Куріть на здоров'я. Але не на зупинках

Взагалі я не палю. Проте інколи доводиться це робити. Наприклад, на зупинках громадського транспорту. Пасивне куріння – це ж також куріння? Чи ні?

Особливо це дратує, коли стоїш на зупинці з дітьми. Хочеш, приміром, сховатися від дощу, снігу чи сонця. Але там стоїть чоловік, через сигарету якого уся зупинка в сірому димові. І от він, дорослий дядько, ловить кайф, а я з дітьми ловлю…дощ.

Звичайно, заховатися від тютюнового диму у місті неможливо. Але ж усьому має бути межа. А також такі чоловіки повинні розуміти, що все-таки роблять неправильно. Є батьки, які палять при дітях. Точніше сказати навіть – на своїх дітей. Не розуміють небезпеки чи їм байдуже? Ну те, що на чужих таким батькам байдуже, – то це точно.

Штраф за куріння в недозволених місцях встановлено від 1 до 10 тисяч гривень. І, знаєте, так інколи хочеться подзвонити в поліцію. Хоча, розумію, що поки та приїде, чоловік або докурить сигарету, або його уже тут просто не буде.

Буває, коли попросиш відійти (так, я це інколи роблю), чоловіки просять вибачення і таки відходять від зупинки. А дехто відповідає, що курить там, де йому хочеться.

Тому і мені дуже хочеться нагадати луцьким курцям, що згідно із законом, курити не можна у ресторанах, у приміщеннях закладів культури, закритих спортивних споруд, у ліфтах і таксофонах, в установах охорони здоров'я, у навчальних та освітньо-виховних закладах, на дитячих і спортивних майданчиках, стадіонах, у під'їздах житлових будинків, підземних переходах, у громадському транспорті та на зупинках громадського транспорту.

Закон про обмеження місць для куріння діє в Україні з жовтня 2010 року. І штрафи за його порушення ніхто не відміняв. І якщо хтось дуже впевнений, що карають за це дуже рідко, то я переконана, що колись таки комусь увірветься терпець.