Забутий чудотворний хрест на городі: як волинська «фігура» дарувала дітей тисячам жінок

Неділя, 22 березня 2026, 19:55

На розі вулиць 14-ї Князівської бригади та Староостровецької у Володимирі, посеред звичайного городу приватної садиби, стоїть об’єкт, про який сьогодні знають небагато городян. Старий металевий хрест, що похилився під розлогою ялиною, колись був місцем справжнього паломництва. Сюди з’їжджалися сотні людей з усієї України, вірячи у його дивовижну силу.

Про це йдеться у газеті «Слово правди».

Історія появи цього хреста, який у народі називають «фігурою», сягає минулого століття. За переказами, колись на цьому місці мешкала набожна польська родина. Подружжя спіткало страшне горе: одинадцятеро їхніх дітей народжувалися мертими або помирали немовлятами.

У пошуках порятунку батьки об’їздили десятки монастирів, аж поки один монах не порадив їм встановити хрест на роздоріжжі як знак подяки Богові та благання про милість. Після того, як «фігуру» освятили та встановили, у сім’ї народилася здорова дівчинка, а згодом і хлопчик. У роки Другої світової війни родина виїхала до Польщі, але залишений ними хрест став символом надії для інших.

Справжній сплеск зацікавленості святинею стався у 1953 році. Очевидці стверджували, що сталося диво – хрест «оновився» і наче світився зсередини. Слава про чудотворне місце швидко поширилася Волинню та Галичиною.

До хреста почали масово приїжджати жінки, які мріяли про материнство, а також батьки, чиї діти часто хворіли. Бували дні, коли на маленькій вулиці збиралося до сотні паломників за день. Люди прикрашали святиню вишитими рушниками та квітами, залишаючи тут свої молитви та вдячність.

Свого часу хрест ледь не знищили. Коли на вулиці почали прокладати асфальт, дорожники знесли «фігуру» і хотіли її викинути. Врятував святиню господар садиби, на чиєму городі вона стоїть і донині. Чоловік разом із сусідами вночі забрав хрест і встановив на своєму обійсті, зацементувавши основу для надійності.

Протягом десятиліть за хрестом доглядала дружина рятівника – Валентина Лупенко. Вона понад пів століття опікувалася святинею, попри постійний тиск радянської влади. Жінку сотні разів відвідували представники райкомів з вимогою прибрати релігійний символ із ділянки, проте вона залишалася непохитною.

Пані Валентина, яка все життя пропрацювала вихователькою у дитсадку, до останніх днів просила залишати на городі стежину для тих, хто захоче прийти до хреста. Вона згадувала випадки, коли жінки поверталися через роки, щоб подякувати святині за вимолених дітей.

Нині хрест стоїть самотньо, дещо призабутий і похилений часом. Проте він залишається унікальним свідком віри та незламності мешканців Володимира, нагадуючи про часи, коли чудо було зовсім поруч – на звичайному городі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: