Є 33-й, 40-й, 55-й, а про 32-й ніхто не чув: таємниця луцьких «нумерованих» районів (фото)
У Луцьку є 33-й, 40-й та 55-й райони – але чому ніхто не чув про 32-й чи 34-й? Це не помилка в нумерації, а наслідок історії формування міста.
Про це йдеться на фейсбук-сторінці ГО «місто.ребут».
Луцьк розвивався в різні періоди та за різними принципами, тому його мікрорайони отримали різні типи назв. І попри відсутність офіційного поділу на райони, ці назви міцно закріпилися в мові містян.
Один із найстаріших шарів неофіційної мапи – колишні передмістя та села: Красне, Гнідава, Вишків, Кічкарівка, які поступово увійшли до складу міста (переважно у 1950-х роках). Адміністративно вони стали частиною Луцька, але історичні назви збереглися в мовленні мешканців і стали основою для неформальної мапи.
33-й, 40-й, 55-й
Особливу природу мають нумеровані райони. У радянському генплані місто поділили на умовні сектори – кожному присвоїли номер для проєктування та черговості забудови. Більшість номерів залишилися лише в документації, бо не були реалізовані або відповідали територіям із власними назвами.
Натомість 33-й і 40-й почали забудовуватися на колишніх полях без усталених топонімів.
«Тож робочі цифри з креслень перейшли в повсякденну мову. Так технічний індекс став назвою району», – йдеться в дописі.
Цю ж логіку успадкував і сучасний 55-й район, розташований за гіпермаркетом «Там Там».
Промислові назви
Окрему групу становлять райони, що виросли навколо підприємств. Найвідоміший приклад – ГПЗ. Масив виник як «житловий додаток» до заводу.
Попри офіційні зміни назви (з ГПЗ на ДПЗ чи локальну луцьку ЛПЗ), у народі закріпився саме перший варіант. За тим же принципом формувався район Вересневого.
Ментальна мапа
Оскільки в Луцьку немає офіційного поділу на райони, вони існують завдяки самоідентифікації мешканців. Люди кажуть: «Я з ДПЗ», «я з 33-го», «я з Балки» або «я з Теремно» – формуючи власну ментальну мапу міста.
Дослідження Urban Vision Lutsk зібрало ці дані та відобразило систему, показавши, як місто реально існує в уявленні його жителів.
Різниця між офіційною та ментальною мапою помітна і на прикладі села Рованці. Воно фактично інтегроване в міську інфраструктуру та відділене від міста лише річкою Стир, але формально залишається за межами Луцька.
«Райони слугують не лише для навігації, а й для самоідентифікації «Я з ДПЗ» або «я з 33-го» – це більше, ніж просто локація. За цим стоїть тип забудови, ритм життя й історія місця. Райони допомагають мешканцям орієнтуватися, підтримувати локальні зв’язки та відчувати приналежність до спільноти», – додають у ГО «місто.ребут».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.