Випалювали хреста у хаті та вербою плодили корів: які незвичні великодні традиції мали волиняни (фото)

Традиції складають вагому частину українською культури, а перед Великоднем кожен день мав окреме значення. Етнологиня Алла Дмитренко розповіла про Великодні традиції Волині, деякі з яких нині можуть здаватись досить незвичними.

Вербна неділя

У цей день освяченою вербою били кожного, щоб був здоровий – ця традиція і досі присутня, волиняни вірять у чудодійну силу рослини.

Окрім того, як каже Дмитренко, верба допомагала навіть із розплодом корів:

«Женуть корову до бугая, то беруть ту вербу, бо ж це теж дуже важливо. Можна весь той період, коли корова готова до зачаття, водити її до бугая, а вони ніяк з тим не справляться. Тому вірили, що свячена верба мала певні цілющі властивості. Вдариш ту корову – і вже вона побігає з першого разу, не треба буде день по дню її туди водити».

Алла Дмитренко

Так, у селі Стобихва дослідниці розповідали:

«А тую вербу ше тикали до худоби у двери. І до коней, і до худоби. Ну, на пашу виганяли вербою, щоб була здорова ціле літо».

Також водою зі свяченою вербою мили корові вим’я чи варили відвар із її гілочками, якщо корова чи телятко погано почувалися.

Чистий четвер

Наступною знаковою точкою перед Великоднем був Чистий четвер. Цього дня обов’язково милися самі та мили худобу. Вважалося, якщо у четвер вимиється той, хто мав шкірні захворювання, то вони минуть, людина оздоровиться.

Особливим символом оселі була діжка, яку не мили упродовж року, але у цей день господині вичищали її і готували до хліба наступного року.

«Діжку раз у рік помили, почистили, обв’язали тканим рушником і поставили на колодязь чи інше підвищення. Це треба було зробити до сходу сонця, щоб діжка "сповідалася" сонечку», – зауважує пані Алла.

За її словами, цього ж дня з печі вигрібали попел і чистили її, не лишали навіть жару для розпалу. Наводили лад, а тоді розкладали новий вогонь.

Вогонь страсної свічки

Страсна свічка також виконувала свою роль у обрядах. Запалену на всеношній службі у церкві, її мали доставити додому так, щоб не загасити і принести в оселю «живий вогонь».

У селі Ворокомле, етнологині казали, що не можна, щоб свічка згасала, як з церкви несеш: «Як загасне свічка, то вмреш».

Мало того, у селі Ставрів цей обряд мав ще один сенс, якщо у родині була дівка на виданні. Вірили: хто перший зі свічкою в село з церкви прийде, у того до кінця року доньку засватають.

З цією ж свічкою господарі обходили усю хату та господарство три рази. У самій хаті випалювали хрести над усіма дверима, «щоб нечиста сила не приступила».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перед Великоднем на Волині відкрилась гора, де жінка знайшла купу золота

Великодня паска

За паски бралися починаючи з четверга. Раніше не пекли купу маленьких пасочок, як нині. Традиційні волинські паски були дуже великих розмірів і давніше пекли лише одну велику паску. Іноді, як каже дослідниця, вона запікалась така велика, що доводилося розбирати піч, аби її дістати.

Також спершу пекли чорну (житню) паску. Інколи одну білу, яку святили, бо тривалий час не мали пшеничної муки. Замість глазурі тоді паски змащували жовтком і практично не прикрашали.

Навіть, коли ставили пекти кілька пасок, одна обов'язково була найбільша – її і святили. Набагато пізніше стали пекти по пасочці на кожного члена родини.

Крашанки

Звісно, окрім пасок робили і крашанки. Яйця розписували воском за допомогою писачка. Для фарбування використовували натуральні відвари з рослин та їх коренів. Основу візерунків складали переважно рослинні мотиви, а також різноманітні орнаменти у вигляді хрестиків, хвиль і крапок.

Великодня ніч

У Великодню ніч, як розповіла Дмитренко, заборонялося спати, бо вірили, що «Бог долю ділить». Ніч ця чарівна, а тому розстелювати ліжка не можна, «щоб нечиста сила не приснилась». Прилягти можна було лиш на підлозі, або десь присісти підпершись.

«Ото, як у суботу застелили, так мали тільки у неділю ввечері розстелити, не дай Бог спати – город заросте і долі не отримаєш. Гриби будеш збирати, якщо спати не будеш. На Поліссі людям не вміти збирати гриби, та то геть біда – мотивація крута. Господиня, аби город не заростав, то й не ворухнеться усю ніч», – наголошує пані Алла

З її слів, одна жінка з села Ворокомле розповідала, що з дівчатами побігла трошки подрімати до сусідки в хату, поки служба йшла, і прокинулась від звістки, що Христос Воскрес. Після того дівчата плакали, що долю проспали.

«Вона у колісному кріслі і каже: "Оце я тоді ту свою долю і проспала"», – пригадує дослідниця.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що категорично не можна робити на Великдень

Великодні вогні

Перед Великоднем донедавна була така традиція у громадах: молоді люди збирали паливо, зносили і запалювали ці вогні. Часто розпалювали багаття, на яких палили не тільки старі господарські речі, а й старі хрести з могилок. У деяких селах у вогонь кидали ще й предмети, які «вибухають», що створювало ритуальний шум. Так, молодь могла вкидати у вогонь шифер, що голосно тріщав від нагрівання. Згодом, зі слів пані Алли, молодь стала ще використовувати шини, які під час горіння створювали густий стовп диму.

«Вогні були своєрідним сигналом сонцю, щоб воно, побачивши їх, зійшло саме туди, де вже сяє його частинка – весняний вогонь. Через те у Великодню ніч не вимикали хоч у одній кімнаті світло і навіть, йдучи до церкви на службу, двері і ворота відчиняли, щоб сонце праведне не минуло і зайшло», – пояснила етнологиня.

Також невимкнене світло у хаті пояснювали тим, що ангели наближаються до таких осель, тоді як нечисті сили відступають. Подекуди ворота не зачиняли, вважаючи, що вночі може прийти воскреслий Ісус Христос.

Після повернення з церкви відбувалось розговіння, яке переважно починали зі свяченого яєчка, а тоді вже їли паску, м’ясо, хрін та інші приготовані наїдки.

Волоченик

На Великдень родина збиралась разом і у гості не ходили. Наступного ж дня хресні батьки відвідували похресників та дарували їм крашанки. Такі дарунки називали волочениками. Дмитренко пригадує, що жителі села Ворокомле казали – яйця колись дуже цінувалися, як зараз дорогий шоколад. Дівчині давали по 2 яйця, якщо та незаміжня, а як заміжня – то вже одне.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• «Хрисцєники», сповідь діжці та 12 пасок: унікальні великодні традиції Волинського Полісся (фото)
• Вербна неділя 2026 в Україні: дата, традиції та заборони
• Смачно та економить час: де і за скільки у Луцьку купити готовий великодній бокс (фото, відео)
• Робота на землі у Вербний тиждень: що можна, а що категорично заборонено садити