Поділитись:

Виживали на кабачках: як подружжя з окупованих Олешків оговтується на Волині (відео)

Вівторок, 17 листопада 2026, 20:13
Виживали на кабачках: як подружжя з окупованих Олешків оговтується на Волині (відео)

Подружжя Лілія та Андрій Батраки, які понад три роки прожили в окупації в Олешках на Херсонщині, цієї осені вирвалися на підконтрольну Україні територію і нині обживаються у Нововолинську. За плечима переселенців – затоплення власного дому після підриву Каховської ГЕС, життя без ліків та харчів, виживання завдяки городнім кабачкам і складний шлях евакуації через територію Росії та Білорусі.

Свою історію подружжя розповіло журналістам Суспільного.

Виїхати з окупації Лілії та Андрію вдалося 31 жовтня під час гуманітарної місії. Евакуація стала для них справжнім випробуванням: спершу людей автобусами вивезли до російської Анапи, звідти понад чотири години везли військовим вантажним літаком до білоруського Гомеля, і лише на кордоні через Чернігівщину їх зустріли українські автобуси. Після десяти днів обстежень та реабілітації у Київській обласній лікарні родині запропонували оселитися на Волині – так вони опинилися у Нововолинську.

Згадуючи життя в рідних Олешках, подружжя каже, що до повномасштабного вторгнення це було затишне й квітуче містечко. Усе змінилося в перші ж дні, коли через міст пішли колони ворожої техніки. Наймасштабнішою трагедією став підрив Каховської ГЕС: вода залила їхній будинок майже під саму стелю.

Коли вода спала, родина повернулася та намагалася відновити оселю: виносили мул, прибирали наслідки затоплення, сподіваючись, що будинок ще вдасться врятувати. Проте згодом ситуація стала ще небезпечнішою.

«Будинок був хороший, кухня добра, гараж. Усе там було. А зараз нічого немає», – розповів Андрій Батрак.

Виживали на кабачках: як подружжя з окупованих Олешків оговтується на Волині (відео)

Окупанти не допомагали місцевим рятуватися з води, ба більше – насміхалися з цивільних, які вивозили стареньких на човнах.

«Ми їдемо рятувати людей, а вони насміхаються. Страшно було туди їхати: їдеш, а вони з автоматами: "Куди? Документи?" Хвіртки в кожному дворі були відчинені, щоб окупанти могли швидко ховатися від дронів», – пригадує Андрій Батрак.

У 2026 році ситуація в Олешках стала критичною. Підвозу продуктів майже не було, а в лікарні залишилося лише два хірурги. Швидка допомога на виклики не виїжджала через загрозу обстрілів, тож хворих до медзакладу везли звичайними садовими тачками. Через постійні атаки загиблих часто не було можливості поховати на кладовищі – людей ховали просто на городах.

Місцеві мешканці виживали завдяки городам і стихійному обміну біля лікарні. Справжнім порятунком для родини стали звичайні кабачки, які смажили щодня, адже, за словами подружжя, деякі сусіди від голоду змушені були їсти навіть траву. Пересуватися містом можна було лише зранку до 10–11 години, поки в небі не починали активно кружляти безпілотники. Андрій пригадує, як одного разу дрон завис прямо над ним – чоловік просто перехрестився, поклав руку на серце і завмер, після чого апарат полетів геть.

У Нововолинську переселенці досі звикають до тиші, світла й того, що над головою нічого не вибухає та не літає. А найбільше подружжя розчулила щирість місцевих жителів.

«Ми пішли в центр на базарчик. Стоїть жінка, продає сир і молоко. Я підійшла, питаю: "По чому сир?" А вона стоїть, дивиться на нас і каже: "Я вам даром дам". Я кажу: "Ні, навіщо мені даром, я просто питаю ціну". А вона: "Ні, я вам дам даром. І ще й пляшку молока дам". Ви знаєте, це до сліз було зворушливо. Прям розплакалися. Боже, які люди привітні», — ділиться Лілія.

Попри спокій та турботу на Волині, обоє зізнаються: серце все одно тягне додому, в Олешки – хоча й не знають, чи залишилося там хоч щось від їхнього рідного міста.

Виживали на кабачках: як подружжя з окупованих Олешків оговтується на Волині (відео)

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів