Чому не можна ігнорувати мігрень і як з нею боротися

Мігрень – це не просто “болить голова”. Це регулярний сильний біль, що пульсує з одного боку, посилюється в разі діяльності і триває від двох до 48 годин. Це також чутливість до світла і звуків, нудота, тимчасові порушення зору, а також періоди “продрому” (підступів нападу) та постдрому (наслідків нападу).

Мігрень – це дуже важке випробовування. Але можна навчитися із нею жити та зменшити частоту і силу нападів. Головна умова – завжди консультуватися та обирати правильне лікування разом з лікарем, – наголошує екскерівниця МОЗ України Уляна Супрун. 

Що варто знати про мігрень у дорослих:

Назва хвороби походить не від слова “мігрувати”, а від грецького “hemicrania”, тобто пів голови, що вказує на асиметричність болю. Мігрень вдвічі частіше спіткає жінок дітородного віку, ніж чоловіків. Мігрень також рідко, але буває в дітей, і часто залишається недіагностованою.  

Мігрень наразі вважають комплексним порушенням роботи нейронних мереж, що має сильне спадкове підґрунтя. Гени, які зумовлюють в схильність до мігрені, залучені у передачу збудження між нейронами (через нейромедіатор глутамат) та в розвиток синаптичної пластичності (коли нейрони гальмують передачу сигналу, коли треба, і підсилюють сигнал — теж коли треба). В результаті в людей із мігренями кора півкуль надто збудлива, і звуки, запахи чи світло можуть погіршувати стан під час нападу.

Крім коркових, мігрень зачіпає також підкіркові та стовбурові мозкові ділянки, і передається на трійчастий черепно-мозковий нерв. Він підходить до лицьових м’язів та артерій, що забезпечують кровопостачання мозку. Недоречна активація трійчастого нерва призводить до мігрені, а також появи так званої аури: плям перед очима, фото- та фонофобії.

Ліки, що ефективні в разі мігрені: триптани, похідні сажкових грибів (засніту, приміром, алкалоїд ерготамін) та антагоністи CGRP (рецептору пептиду, пов’язаного із геном кальцитоніну) втручаються в роботу трійчастого нерва. Для чого це знати? Щоби розуміти, наскільки ця хвороба складна, відмінна від просто головного болю, і які можуть бути мішені дії ліків.

Щоби відрізнити мігрень від головного болю і відповідно підібрати терапію, мають бути принаймні дві ознаки з чотирьох:

• Асиметрія болю.
• Пульсація.
• Сильний біль, що триває довго.
• Нездатність бодай щось робити і зростання болю від роботи чи подразників.

Мігрень може супроводжувати нудота, а також аура – спалахи, зигзаги чи плями перед очима, порушення зору та бажання уникати звуки та світло. Одна із проблем з мігренню, крім того, що це боляче, в тому, що з нею не завжди звертаються до лікаря, а лікарі не завжди її діагностують, а як і роблять це, то не дотримуються курсу лікування та не змінюють спосіб життя.

Як лікувати мігрень:

Якщо ви схильні до мігрені, почніть вести щоденник: скільки ви спали, чи не було спраги, що їли, для жінок — яка фаза циклу. Це, до речі, корисно і для налагодження способу життя загалом.

З мігренями слід звернутися до невролога, і бажано показати свій щоденник та перелік ліків, які ви п’єте наразі, і які вживали за своє життя для приборкання мігрені успішно чи ні. Важливо зібрати повний анамнез, адже часто мігрені є супровідними хворобами в разі депресії, фіброміалгії, ожиріння, або так званого drug overuse, коли люди надмірно споживають знеболювальні.

Мігрень, як і головний біль, не є причиною всіх пацієнтів відправляти на МРТ і лякати раком мозку. Лікар має оцінити ризики, і лише якщо вони перевищують 1 %, тоді відправляти на обстеження.

Крім цього, лікар має визначити, який ризик новоутворень чи травм мозку в пацієнта. Якщо він більший, ніж 1 %, то призначають томографію мозку.  Якщо стався напад, то першою ланкою є ібупрофен, ацетамінофен, триптани. Ліками другої ланки за призначенням лікаря, і якщо перша ланка не діє – ерготаміни, протинудотні засоби, опіати, або їхня комбінація. Потрібно мати також запобіжні засоби: бета-блокатори, трициклічні антидепресанти та антагоністи ангіотензін. У разі мігреней подекуди призначають стимуляцію блукаючого нерва.

