«Мрію їх повернути і спекти для них торт», – волинянка, у якої забрали п'ятьох дітей (відео)

Тримісячний Павлик уже другий тиждень у Волинській обласній лікарні один. Про таких, як він, говорять «кров з молоком», бо Павлик доглянутий і гарно набирає вагу. Проте його забрали у мами. У дитини попечена п’яточка. Опік другого ступеня. Мама випадково розлила каву на ніжку дитини.

Павлик плаче день і ніч. Його доглядають мами, які перебувають на лікуванні з дітками, та медичний персонал. Проте він переважно сам. Покинутий. У чотирьох стінах.

Мама хлопчика Наталія Кошетар живе у селі Сокиричі Ківерцівського району. У телефонній розмові просить допомогти повернути сина.

Чекаємо жінку біля місцевого магазину, бо не можемо знайти її будинок. Приходить. Розповідає. Хвилюється. Плаче. У руках мне старенький кнопковий телефон без задньої кришки. Чомусь прийшла з пакетиком кави у руках.

«Не хочу, аби ви подумали, що зі мною щось не так. Я просто хочу повернути дітей», – каже.

По дорозі до її будинку розповідає про себе. Виросла у сім’ї, в якій не було нормальних стосунків. Сварки, алкоголь. Росла з братом. Діти завжди були самі по собі.

«Доця, привіт-папа» – це все, що я чула від мами. На базарі я з 6 років продавала молоко», – пригадує жінка.

Жити інакше Наталія так і не навчилася. Їй 31 рік, більш ніж 10 з яких вона вживала алкоголь. Уже 6 років жінка не п’є. Як розповіли у соціальній службі Ківерців, її навіть вчили, як прати одяг.

Будинок Наталії доволі великий. Кругом посаджений город. На подвір’ї – квіти. То  все – тітка. З племінницею вони ділять будинок навпіл. Жінка займає невелику частину будинку і допомагає грішми.

Наталія відчиняє замок і запрошує до середини. У будинку – три кімнати. Лише один стілець, поламані меблі. У кімнатці, яка слугує кухнею, – гора немитого посуду. Сьогодні жінка варила лише макарони. Каже, готує на один раз, аби не лишалося. Хоча холодильник у неї є – подарували благодійники.

Запевняє, у домі є все необхідне. Показує ліжка, відкриває шафи з дитячим одягом.

На плиті, де готує їжу, розкидані речі. У кутку самотньо лежить брудна дитяча іграшка. Кожен куточок тут нагадує, що тут жили діти. Бо Павлик у жінки не один: вона народила п’ятеро дітей від трьох різних чоловіків. Раніше була заміжня. Дмитрові – 12 років, Олі – 5, Богдані – 3, Максимові – 2.  Усіх дітей у неї вилучили через неналежні умови проживання: дві дитини живуть у дитячому будинку, ще двоє – в іншій родині.

Стоять два порожні візочки. На маленькому столику стоїть пляшечка з пипкою, дитяча суміш та іграшки. Ще кілька днів назад це все було потрібне Павликові.

Наталя дістає трохи прим’яте фото, на якому вона з усіма дітьми. На її очі накочуються сльози. Вкотре просить їй допомогти. Грішить на соціальну службу. Бо вважає, що дітей у неї забрали незаконно.

Жінка зі своєю проблемою була навіть у Києві. Каже, хоче просити допомоги у президента. Планує візит туди ще раз.

Питаю, чому у домі такий безлад. Обіцяє навести лад за два дні.

Хизується городом. Там справді росте капуста, буряк, кабачки, трохи картоплі, вродила цибуля. Жінка засолила кілька банок огірків на зиму. Але більшість закруток їй дає мама.

Із господарства – кури та гуси. Каже, витратила останні 900 гривень на гусей. У планах – купити корову. Бо дуже любить молоко. Та й дітям воно дуже необхідне.

Взимку Наталія опалює будинок дровами. Каже, ще потрібно полагодити грубку.

Рідна тітка Людмила Ніколайчук розповідає, що тих грошей, які племінниця отримувала на дітей, бракувало. Жаліється, що і допомоги, як такої, від держави немає.

