дітям багато роздруковують. 

Життям у Німеччині жінка дуже задоволена. Хлопці також захоплені своїми шкільними буднями. Зараз вони опановують німецьку та адаптуються до життя у новій країні. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів
08:53
19 вересня 2020
18 вересня 2020