Поділитись:

Зустрів вторгнення на Запорізькому напрямку, а тепер воює у волинській «Сталевій Сотці»: історія командира «Крука» (фото)

Субота, 12 вересня 2026, 11:20
Зустрів вторгнення на Запорізькому напрямку, а тепер воює у волинській «Сталевій Сотці»: історія командира «Крука» (фото)

Василь на псевдо «Крук» – командир механізованого взводу у 2 механізованому батальйоні волинської 100 ОМБр. До підрозділу він приєднався у жовтні 2025 року.

Про зпхисника розповідають на фейсбук-сторінці 100 ОМБр Сухопутних військ ЗСУ.

Василь родом з Івано-Франківщини. Йому 32 роки. За плечима – роки служби, бойовий досвід і сотні ситуацій, у яких рішення потрібно приймати швидко.

Під час строкової служби у лавах Національної гвардії України (з 2013 по 2015) чоловік отримав псевдо «Крук».

Зустрів вторгнення на Запорізькому напрямку, а тепер воює у волинській «Сталевій Сотці»: історія командира «Крука» (фото) 

У вересні 2021, після завершення навчання, Василь вирішив підписати контракт із Збройними cилами України. Першим його підрозділом стала 128 окрема гірсько-штурмова бригада.

Повномасштабне російське вторгнення він зустрів на Запорізькому напрямку. Відтоді – фронт, бойові завдання, люди поруч і постійне навчання.

Сьогодні Василь – молодший лейтенант, командир механізованого взводу у 2 механізованому батальйоні 100 окремої механізованої бригади. До підрозділу він приєднався у жовтні 2025 року.

«Найважливіше – це люди. Якщо твій підрозділ злагоджений, якщо хлопці довіряють один одному і командиру – тоді можна виконувати завдання», – переконаний боєць.

Василь виходить на позиції разом зі своїми військовослужбовцями. Каже, що власний досвід потрібно не просто зберігати, а передавати тим, хто поруч.

«На війні немає дрібниць. Твої вміння та навички у потрібний момент можуть врятувати чиєсь життя», – стверджує «Крук».

Зустрів вторгнення на Запорізькому напрямку, а тепер воює у волинській «Сталевій Сотці»: історія командира «Крука» (фото) 

Але поза військовою формою, званням і позивним «Крук» – звичайна людина, у якої є родина. Найбільше його чекають мама та дружина.

Війна навчила його цінувати прості речі. Розмову з близькими. Тишу. Звичайний день без обстрілів. Можливість просто бути вдома.

І саме про дім Василь думає, коли говорить про майбутнє після війни.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів