Як у День закоханих підтримати людину, яка втратила свою другу половинку

Субота, 14 лютого 2026, 02:16

День Святого Валентина вважається святом закоханих, та через війну для багатьох українців це ще один день болю і горя.

У соцмережі Threads жінки, які втратили коханих, почали ділитися тим, як проживатимуть цей день цього року, пише Українська Правда.

«Дружини військових, що у вас там по плану на 14 лютого? Бо я планую купити найгарніші квіти і занести до коханого на кладовище. 10 років він мені дарував квіти. А тепер буду я», – написала користувачка Каріна.

 

«А я куплю кульку-серденько, напишу, що мрію побачити його знову, і відпущу в небо, бо зараз він між небом і землею, безвісти зниклий. Я вірю, що він живий, попри усі історії про його загибель», – відповіла дружина зниклого безвісти захисника Соломія.

Інша користувачка Марія розповіла, що проведе 14 лютого вдома.

«Я навіть не вийду з дому. Не можу бачити цих щасливих жінок і чоловіків із букетами, бо мій мені вже ніколи не подарує», – написала вона.

УП. Життя запитала психотерапевток, чому такі дати, як 14 лютого, болять особливо сильно і як підтримати людей, які переживають втрату.

Як можна підтримати людину з втратою у День закоханих?

Як пояснює психологиня проєкту «Гідна» Анна Грубая, 14 лютого є болісним і для тих, хто проживає підтверджену втрату близької людини, і для тих, хто живе з невизначеною втратою – коли людина зникла безвісти або перебуває в полоні.

За її словами, у такі дати активізуються спогади про стосунки, а психіка підсилює теплі моменти з минулого, особливо коли людина бачить численні дописи, фото, історії кохання тощо. Відчуття нестачі коханої людини стає ще гострішим.

У контакті з людьми, які втратили близьких, підтримка починається не з порад і не зі спроб «розрадити», а з уважності до потреб самої людини.

«Не потрібно підбадьорювати. Тут важливо запитати, як ти хочеш провести цей день, як я можу тобі допомогти, як тобі буде цінно і важливо провести сьогоднішній день», – каже Анна Грубая.

Фахівчиня підкреслює, що не існує «правильного» способу прожити такі дні: один рік людина може уникати святкувань, інший – хотіти бути серед людей.

«Нам, як близьким людям, важливо запитати людину, як я можу тебе підтримати. Тобто не нав'язувати свою допомогу, не пропонувати якісь варіанти. Або обережно запропонувати: «Хочеш, сьогодні зробимо щось разом?»

Залежить все ж таки від контекстів, чи це близька подруга, чи це друзі, чи це родина. Залежно від близькості контакту, ми пропонуємо ту чи іншу допомогу. Але насамперед – запитуємо», – каже психологиня.

Психотерапевтка і фахівчиня з психічного здоровʼя у Veteran Hub Катерина Тімакіна додає, що сам факт «свята закоханих» стає болісним нагадуванням про щасливе минуле і втрату в теперішньому часі.

За словами фахівчині, для підтримки людини з втратою важливо створювати простір, де вона має право на свої емоції без тиску і без очікувань, що вона має «триматися».

«Важливо створювати простір, де людина має право горювати, дрозміщувати свої негативні емоції, горе, скорботу, сум. І не намагатись її розвеселити або зарадити», – каже психотерапевтка.

Навіть не дуже близьке оточення може надати підтримку – достатньо помічати людину і не ігнорувати її досвід.

«Найгірше, що можна зробити – це ігнорувати і робити вигляд, що нічого не відбулося.

Часто побути поруч з людиною в її емоціях та бути добрим контейнером – достатньо, щоб людина відчула якийсь відсоток полегшення. Не 100, а 10%», – каже Катерина.

Чи варто викладати букети й романтику в соцмережі?

Однозначної відповіді на це питання немає, кажуть психологині.

З одного боку, не можна заборонити людям радіти, але при цьому важливо залишатися чутливими до реальності війни і втрат.

«У своїй психотерапевтичній роботі я звертаю увагу на те, що важливо бути «тут і зараз», проживати своє життя, не відкладаючи.

Якщо важливо і хочеться написати про цей день, розмістити фото з коханою людиною, зробіть це. Тому що вчорашнього дня ми не можемо повернути», – вважає Анна Грубая.

Водночас психологиня наголошує на важливості поваги до тих, хто перебуває в стані горювання. На її думку, варто уникати зайвої демонстративності.

«Можливо, коли ми розміщуємо якісь речі про особисте життя, варто робити це з повагою до людей у визначеній чи невизначеній втраті. Не забувати про те, що йде війна. Якось толерантно розмістити цю інформацію з меншим градусом, меншою інтенсивністю», – радить психологиня.

Катерина Тімакіна додає, що повністю прибрати тригери неможливо. 

«Ми не зможемо зробити світ стерильним, щоб нікого не тригернути», – каже вона.

Водночас, на її думку, в публічному просторі важливо уникати показовості та «ярмарку щастя», коли поруч є люди у втраті.

«Якщо є потреба і можливість святкувати і радіти, то це класно роботи. Якщо є можливість добрати цього «визнання» з інших джерел, а не з публічного простору, то дійсно не варто наче «виставляти на показ» свої здобутки в особистому житті, коли навколо є люди, які втрачають», – вважає психотерапевтка.

Перед публікаціями фахівчиня радить запитувати себе: 

«Що саме ми хочемо сказати цим світу і навіщо це робимо?».

Це допоможе залишатися уважними і до себе, і до тих, хто поруч проживає біль.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: