Рік без Миколи Романюка: спогади про мера Луцька

3 лютого минає рік, як пішов з життя Луцький міський голова Микола Романюк. Керував Микола Ярославович містом 7 років. І за цей період йому вдалося зробити чимало.

Яким був Микола Романюк і чим запам′ятався – діляться спогадами у Facebook. Флешмоб #спогадпроРоманюка започаткував колишній заступник міського голови Тарас Яковлев. "Конкурент" зібрав усі згадки докупи.

Тарас Яковлев, колишній заступник міського голови:

"Насправді історій було безліч, але нещодавно випадково набрів на одне з фото, де ми вчергове вивчаємо і змінюємо проект реконструкції зоопарку. Це був перший інфраструктурний транскордонний проект. Практично щодня долалися нові труднощі. Клопоту додавала і ситуація з постійною зміною курсу гривні відносно євро. Оскільки бюджет проекту був прив'язаний до європейської валюти, це суттєво впливало на об'єм робіт. За грантовою угодою зоопарк мав відкритися у жовтні 2015 року, і була серйозна загроза зриву цих термінів. І практично на кожній нараді Микола Ярославович мені повторював, що якщо не встигнете – посаджу тебе в клітку замість ведмедя.Ближче до часу клітку таки мали".

Людмила Денисенко, директор КП "Луцький зоопарк"

"Теж пам'ятаю його слова, як і віру в реалізацію проекту щодо зоопарку. Наради, вольєри, доріжки, каналізація, переселення левів та ведмедів та ,зрештою, і все будівництво при працюючому зоопарку. Будівельники до 22-23години...Та таке очікуване відкриття у жовтні 2015! Результат перевершив всі сподівання –підприємство, яке занепадало, відтепер має свою історію розвитку і після реконструкції. Усім колективом пам'ятаємо Миколу Ярославовича...та його підтримку та віру у реалізацію проекту".

Наталія Гуркіна, луцька активістка:

"Миколу Ярославовича люди часто згадують добрими словами. Завдяки йому питання "Стріли" (спортивний клуб) зрушило з мертвого місця. Це "День Гарбуза" 2015 року. Світла пам'ять..."

Микола Яручик, депутат Луцької міської ради:

"Був порядним, простим, відповідальним... Його любили люди. Господар слова та господар в місті з економічним та діловим підходом до справ! Вічна пам'ять..."

Софія Ройко, радник міського голови з питань молодіжної політики на волонтерських засадах:

"Моя перша посвята у студенти, Микола Ярославович урочисто привітав усіх першокурсників. По закінченню свята привітав особисто, як завжди, отримала від нього масу мотивації, відчула шалену підтримку та його завжди доречні жарти. Він був справжнім важелем для молоді та для мене особисто. Батьком, який завжди давав доречні настанови, допомагав у виборі правильного шляху та щиро бажав, щоб наша молодь була активною та цілеспрямованою. Він пишався тими, хто працює над прославлянням рідного нам міста. Лідер, мотиватор та підтримка. Людина, про яку спогади лише позитивні. Сподіваюся, що на заміну такій справді великій Людині керувати містом прийде теж гідний кандидат, який любитиме Луцьк та працюватиме над його розвитком так, як це робив Микола Ярославович. Вічна пам'ять".

Богдан Гончарук, був помічником Миколи Романюка:

"Хочу поділитися з вами згадкою про два випадки, які сталися в березні 2015 року під час нашої офіційної поїздки до Волновахи. Селище Покровське Дніпропетровської області, КПП ЗСУ, в'їзд в зону АТО. Пройшовши контроль документів та транспортних засобів, Микола Ярославович сказав зібрати хлопцям "гостинці". Зібрали звичайні побутові речі: чай, консерви, печиво, цукерки, цигарки тощо. З цими пакунками він відправився до хлопців в КУНГ. Зайшовши в битовку, я став свідком такого діалогу (нецензурні вислови я свідомо прибираю):

– Дякуємо, але не треба. Краще завезіть ці речі на "передок", – казали військовослужбовці.
– Беріть, тож ви тут не на курорті. Гостинців нам вистачить для всіх!
– Якщо так, то дякуємо. А кому ми хоч дякуємо?
– Ми делегація з Луцька. Їдемо до 72-ї, там багато наших хлопців. А я міський голова…
– Добре тому Луцьку, що такий голова! А наш ніколи і не дзвонив, і не цікавився…

Друга історія трапилася поблизу селища Благодатне, де освячувався хрест на місці загибелі бійців 51-ї бригади. Безпеку заходу забезпечували бійці тієї ж 72-ї бригади. Після заходів Микола Ярославович підійшов до хлопців поспілкуватися. Виявилося, що одним з них був житель Луцька Степан Б. Того дня у нього народилася донька. Микола Ярославович відразу набрав головного лікаря пологового будинку і дав ще одну можливість молодому татусю поспілкуватися з дружиною. Через добу Степан повернувся до Луцька у десятиденну відпустку разом з нашою делегацією. Микола Ярославович через керівника Волноваської військово-цивільної адміністрації Валерія Лубінця та керівника місцевого військового комісаріату зміг вирішити для військовослужбовця цю відпустку, щоб він зустрів дружину та донечку з пологового будинку. Вислів "людяний і відповідальний" був не тільки гаслом для бігбордів і виборів, а й життєвим принципом для Миколи Ярославовича"

Роман Романюк, директор Волинського обласного центру зайнятості:

"Людяний, щирий, відкритий до кожного, Микола Ярославович вмів не лише давати слово, але й на 100 % його дотримуватися, він вмів знаходити компроміс із людьми різних політичних та життєвих переконань. Це був управлінець із колосальним досвідом та працелюбністю. Микола Ярославович користувався величезною повагою та авторитетом серед лучан. Жодного разу не дозволив собі підвищити голос чи криком вирішувати питання, як це практикує певна категорія керівників. Завжди лише слово – діло, сказав – зробив.