«У неї немає посвідчення, що вона багатодітна мати, жодної субсидії. Тих 11 тисяч, які виплачували при народженні, виконавча служба якось не дозволила отримати. Окрім того, зараз на Наталі – величезний борг за аліменти, які їй призначили з моменту вилучення дітей», – розповідає жінка і підтверджує, що племінниця давно не вживає алкоголь.

Робота у Наталі сезонна, переважно – ягоди. Збирати чорниці ходила навіть з маленьким сином. Взимку жили переважно за дитячі гроші. Допомагав фінансово й один з батьків дитини.

«Нас п’ятеро, і ми любимо один одного за те, що ми є одне в одного. Це найголовніше. Це мета мого життя. Я не хотіла мати у житті якусь професію, я просто хотіла народити багато дітей. Тепер моя мрія повернути їх і спекти для них торт. Я хочу отримати останній шанс на те, аби цю мрію здійснити. У мене тепер є все. Тільки бракує моїх дітей. Я втомилася. Я хочу їх повернути. Бог дав їх мені. Це мої діти», – плаче жінка.

Як розповіла начальник служби у справах дітей Ківерцівської райдержадміністрації Наталія Скубій, такий шанс у жінки був. І не один. Проте Наталя жодного разу ним не скористалася.

Раніше жінку уже позбавляли батьківських прав на старшого сина. Проте, як і тепер, Наталя просила шанс повернути дітей. Навіть поїхала на заробітки, почала стежити за порядком у домі. Але тривало це не довго.

«Діти були то обпечені, то брудні, то хворі. Вона ніби й робила щось, але не робила в хаті найелементарнішого. Ми до неї їздили з ціллю профілактики. Але була підключена міська рада, громадська організація «Станція добра». Ми привозили меблі, продукти, мили дітей, прибирали, вчили її прати одяг. Але було, що вона просто викинула меблі на вулицю, вони намокли і зогнили. Проте ми все робили для того, аби діти були з нею. Всі ж у цьому були зацікавлені. Думали, що ми повернемо їй четверо дітей, вона народить ще одну. Буде контроль і все буде добре. Але з часом ми помітили, що Наталя почала якось дивно поводитися. Нам здається, що їй потрібна допомога лікаря», – розповідає Наталія Скубій.

Проте з допомогою лікаря-психіатра не все так просто. Адже жінка сама повинна звернутися по допомогу або це можуть зробити її родичі з її ж згоди.

Голова ГО «Станція добра» Альона Максименко знає Наталію уже багато років. Каже, що дійсно ніколи не помічали, що вона вживає алкоголь. Завжди підтримували жінку і, стверджує, що й підтримуватимуть її надалі.

«Вона не винна, що народилася у такій сім’ї. Тепер вважає, що це нормально. Але зараз йдеться про життя і безпеку дитини», – каже Альона Максименко.

Сама ж Наталія Кошетар стверджує, що готова пройти будь-яке обстеження і навести лад удома. Купить корову. Буде заробляти гроші і доглядатиме за дітьми.

Але поки це – лише слова. І жодного кроку у бік, який би наблизив її до дітей і дав реальний шанс бути для дітей мамою. Востаннє Наталя бачила їх минуло тижня. Але то могла бути остання зустріч. Незабаром суд, на якому її можуть лишити батьківських прав. А маленького Павлика, ймовірно, зі слів Наталії Скубій, прилаштують у прийомну сім’ю, де уже виховуються двоє рідних – братик і сестричка.

І поки мама топче стежки до президента і усіх можливих служб, її діти стають уже чужими: живуть в інших родинах і дитбудинку. Своїм уже життям. І хтозна, де їм буде насправді ліпше.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

• У ківерчанки відібрали одномісячну дитину
• «Усиновлювати хочуть красивих і здорових», – розповіли, як у Луцьку живуть діти-сироти
• "То всі наші діти", – у родині священника із Струмівки виховують прийомних дітей
• Підкинула записку з проханням називати батьками, або Як у Луцьку живе прийомна сім’я