Попелюшка з Волині: як лучанка стала першою іноземною принцесою Таїланду

Середа, 26 серпня 2026, 22:40

Доля волинянки Катерини Десницької нагадує справжню казку про Попелюшку, але з реальним, сповненим драматичних поворотів та сліз фіналом. Дівчина, яка народилася у 1886 році у заможній родині у Луцьку, пройшла шлях від фронтової медсестри до повноправної принцеси Сіаму (сучасного Таїланду), чиє ім'я назавжди закарбувалося в історії королівства.

Незвичайну історію життя Катерини Десницької розповіли на Youtube–каналі «Файно».

Медсестра на імператорському балі

Батько Катерини, Іван Степанович Десницький, був поважним і впливовим членом Луцького окружного суду. Родина була великою та дружньою: для обидвох батьків це був другий шлюб, тож вони виховували чотирьох дітей матері, шестеро батькових та спільних, серед яких і була мала Катя. Однак, коли дівчинці виповнилося лише два роки, батько помер. Втративши статки, мати продала майно й переїхала з дітьми до Києва, де Катерина закінчила престижну Фундуклеївську жіночу гімназію, а згодом – курси медсестер.

У 1903 році дівчина залишилася круглою сиротою, а вже наступного року свідомо пішла на фронт російсько-японської війни. За надзвичайну мужність і сміливість під підстрілами 19-річна українка отримала Георгіївський хрест – на той момент цією відзнакою володіли лише чотири жінки в усій російській імперії.

Повернувшись із війни кавалеркою ордена, Катерина отримала запрошення на високі світські заходи. На одному з імператорських балів у Петербурзі (за іншою версією – у салоні мадам Храповицької) її побачив 22-річний принц Чакрабон Пуванат – син короля Сіаму Рами V, який тоді навчався у військовій академії.

Струнка постать, блакитні очі та пишне волосся українки повністю полонили принца. Під час перших зустрічей він навіть здивовано запитав: «Якщо ви така красуня, чому у вас досі немає власного слона?».

Наступного дня після балу Чакрабон приїхав до Десницької й подарував розкішну сумочку від Карла Фаберже, оздоблену емаллю та її ініціалами. Проте гонорова волинянка не поспішала кидатися в обійми заморському кавалеру: на листи відповідала через раз і тривалий час тримала дистанцію, адже спочатку мала іншого залицяльника. Принц приїжджав на імператорській кареті, дарував коштовності та палко божився у листах:

«Мені ніхто не потрібен, крім тебе. Якби ти була зі мною, все було б чудово і ніщо не могло б затьмарити мого щастя».

Зрештою Катерина відкрила серце й ласкаво назвала коханого «Лек» (по-тайськи – маленький).

Зміна віри, таємне вінчання та втрата престолу

Батьки принца були категорично проти його стосунків із чужинкою та «простолюдинкою». До того ж перепоною стала релігія: Катерина була православною, а Чакрабон – буддистом. Заради коханої принц пішов проти волі монаршої родини, прийняв християнство та у 1906 році таємно обвінчався з волинянкою у церкві Святої Трійці в Стамбулі.

Дізнавшись про це, король Сіаму лютував. За неузгоджений шлюб Чакрабона та його майбутніх нащадків викреслили із заповіту, позбавивши права на трон. У королівстві навіть видали наказ про арешт тілоохоронця принца, який «не догледів» підопічного в Європі – через загрозу страти той так і не повернувся додому.

Тривалий час принц вів переговори з батьком, перш ніж той дозволив приїхати з дружиною. Молодятам залишили лише палац Парускаван у Бангкоку. Дівчина, яка звикла до тісних квартир із 12 братами та сестрами, оцінила красу палацу, проте при дворі її зустріли холодно. Родичі ігнорували її присутність, а за спиною називали презирливим словом «фаранг» (чужинка).

Катерині дали місцеве ім'я Набхітсі Нулок. Завдяки своїй добрій вдачі, вихованості та щирості вона поступово здобувала прихильність оточення. Крига скресла, коли свекруха дізналася про її вагітність. Королева почала надсилати коштовності, завітала в гості й, довго роздивляючись світлину невістки, мовила: «Яка ж у неї гарна усмішка». Катерина ж у відповідь дарувала королеві троянди зі свого саду та впроваджувала в палаці українські елементи в одязі та інтер'єрі.

28 березня 1908 року народився принц Чула, якого в родині ласкаво кликали «мишеням». А після смерті короля трон посів старший брат Чакрабона. Він офіційно визнав шлюб, призначив брата начальником Генерального штабу, а Катерині надав найвищий титул повноправної принцеси Сіаму. Пара багато подорожувала світом і в 1911 році офіційно відвідала Київ та Здолбунів.

Зрада принца і розлучення

Щасливе сімейне життя тривало 12 років. У 1918 році 35-річний Чакрабон закохався у свою 15-річну племінницю, спадкову принцесу Чавалід, і заявив про намір одружитися з нею. Хоча багатоженство було звичним для Сіаму, українська кров Десницької заграла – бути «другою дружиною» вона категорично відмовилася.

У розпачі вона писала чоловікові:

«Як не прагну, не збагну твоїх почуттів. Як це може бути, що в тебе однакові почуття до принцеси і до мене? Лек, ти так мучиш мене...».

Катерина подала на розлучення, відмовилася від статусу та великого утримання, обравши лише скромні аліменти та свободу. Найбільшим ударом стало те, що за тайськими законами їй не віддали сина.

Життя після палацу та спадщина

У 1919 році Катерина виїхала до брата в Шанхай, де працювала в Червоному Хресті, а згодом придбала будинок, горішній поверх якого здавала в оренду. Тим часом Чакрабон так і не зміг офіційно одружитися з племінницею через близьку спорідненість та спротив суспільства, яке пам'ятало й любило Катерину. Чоловік прожив у цивільному шлюбі лише два роки й у 1920-му раптово помер від запалення легень у віці 37 років.

Катерина приїхала на похорон колишнього чоловіка. З'ясувалося, що Чакрабон залишив усе майно коханці та синові, але король втрутився і переписав заповіт, додавши туди й першу дружину-українку.

Один із шанхайських орендарів Катерини – американський електрик Гаррі – став її другим чоловіком. Разом вони перебралися до США, однак родинне щастя склалося ненадовго: невдовзі пара розлучилася, і Катерина переїхала до Франції.

Вона тривалий час листувалася із сином, хоча той, вихований при дворі, не одразу вибачив матері від'їзд. Жінка писала йому:

«Я залишила Сіам з усмішкою, хоча серце моє розривалося від болю. Твій батько помер для мене того дня, коли я виїхала з нашого палацу».

Син Чула закінчив Кембридж, став відомим автором історичних праць і завжди пишався своїм українським корінням. А його донька Наріса пізніше написала знамениту біографічну книжку «Катя і принц Сіаму».

Катерина Десницька прожила 74 роки й померла від серцевого нападу у Парижі в 1960 році, залишивши по собі історію про велике кохання, виняткову гідність та сміливість, яка підкорила східне королівство.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: