Поділитись:

Перший чемпіонат Луцька зі стрільби з лука: як це було (фоторепортаж)

Понеділок, 31 серпня 2020, 11:06

Спортивний лук не схожий на ті, з яких зазвичай стріляють герої улюблених історій. Навряд чи Робін Гуд мав колись рухомий приціл, а Леголас – бічні стабілізатори. А проте, дещо обов'язково повинен мати кожен лук незалежно від його призначення: легкий і пружний корпус, міцна тятива і стріли, які не збивають із курсу навіть пориви вітру. 

Стріляти з такого лука, кажуть, неважко. Головне – виробити свою техніку: правильну стійку, спосіб прицілювання, техніку завершення пострілу. Зловити той момент, коли стріла влучає прямо в ціль, і намагатися повторити його якомога більше разів.

А ось це справді важко. Справжній спортсмен працює над цим роками. Тренує себе, дисциплінує, вчиться бути холоднокровним і спокійним. Тільки тоді стріла влучає у ціль із будь-якої дистанції. І тільки тоді можна сподіватися на перемогу. 

Перший чемпіонат Луцька зі стрільби з лука був одним із тих змагань, які гартують майбутніх переможців. Стрільці клубу "Луцькі соколи", яким керує переможниця "Ігор Нескорених" Майя Москвич вперше публічно змагалися за звання найкращого. У боротьбі зійшлися 28 лучників різного віку та досвіду.

На вулиці вперше за кілька останніх днів було спекотно. Час від часу дув легкий вітерець. На траві прилаштовані підставки для луків. 

Учасники не виказували хвилювання. Після урочистого відкриття змагань та вітального слова від священників і чиновників, вони просто почали стріляти за свистком головного судді. Пристрілюватися і з перемінним успіхом потрапляти в ціль. Наймолодшому учаснику цих змагань всього 8 років, а найстаршому – 57. 

Змагання відбувалися у три етапи. На першому спортсмени "пристрілювалися": розминали м'язи, налаштовували луки, готувалися. Другий етап складався із двох змін стрільби у кваліфікаціях. За 60 пострілів спортсмени мали змогу набрати кілька сотень балів. Той, хто показав найкращий результат, проходив у третій етап і змагався у спарингах. За результатами спарингів визначали найкращих спортсменів. 

Змагалися лучники також по-різному. Все залежало від їх професійного рівня. Новачки стріляли на відстань 10 метрів. Початківці змагалися на дистанції 18 метрів. Спортсмени, у яких трохи більше досвіду, стріляли у маленькі мішені на відстані 18 метрів. Досвідчені лучники намагалися влучити у ціль, що знаходилася за 30 метрів. 

Змагання тривали чи не весь день. Ані спека, ані вітер не стали на заваді. Лучники один за одним робили свої постріли – вдалі і не дуже. А їх тренерка Майя з цікавістю за цим спостерігала. 

Ще на початку змагань Майя закликала своїх підопічних докласти максимум зусиль, аби не просто бути учасниками, а стати справжніми переможцями. За її словами, правило "головне - участь" не діє у сучасному світі. Аби досягнути вагомих результатів, потрібно боротися до переможного кінця. Кому, як не їй, знати про це. Учасниця Революції Гідності та АТО, Майя здобула перемогу на міжнародному змаганні ветеранів "Ігри Нескорених". Спортивним досвідом вона ділиться зі своїми підопічними. Досвідом революції та війни, каже, поки не готова ділитися. Надто свіжі рани.

Поки тривають змагання, тренерка з гордістю розповідає нам про свій стрілецький клуб. Веде у непримітний ангар у дворі Інституту мистецтв СНУ імені Лесі Українки. Тут "соколи" мають свій літній офіс. 

Приміщення невелике, і явно потребує ремонту. Це, однак, не засмучує Майю. Вона каже, що починали вони взагалі з "нічого". Коли жінка готувалася до "Ігор Нескорених", у Луцьку не було не те, що стрілецького клубу. Не було навіть місця, де вона могла тренуватися. Коли ж Майя повернулася з перемогою, все, що вона мала, - це ентузіазм і бажання розвинути стрільбу з лука у рідному місті. 

Їй це вдалося. Минув всього рік, а справа дівчини має перші вагомі результати: у клубі займається 40 осіб. Тут є свої луки, свої інструменти, і своя "стіна слави". На ній - шкала досягнень вихованців клубу і позначка, до якої всі вони прагнуть. 

***

Переможців визначили о сьомій вечора. Сонце вже почало сідати, а вболівальники нарешті розслаблено зітхнули. Нагородження було затишним і "сімейним", адже до кінця змагання не залишилося майже нікого з тих, хто цінує формальності. 

Одна перемога, проте, залишилася дуже непомітною. Хоча, за ціною своєю саме вона була сьогодні найвагомішою. 
Серед учасників чемпіонату змагався ветеран АТО Павло Ковальський. Він - наступний спортсмен, кого Волинь відправляє на "Ігри Нескорених". І він уже має, де готуватися до перемоги. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів
29 жовтня 2020
16:27
16:04
08:00
28 жовтня 2020
20:00