Через дірявий шлюз на Волині Україна втрачає воду, що полегшує пересування ворожої техніки поблизу кордону

Середа, 19 серпня 2026, 16:06

Через недосконалі шлюзи на водозаборі у селі на Волині вода з річки Прип'ять масово йде на територію Білорусі. Це не лише знищує унікальні водно-болотні угіддя та екосистему регіону, а й напряму підриває обороноздатність України, створюючи сприятливі умови для пересування техніки агресора поблизу кордону та живлячи білоруську економіку.

Про це йдеться на фейсбук-сторінці національного природного парку «Прип’ять-Стохід».

Україна продовжує скидати воду через штучний канал на територію Республіки Білорусь, підриваючи власну обороноздатність, втрачаючи біорізноманіття та воду, якої вже бракує, та підтримуючи економіку Білорусі.

Куди пливе українська вода: як працює «дірявий» шлюз на Волині

На п'ятий рік повномасштабного вторгнення росії в Україну шлюз Вижівського водозабору у селі Почапи на Волині продовжує скидати воду з річки Прип’ять штучним каналом на територію Білорусі, яка чітко показала, що є ворожою країною. Це відбувається у період посухи, коли вода не є у надлишку, а навпаки – українська частина річки Прип’ять та прилеглі території страждають від пересихання.

На території Білорусі вода з української Прип’яті дає змогу працювати каскаду міні-ГЕС, живить водою та забезпечує судноплавство на Дніпро-Бузькому каналі.

Як розповів директор НПП «Прип’ять-Стохід» Олександр Сащук, наприкінці червня на водозаборі біля с. Почапи шлюзи були відкриті на 25–30 см, що давало змогу в період посухи проходити значній кількості води.

«На той момент, за моїми підрахунками, швидкість течії на шлюзі в бік Дніпро-Бузького каналу була утричі більшою, ніж у природному руслі Прип'яті», – зазначає він.

Ще одна особливість – ухил території в бік Дніпро-Бузького каналу теж більший, що створює сильнішу течію і, відповідно, більша маса води потрапляє саме в канал, а не в природне русло річки.

У першій частині липня цей шлюз зрештою закрили, але через недосконалість конструкції Україна продовжує втрачати значну кількість води.

«Шлюз не має ні підйомних механізмів, ні лебідок, конструкція є технічно недосконалою. І виходить, що за зимово-весняний період ми втратили значну кількість води, яка могла б наповнити водно-болотні угіддя регіону. І навіть зараз, у період межені, коли ситуація з водою критична, продовжуємо втрачати воду через недосконалість шлюзу», – наголосив директор НПП «Прип’ять-Стохід» Олександр Сащук.

Він також додав, що за нормального функціонування Вижівського водозабору можна було б періодично регулювати скид води з метою промивання річища Прип'яті від накопичених наносів. Це допомогло б спрямувати воду саме в природне річище, а не в канал до Білорусі. Але й цього не було зроблено.

Екологічна криза: чому через втрату води страждають люди та природа

Зниження рівня води в річці Прип'ять спричиняє ланцюгову реакцію, що руйнує екосистему та створює серйозні проблеми для людей:

  • Дефіцит питної води: Падіння рівня ґрунтових вод призводить до масового пересихання криниць у регіоні.
  • Руйнування екосистем: Зневоднення водно-болотних угідь спричиняє зникнення типових осокових боліт, природних заплав і мілководдь.
  • Заростання та ризики пожеж: Території стрімко заростають чагарниками та очеретом, що багаторазово збільшує загрозу масштабних пожеж.
  • Зникнення фауни та флори: руйнуються нерестовища риб; порушуються умови існування водоплавних птахів; під загрозою опинилися популяції рідкісних видів, зокрема особливо вразливої очеретянки прудкої.

Вода як зброя: чому сухі болота на кордоні грають на руку ворогу

Зі слів кандидата біологічних наук, керівника ГО «Дунайсько-Карпатська Програма» Богдана Проця, наводненість заболочених територій на кордоні – це також питання безпеки.

«Водно-болотні угіддя, зокрема болота, численні річки разом із старицями та озерами на кордоні з Білоруссю, є природним захистом від ворога. Наші дослідження показують, що збереження боліт у час війни сприяє вищому рівню безпеки для населення й, відповідно, підвищує нашу обороноздатність. У періоди посух і мілководдя вода є стратегічним ресурсом. Передавання значних обсягів води дає ворогові додаткові переваги для пересування біля нашого кордону в межах водних територій. Нам критично важливо підтримувати ці болота в природному стані, забезпечуючи високий рівень вологості в ґрунті та не даючи ворожій техніці можливості пересуватися», – наголошує він.

Позиція нацпарку: хто і чому ігнорує загрозу

Як розповів Олександр Сащук, нацпарк неодноразово звертався до представників Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області, щоб зупинити скид води.

«Але жодних дій так і не було вчинено. Складається враження, що відповідальні за перекриття шлюзу на водозаборі особи, ухвалюючи рішення щодо перекриття шлюзу, не керуються інтересами України», – зазначає він.

За словами директора нацпарку, критично важливо вдосконалити механізми шлюзу, щоб забезпечити технічну можливість керувати стоком води та вимірювати витрати води на водозаборі, а також відповідальне та прозоре регулювання цього стоку на користь України та її громадян.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: