Поділитись:

Чому воскресіння Христа – не новина?

Неділя, 19 квітня 2020, 07:40

Під час великодньої служби у церкві часто лунають слова «Христос смертю смерть подолав…» і це сприймається як доказ вищості Ісуса Христа, його величної жертви, яка забрала попередні гріхи людей.

Проте людство знало чимало богів, які померли і воскресли, тому воскресіння Ісуса Христа для язичницького світу не було чимось новим. Можливо, саме тому у християнстві інші релігії не вбачали великої загрози, мовляв, нічого страшного, ще один культ.

Сьогоднішня оповідь не про зайців, кроликів та яйця, які не мають жодного стосунку до християнського Великодня, а про тих богів, які померли та воскресли, ще задовго до появи єврейського бога.

Розіп'яття Ісуса Христа><span class=Розіп'яття Ісуса Христа

Передовсім це скандинавський бог воїнів та безмежної мудрості Одін. Цей величний бог приніс себе в жертву самому собі (нічого не нагадує?), щоб отримати мудрість та знання рун, системи скандинавського письма та набору для ворожіння. Щоб картинка остаточно склалася Одін був розп'ятий, як і Ісус Христос, щоправда, не на хресті, а на світовому дереві-ясені Іггдрасіль. Одін навіть поставив рекорд божественної витривалості, він провисів не один день, а цілих дев'ять. До того, як і Ісус Христос, Одін за багато століть до воскресіння теж був простромлений списом, щоправда, не римського легіонера, а своїм власним.

Одін><span class=Одін

Греки теж знали богів, які помирали та воскресали. Передовсім йдеться про Діоніса, бога, який прийшов до греків з Малої Азії та так і остаточно не увійшов до олімпійської дванадцятки найважливіших богинь і богів. Зараз, коли ми згадуємо про Діоніса, то, передовсім, думаємо про захмелілого бога вина та веселощів. Проте первісно Діоніс бог рослинності, яка, як і він, помирає і воскресає щороку, бог родючості, вологи та виноробства.

З його наступником, Ісусом Христом, його теж чимало пов'язує. Приміром, один із міфів розповідає, що розлючена дружина верховного бога Зевса Гера, яка дуже не долюблювала усіх його дітей від інших богинь, принцес чи навіть смертних жінок, наслала на Діоніса титанів і вони розірвали його на шматки. Там, де пролилася його червона кров, виросли гранати. Запам'ятайте, цю деталь, вона нам ще знадобиться.

Рештки Діоніса навіть зварили в казані. Казан у міфах це чарівне місце, метафорично це жіноча матка, де зароджується життя. Тому невипадково, що останки Діоніса склали саме туди. Богиня Рея, матір Зевса склала ці частинки докупи та оживила Діоніса.

Діоніс><span class=Діоніс

Повернемося до гранатового дерева та теми рослинності. Гранати традиційно пов'язуються ще з жіночими богинями, наприклад, Іштар та Персефоною. Проте за кілька тисячоліть, християнство, яке полюбляє красти чужі символи, зробить плоди та квіти граната символом Діви Марії. А щодо вина та рослинності, то існує дуже язичницька на перший погляд ікона, яка називається Ісус виноградна лоза. З Ісусом Христом Діоніса пов'язує і те, що він, як і єврейський проповідник, багато подорожував.

Замикає нашу трійку божеств, які померли та воскресли задовго до Ісуса, Іштар аккадська богиня, яка спустилася у підземне царство, де її убила сестра-близнючка. Проте завдяки живій та мертвій воді (так, цей елемент потім з'являється у численних казках), вона воскресла і повернулася на землю. Саме це й спричинило зміну пір року, як і в міфі про грецьку богиню Персефону та її зішестя в Аїд.

Іштар><span class=Іштар

«Чому так?», запитає ви. Відповідь дуже проста і фактично лежить на поверхні. У своїй основі Ісус Христос мало чим відрізняється від інших богів. Древні люди вірили, що, аби щось відбувалося, необхідна жертва, найкраща жертва людська. А якщо собою пожертвує бог чи богиня, то це подія, яка дозволить колесі року крутитися, а сезонам змінювати один інший. Саме для цього і потрібна божественна жертва.

Відомий англійський дослідник фольклору Джеймс Фрейзер майже 100 років тому описав цю ідею у своїй книзі «Золота гілка». Йдеться про бога, який помирає та воскресає такий собі тренд серед божеств. У цьому списку, окрім перерахованих вище богів, Озіріс, Тімузі, Адоніс, Бальдр, Терепин, Серапіс, Мітра тощо. І в кожному з цих образів щось, що зближує його з Ісусом Христом.

Психоаналітик Карл Густав Юнг пояснював цей міф через зв'язок з матір'ю богинями Астрартою, Кібелою та Богородицею. Такий бог це величезне лібідо, сексуальне бажання. У момент смерті життя родючість і лібідо зникають, повертаючись в матір, з лона якої він повертається оновленою. Бог помирає, приносячи себе в жертву для матері, і повертається в її лоно, вступаючи таким чином з нею у священний шлюб. «Весілля Агнця, і жона Його себе приготувала», читаємо в одкровенні від святого Івана.

Тому, коли наступного разу почуєте слова про подолання смерті, просто знайте, що Христос не був першим.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів
28 квітня 2020
23 квітня 2020
22 квітня 2020
21 квітня 2020
20 квітня 2020
16:00
19 квітня 2020
08:30
18 квітня 2020