Поділитись:

Vox Dei: чи захищені журналісти в Україні

Субота, 22 вересня 2018, 20:00

Георгій Гонгадзе – засновник і перший головний редактор "Української правди", викрадений і вбитий у вересні 2000 року. Ігор Александровголовний редактор, керівник і телеведучий місцевої телерадіокомпанії "ТОР" у Слов'янську Донецької області, побитий до смерті бейсбольними битами у 2001 році. Олесь Бузинавідомий за своєю книгою "Вурдалак Тарас Шевченко" і проросійськими поглядами, вбитий біля свого під′їзду у 2015 році. Павло Шеремет – працював на "Українській правді", телеканалі "ТВі" та "Радио Вести", помер від вибуху автомобіля у 2016 році.

Це одні із найгучніших вбивств журналістів в Україні, і в справі жодного із цих вбивст не поставили крапку. Хоча є і версії, й імена, й винуватці.

Журналістам погрожують, журналістів б′ють, не пускають в приміщення органів влади, відмовляють у наданні інформації, втручаються у їхнє приватне життя. Чи мають вони від усього цього належний захист і як працюється журналістам в Україні сьогодні, запитало ІА "Конкурент" у представників четвертої влади на Волині.

Святослав Лесюк, журналіст інтернет-видання "Волинь24":

"Не захищені. Тому що за вбивство журналістів в Україні за 27 років ще не покарали жодного замовника. А безкарність породжує атмосферу страху серед медійників, і лише окремі відчайдухи не опускають після цього руки. Захист честі, гідності й недоторканності журналістів, виписаний у законі "Про пресу", залишається красивою декларацією, та аж ніяк не гарантією того, що будь-який душитель преси буде реально покараний. На Волині триває протистояння двох фінансово-промислових груп. У нього, на жаль, втягнуті журналісти. Були вже й погрози і залякування їх. Але правоохоронці не поспішають їх розслідувати. Таке враження, що вони не стоять на боці закону, а чекають, чия візьме".

Юрій Горбач, заступник директора Центру журналістських розслідувань "Сила правди":

"На мій погляд, в Україні журналісти недостатньо захищені. Українське законодавство щодо захисту журналістів виписане краще, ніж воно реалізовується і виконується на практиці. Якщо говорити про фізичну безпеку, то від нападів, погроз і так далі в Україні не захищений ніхто. Практика показує, що стаття 171 ККУ (перешкоджання законній професійній діяльності журналістів) не працює. Хоча, на мою думку, виписана вона досить непогано, але застосовують її зазвичай лише у ситуаціях фізичного насильства до журналістів. Насправді ж до перешкоджання журналістській діяльності я зараховував би і багато інших речей, як-от перешкоджання в доступі до публічної інформації. Останній прецедент у справі Генпрокуратури щодо доступу до даних мобільного телефону журналістки Наталії Седлецької за 1,5 року зайвий раз підтверджує, що необов'язково на тебе мають напасти, пограбувати, побити, аби вкрасти якусь інформацію. Можна просто грамотно все отримати через суд. І це ніяк не сприяє розвитку журналістики в нашій країні".

Аріна Крапка (Ірина Мусій), журналістка Центру журналістських розслідувань "Сила правди":

"Звісно, що незахищені. Тому що система правоохоронних органів, яка повинна б цим займатися, не працює. Я не знаю жодного випадку серед моїх знайомих колег, яким погрожували і так далі, щоб цю справу довели до суду. Справи навпаки закривали. І ще важливе ставлення суспільства. Часто люди думають, якщо журналісту погрожують, б′ють, то сам винен, забуваючи, що цей журналіст може відстоювати справедливість і боротися за неї".

Мая Голуб, журналістка, регіональна представниця Інституту масової інформації у Волинській області:

"Журналіст може вільно збирати та поширювати інформацію, однак у роботі він має бути готовим до різних випадків. На жаль, перешкоджання у професійній діяльності трапляються.

У житті українських журналістів виникають ситуації, коли вони можуть відчувати себе незахищеними. Журналіст повинен знати, як діяти у непередбачуваних ситуаціях. Зокрема, знати українське законодавство, стежити за змінами. Також важливо співпрацювати із медіа-юристами, які можуть порадити, як діяти у тій чи іншій ситуації.

Перешкоджання під час виконання професійної діяльності, ненадання відповіді на запити, погрози, побиття, намагання зламати електронну пошту – це ще не весь список, з чим журналісти можуть стикатися під час виконання своїх професійних обов'язків. Коли відбувається перешкоджання роботи журналіста, він має все зафіксувати, якщо є така можливість.

Журналісти при виконанні своєї професійної діяльності мають бути захищені. Навіть Конституція України гарантує кожному громадянину вільне збирання, зберігання та поширення інформації. Українське законодавство добре прописане й має бути застосоване "без прогалин" на практиці. Кожне звернення журналіста щодо порушення його прав не має бути проігнороване правоохоронцями. Але, за моїми спостереженнями, неодноразово були випадки, коли повідомлення від журналістів про злочин розглядали відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Також є деколи проблеми із визначенням, хто такий журналіст. Не всі громадяни знають законодавство і можуть перешкоджати журналістам, не думаючи про наслідки.

Тому журналіст має бути готовим до різного. Деколи людям мені доводилося пояснювати, чому я маю право фотографувати на вулиці публічну акцію як журналістка.

Також журналіст має стежити за інформаційною безпекою. Торік до мене зверталося кілька журналістів, яким надходили на пошту фішингові листи. Якщо б хтось із них відкрив надісланий прикріплений файл, то особиста інформація журналіста була б під загрозою викрадення. Електронна пошта та сторінки в соцмережах журналістів мають бути захищені двофакторною верифікацією, повинен бути сильний пароль, що не повторюється, має бути антивірус в комп'ютері, у телефоні. Журналісту краще не залишати без нагляду і не позичати свої особисті речі навіть на кілька хвилин. Це стосується комп'ютера, телефону, диктофону. Добре, коли ноутбук та телефон має пароль.

Також журналісту треба дбати й про фізичну безпеку. Від нападів поки ніхто не застрахований. Якщо хтось надсилає журналісту погрози, то на це треба реагувати, звернувшись в поліцію. Також у деяких ситуаціях публічність та розголос захищає, допомагає вирішити певну проблему.

Торік стався підпал офісу "Четвертої влади" та викрадення серверів провайдера із сайтом. Завдяки підтримці читачів, колег, друзів та партнерів редакції вдалося майже повністю відновитися. Про це можете почитати на сайті. Також в роботі журналіста важливим є захист джерел інформації. Це особливо стосується тих, хто працює із журналістськими розслідуваннями.

Нещодавно Європейський суд з прав людини зобов'язав українську владу утриматися від доступу до будь-яких даних з телефону журналістки-розслідувачки Наталки Седлецької. Як повідомляє "Радіо Свобода", заборона на доступ до даних з телефону журналістки діє протягом місяця – до 18 жовтня 2018 року. Цей час дається захисту Наталки Седлецької для підготовлення та надіслання повної скарги до ЄСПЛ, яку суд розглядатиме "в пріоритетному порядку", йдеться в документі. ЄСПЛ має право застосувати тимчасові забезпечувальні заходи щодо держав, які підписали Європейську конвенцію з прав людини. Такі тимчасові заходи застосовуються лише у виняткових випадках, коли суд, розглянувши всю необхідну інформацію, дійшов висновку, що заявник матиме серйозний ризик незворотної шкоди в разі, якщо захід не буде застосовано".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів