У лісах Полісся зростає загроза: дві рослини-загарбники перетворюють природу на зелені пустелі (фото)

Четвер, 03 вересня 2026, 10:48

У поліських лісах та на відкритих територіях поруч із ними набирає сили небезпечний процес. Рослини, які ще недавно здавалися звичайною частиною місцевого пейзажу, здатні поступово витісняти інше різнотрав’я, змінювати структуру екосистем і навіть збільшувати пожежну небезпеку.

Йдеться про золотушник канадський (Solidago canadensis) та куничник наземний (Calamagrostis epigejos). Перший є чужорідним видом, другий – місцевим злаком, однак обидва за сприятливих умов можуть стрімко розростатися і ставати домінантами.

Особливо тривожна ситуація нині спостерігається на території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, де у 2026 році зафіксували масове поширення золотушника канадського.

Рослини, які можуть залишити після себе «зелену пустелю»

На перший погляд зарості золотушника чи куничника виглядають як звичайна густа зелена рослинність. Проте проблема саме в тому, що за великою кількістю рослинної маси може ховатися значно бідніша екосистема.

Щільні зарості займають простір, перекривають доступ до світла та перешкоджають розвитку інших видів трав. Поступово лучне різнотрав’я і м’які кормові злаки відходять на другий план.

Так може виникати своєрідна «зелена пустеля» – територія, яка зовні залишається густо зарослою, але стає значно біднішою за видовим складом і менш цінною як кормове угіддя.

Для диких копитних це особливо важливо.

 

 

Золотушник тварини практично не поїдають. Куничник навесні ще може використовуватися як корм, однак у міру дозрівання швидко грубішає. Влітку та восени його жорстке листя стає малопридатним для нормального перетравлення.

У результаті парадоксальна ситуація: трави навколо може бути багато, а якісної їжі для тварин – дедалі менше.

Золотушник наступає там, де ґрунт уже порушений

Золотушник канадський особливо добре почувається на відкритих територіях – колишніх полях, перелогах, пасовищах, сіножатях, згарищах, уздовж ліній електропередач та на інших порушених ділянках.

У Чорнобильському заповіднику таких територій чимало.

Після евакуації людей величезні площі сільськогосподарських земель залишилися без традиційного використання. Десь почалося природне заліснення, а десь відкриті простори продовжили змінюватися під впливом пожеж та діяльності великих травоїдних.

А кожна нова порушена ділянка може стати можливістю для швидкого заселення світлолюбних рослин.

Особливо небезпечними у цьому сенсі є згарища.

Після масштабних пожеж утворюються великі відкриті території, де рослинний покрив фактично починає відновлюватися з нуля. Саме тут золотушник може отримувати простір для стрімкого поширення.

Війна створює нові «дороги» для рослин

 

Ще один фактор, який не можна ігнорувати, – війна.

Рух важкої техніки, транспорт, інженерні роботи, облаштування оборонних позицій і фортифікацій порушують ґрунтовий покрив. Там, де раніше була суцільна рослинність, з’являються нові відкриті ділянки.

А для рослин-загарбників це фактично нові території для освоєння.

Крім того, транспорт та переміщення ґрунту можуть сприяти поширенню насіння на нові ділянки.

Тобто створюється своєрідний ланцюг: порушення ґрунту – поява відкритої території – заселення агресивними видами – формування щільних заростей.

Найгірше – рослини можуть підсилювати пожежну небезпеку

Є ще одна причина, чому ця історія може стати проблемою не лише для ботаніків.

І золотушник, і куничник формують значну кількість рослинної маси. Восени вона відмирає, висихає та накопичується на поверхні ґрунту.

Так з’являється додаткове паливо для вогню.

Водночас щільний шар сухої рослинності заважає проростанню м’яких лучних трав. Менше якісного корму — менше поїдання рослинності тваринами. Менше поїдання — більше сухої маси залишається на землі.

І тут може запуститися небезпечне «замкнене коло»:

більше куничника та золотушника → менше якісного корму → менше поїдання → більше сухої трави → більше потенційного пального → вища пожежна небезпека.

А пожежа, своєю чергою, знову створює відкриті ділянки, які можуть стати сприятливими для подальшого поширення цих рослин.

Фактично екосистема ризикує потрапити у своєрідний рослинний «ефект доміно».

Поліські ліси можуть змінюватися непомітно

Найпідступніше те, що така трансформація не обов’язково відбувається за один сезон.

 

Спочатку на відкритій ділянці з’являється невеликий осередок. Потім рослини займають дедалі більшу площу. Згодом щільні зарості витісняють частину інших видів.

Змінюється склад травостою, умови для мохів та комах, кормова база для тварин. А разом із цим поступово змінюється сама екосистема.

Саме тому фахівці наголошують на необхідності картування та регулярного моніторингу.

Поки що достеменно невідомо, наскільки масштабним є поширення золотушника у важкодоступних районах Чорнобильського заповідника. Також необхідно встановити, чи присутній там інший схожий вид — золотушник пізній, або гігантський (Solidago gigantea).

Чи можна зупинити «зелену навалу»?

Повністю зупинити природну експансію цих рослин, ймовірно, буде складно. Проте впливати на процес можна.

Серед можливих заходів — локальне сінокосіння, відновлення лучної рослинності, контрольований випас, механічне руйнування щільних заростей та відновлення природного зволоження територій.

Велику роль можуть відігравати й дикі травоїдні. Вони не лише поїдають рослинність, а й витоптують її, руйнують щільний покрив та створюють невеликі ділянки, де можуть знову з’являтися інші трави.

Перспективним також вважають відновлення природного гідрологічного режиму. Надмірно вологі території менш сприятливі для домінування золотушника та куничника. Тому повернення заболочення, зокрема завдяки бобровим греблям, потенційно може скорочувати площу придатних для них оселищ.

Але перш ніж щось змінювати, потрібно зрозуміти масштаб проблеми.

Чому ця історія важлива для всього Полісся

Чорнобильський заповідник — це величезна лабораторія, де природа десятиліттями розвивається майже без традиційного людського господарювання.

Саме тому те, що відбувається там із відкритими екосистемами, може бути важливим сигналом і для інших територій Полісся.

Золотушник і куничник не виглядають небезпечними. Вони не мають ні колючих шипів, ні отруйних плодів, ні хижої поведінки. Навпаки – це просто рослини.

Але небезпека може бути саме у їхній кількості.

Коли одна рослина займає дедалі більше простору, витісняючи десятки інших видів, змінюється не просто вигляд луки чи узлісся — поступово змінюється вся екосистема.

І поки Полісся залишається зеленим, важливо вчасно помітити, чи не перетворюється це зелене море на «зелену пустелю».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: