Фотоательє Оксів у Луцьку: кузня портретів і родинні сварки (фото)

Приклад портрету з фотоательє Sztuka Зейлика Окса з колекції Віктора Літевчука

Майстерня фотографії братів Оксів у 1920-1930-х років мала повагу і велику популярність серед лучан. Ним пройшло все міжвоєнне покоління міста, а портрети цього ательє колекціонери цінують і в наш час.

Про це для "Хронік Любарта" пише Олександр Котис.

Вже на плані фрагменту вулиці Шосейної 1897 року неподалік П’ятницької гірки позначена ділянка міщанки Малі Окс. Чи був там якийсь будинок на той час, не відомо. Проте вже в 1906 році тут зводять двоповерховий будинок цегляного стилю. Вочевидь, будівництво пов’язане і зі зміною власника, позаяк згодом власником будинку вже фігурує Мойсей Окс. Його будови витягнулися вглиб кварталу так, що один фасад виходив на Шосейну (тобто Лесі Українки теперішню), а протилежний фасад – на П’ятницьку (згодом у радянський час це була вулиця Горького). Група будівель сформувала затишний внутрішній двір.

У 1920 році син Мойсея Зейлик Окс подав прохання до магістрату про дозвіл спорудити у цьому дворі фотопавільйон. Він планував відкрити фотоательє – прибуткова на той час справа, хоча й вимагала немалого первинного інвестування в обладнання. Зберігся план цього фотопавільйону, який мав бути невеличкою спорудою, прибудованою до стін вже наявних будинків. У документах павільйон називають то дерев’яним, то скляним. Магістрат швидко дав дозвіл.

Зейлик Окс назвав своє ательє Sztuka, що в перекладі з польської означає мистецтво.

Фотопавільйон у дворі будівель Моше Окса

Фотоательє стало працювати і кілька наступних років все начебто було тихо і мирно. Аж поки в 1925 році помер головний власник маєтку Мойше Окс, а на його спадок одразу стали претендувати аж 11 осіб – дружина і діти чоловіка. Частина дочок вже на той час повиходили заміж і мали інше прізвище. Половину маєтку родина продала майже одразу, а іншу стала ділити між собою. Файвелу Оксу, братові фотографа Зейлика, дісталося кілька кімнат у тій частині будинку над вулицею Траугутта (пізнішою Горького).

Почалися сварки. Головне через те, що Файвел Окс захотів прибудувати на довгому балконі-коридорі другого поверху веранду, що не сподобалося його сестрам і братам, які проживали в сусідніх кімнатах. Вони писали скарги до магістрату і пояснювали, що доки будинок не розділений між спадкоємцями, Файвел Окс не має права нічого добудовувати. До того ж, веранда загороджує світло іншим мешканцям. Техвідділ магістрату схилився на сторону скаржників і наказав протягом трьох днів прибрати веранду, позаяк вона була самовільна. А коли власник замовив в архітектора проект і звернувся за дозволом, магістрат відмовив.

Очевидно, Файвел образився і поскаржився на дії магістрату у Волинське воєводство. Там у діях міського управління не побачили порушень і підтвердили легітимність відмови, наголошуючи серед інших пунктів і на тому, що між фотографічним павільйоном і верандою немає необхідного розриву 8 метрів, а так заборонено.

Чергове судове засідання у справі розподілу маєтку Оксів між спадкоємцями відбулося у 1930 році. Останній документ, який стосується Оксів – це повідомлення від воєводства у грудні 1931 року, де йшлося про правильність відмови магістратом дозволу на веранду.

Веранда на коридорі-балконі другого поверху, через яку сварилися

Після цього у травні 1932 року маєток Оксів виставили на аукціон. Обставини цього невідомі. Можливо, таким був вирок суду, оскільки спадкоємці вже довгий час не могли поділити будинки. Найбільшу суму запропонував Юзеф Ковальський із Рівного – 10 тисяч злотих. Він і виграв аукціон. Після цього продав це все сусідам Оксів. Так, того ж року будинки набули Ривка Вейгер і Шейндля Литвар. Проте на той час будови перебували в малопридатному до вжитку стані і потребували ґрунтовного ремонту.

Нові власники у 1933-1935 роках зробили суттєвий ремонт: оновили дахову конструкцію, покрили дах новою бляхою, відремонтували стіни, вивели нові комини, переробили віконні отвори, частково замінили вікна і двері, поштукатурили будинок, влаштували водо-каналізаційну систему, провели електрику, поглибили фундамент на 1,6 метра. Фотопавільйон розібрали. Відремонтовані приміщення здавали в оренду під житло і магазини. Також в останні роки перед війною тут був аптечний склад.

Проєкт оновлення будівель виконав знаний луцький архітектор Казимир Школьницький

Фотопавільйон перестав функціонувати за цією адресою. І справді ательє Окса Sztuka переїхало в інший будинок на цій же вулиці – на Ягеллонську, 79. В наш час це Лесі Українки, 49.

Тут воно працювало до 1939 року, після цього відомостей про ательє знайти не вдалося.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

• Василь Маловиця – луцький архітектор найдовшого у світі будинку (фото)
• Вимушена поступка, або Чому на мапі Луцька немає вулиці Петлюри
• Вибори 1917-го року: хто балотувався у Луцьку міську думу
• Велетень у стилі класицизму: історія будівництва військового госпіталю на Красному (фото)