Мер – не Бог, але теж любить футбол

Вибори часто називають перегонами, наче скачки на іподромі чи спринтерський забіг. Але це не так. Це, радше, бобслей, керлінг чи банальний футбол. Тобто командний спорт.

Особливо актуальною ця теза стала після ухвалення Виборчого кодексу, який підсилює роль партій у суспільно-політичному житті України. Якщо раніше мер без групи своїх депутатів отримував прочухана від депутатського корпусу (згадаймо приклади Миколаєва, Черкас чи Вараша), то зараз роль партії в місцевому самоврядуванні стала ще більш вагомою. 

Політика нині – це командна гра навіть на місцевому рівні. Мер – не бог, тому без підтримки депутатів жоден міський голова не зможе ухвалити потрібні йому рішення. Єдине, на що він здатен впливати, – це кадрові рішення у раді. Наприклад, призначити начальника якогось відділу чи звільнити прибиральницю. Та й то, якщо для цього є підстави. Тому серйозні політичні гравці, йдучи на мерські вибори, ведуть за собою ватагу однодумців. Є лідер, назвемо його капітаном команди чи тренером, а є гравці, які підтримують один одного, виконують вказівки наставника, щоб досягти високого командного результату. 

Наприклад, якщо воротар – дно, то очевидно, що вам залетить пару "банок". Якщо форвард – красавчик, то вірогідність результативної гри також висока. Але якими б талановитими не були гравці, без єдиної стратегії та тактики навряд чи вийде щось путнє. Для цього є тренерський штаб, який і несе відповідальність за рахунок гри. Тому кожна позиція на полі є важливою.  

Візьмемо до прикладу Луцьк. Так чи інакше є три самостійні серйозні команди, які ведуть незалежну гру. Це політичні групи Ігоря Палиці, Андрія Покровського та Слуги народу. Від Палиці на вибори йде Ігор Поліщук. "Слуга народу", можливо, представлятиме Роман Бондарук. Хоча після останнього демаршу на з'їзді президентської партії, ймовірно, на Луцьк піде кандидат на букву "П". Від Андрія Покровського свою кандидатуру на посаду міського голови можуть висунути сам Покровський чи Алла Надточій. "Слуга народу" хоч і не має згуртованої команди, проте тримається відокремлено від решти сил. А відповідальність за їхній результат лягатиме на плечі особисто Володимира Зеленського. Інші політичні сили або ж грають на боці когось із вище перерахованих груп, або ж не мають шансу на електоральний успіх. 

Отож, не так важливо, кого персонально буде виставлено як кандидата на посаду мера, адже відповідальність нестиме лідер.

Таким чином на політичному полі Луцька зійдеться три клуби: Палиця, Покровський, Зеленський. І байдуже, чи ми побачимо тренерів на газоні. Гра буде цікавою. З трибун спостерігатимуть виборці, а з віп-ложі споглядатиме сам Бог.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.