Мірень можна лікувати по-різному: препарати мають побічні ефекти і вартість, і можуть не допомагати. Це не тому, що “погана медицина”, а тому що мігрень — це комплексна хвороба. Тож добирайте ліки для лікування запобігання разом із лікарем.

Продовжуйте вести щоденник після призначення терапії. Це допоможе збагнути, чи вона дієва. Якщо біль пропадає за 2-4 години, уже через 3-4 можна працювати, і так в понад половині випадків – терапія діє.

Крім цього, важливо стежити за способом життя. Це може зменшити частоту нападів:

• Лягайте і вставайте о тій самій порі навіть на вихідних. Спіть хоча б 7 годин.
• Боріться із безсонням. Тут допоможе консультація невролога, гігієна сну, холод і темрява в спальні, та когнітивно-поведінкова терапія, щоби знати, як діяти.
• Харчуйтеся повноцінно і бажано в один і той самий час. В раціоні має бути достатньо магнію (всі зел
• Поступово нормалізуйте вагу і будьте фізично активними.ені овочі) та вітамінів групи В (всі цільнозернові злаки).
• Пийте воду.

Лікування мігрені в дітей

Мігрень буває у дітей, при цьому діагностувати її важче, і виглядає вона по-різному. Мігрень в дітей, зазвичай, зумовлена спадковістю — хоча б в одного з батьків було те саме. Наразі відомо майже чотири десятки генів, що зумовлюють схильність до мігреней. 75% випадків головного болю в дітей — це мігрені.

Потерпає від них близько 10% дітей від 5 до 15 років. Після статевого дозрівання мігрені стають більш притаманними дівчатам, адже естрогени можуть бути тригерами нападу. Кожна четверта дитина, що страждала від болів, після 25 років не хворітиме. В менопаузі жінки також значною мірою звільняються від мігреней.

Мігрень в дітей може проявлятися як біль в животі, нудота, бажання сховатися у темній кімнаті, дратівливість чи плач без особливих на те причин. В дітей 5-10 років біль може бути двобічний (в дорослих не так) і супроводжуватися нудотою, діареєю, слабкістю, бажанням тиші і темряви, спрагою, набряком носу. Такий діагноз ставлять не за результатами томографії, а завдяки збору анамнезу.

Передусім, слід усунути можливі тригери мігрені:

• Харчові: кофеїн, штучні підсолоджувачі, тирамін (він є у витриманих сирах, копченій рибі, солоному м’ясі), нітрати і нітрити, глутамат натрію.
• Середовищні: запахи, гаджети, звуки.
• Ліки: циметидин, гістамін, естроген (гормональні контрацептиви), нітрогліцерин, тривалий прийом протизапальних нестероїдних препаратів, резерперіну, гідралазину та інших.
• Фізіологічні та фізичні тригери: стрес, тривожність, депресія, виснаження, хвороба, відсутній режим сну, нерегулярне харчування, гіпоглікемія (низький рівень глюкози крові), зневоднення. Школа, наприклад, досить ефективно сприяє появі всього цього.

Коли починається напад мігрені, дитина має лежати в тиші і темряві. Допомагають також холодні компреси на чоло. Але цього замало, і потрібне також медикаментозне лікування.

Наразі, помірно ефективними і достатньо безпечними ліками є ібупрофен та триптани.  Ефективними також є ацетамінофен та назальний спрей суматриптану. В будь-якому разі, ліки має прописати невролог. Головне, це вчасно збагнути схильність дитини до мігреней і знати, що робити.

Важливими елементом лікування дитячої мігрені є запевнення батьків і самої дитини, що все буде гаразд, моральна підтримка родини, де дитина змушена щодня пити ліки. Лікування мігрені у дітей потребує залучення всієї сім'ї, а також невролога, педіатрів, і сімейних лікарів та психологів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

• Як бути здоровим: поради Уляни Супрун
• Чи залежать мігрені і головний біль від погоди: пояснює МОЗ