Ведмідь написав, олень відповів: у лісах Полісся знайшли незвичайний чат на дереві (фото)
У лісах Полісся дерева можуть бути не просто частиною пейзажу, а справжніми «дошками оголошень» для диких тварин. На одному стовбурі можна знайти сліди одразу кількох мешканців лісу – від великого хижака до копитних.
Цікаве явище зафіксували у Чорнобильському заповіднику. Біля ялини на околицях села Луб’янка свої мітки залишають ведмеді, олені, дикі кабани, а подекуди — навіть бики зі здичавілого стада.
На перший погляд здається дивним: навіщо тваринам залишати сліди саме на дереві? Насправді для мешканців дикої природи це своєрідна соціальна мережа, де замість повідомлень – запахи, подряпини, потертості та погризи.
Ведмідь залишає не просто подряпини
Найпомітніші сліди належать ведмедю.
Великий хижак може дряпати кору кігтями, кусати стовбур, тертися об нього спиною, шиєю та головою. Коли ведмідь підіймається на задні лапи, його сліди можуть залишатися досить високо на дереві.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У лісах Полісся достигає цілющий скарб природи – чорні ягоди з терпким смаком (фото)
І це не просто розвага.
Разом із подряпаною корою тварина залишає на стовбурі власний запах. Для інших ведмедів така мітка може бути своєрідним повідомленням: хтось побував тут, залишив свій запах і заявив про свою присутність.
Такі сліди можуть допомагати тваринам комунікувати, зокрема під час пошуку партнерів та визначення присутності інших особин.
У Чорнобильському заповіднику камери спостереження навіть фіксували, як ведмідь активно маркує просмолений дерев’яний стовп.
А потім приходить олень
Та найцікавіше починається тоді, коли на тому самому дереві залишає свої сліди олень.
У самців благородного оленя маркування дерев особливо активне наприкінці літа та восени – у період гону.
Самець треться рогами об стовбур. Так він позбавляється залишків оксамиту, який покриває молоді роги, а водночас залишає на дереві характерні сліди.
Для оленя це теж своєрідна демонстрація: «Я тут. Я сильний. Це моя територія».
Зазвичай самці віддають перевагу тоншим деревам, які зручніше обробляти рогами. Але у Чорнобильському заповіднику зафіксували цікаву особливість — сліди оленів можна побачити навіть на старих ялинах, де вже залишали свої мітки інші тварини.
І тут виникає особливо цікаве питання: чи звертають олені увагу на запах ведмедя?
У дикій природі тварини постійно отримують інформацію про присутність інших мешканців саме через запахи та сліди. Але це не означає, що олень обов’язково «не помічає» ведмедя або свідомо ігнорує небезпеку. У період гону поведінка самців може ставати значно активнішою та ризикованішою.
Гормони змінюють правила.
Кабан залишає повідомлення нижче
У цього лісового «чату» є й інший учасник – дикий кабан.
Його мітки зазвичай розташовані значно нижче. Кабани труться об дерева, залишаючи на корі свої сліди, а особливо часто такі дерева можна побачити поблизу місць, де тварини приймають грязьові ванни.
Тому якщо ведмідь може залишити сліди високо на стовбурі, а олень – характерні пошкодження від рогів, то кабан фактично «пише» своє повідомлення в нижній частині дерева.
А іноді до цієї розмови приєднується ще один мешканець Полісся – лось. На корі можна помітити його погризи.
Одне дерево – цілий журнал лісового життя
Для людини дерево – це просто дерево.
Для дикої тварини воно може бути джерелом інформації.
Хтось залишив запах. Хтось подряпав кору. Хтось потерся рогами. Хтось погриз стовбур. Усе це разом формує своєрідний «профіль» місця, який можуть зчитувати інші тварини.
Саме тому уважний спостерігач у лісі може побачити набагато більше, ніж здається на перший погляд. Тварин може не бути поруч, але їхня присутність буквально залишається на корі.
І виходить справжня поліська соціальна мережа: ведмідь залишив повідомлення, олень відповів, кабан додав свій коментар, а лось поставив власний «лайк».
Тільки тут немає смартфонів, сповіщень і месенджерів. Є лише дерево — і тисячолітня мова дикої природи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.